Україна в міжнародних науково - технічних зв'язках, Детальна інформація

ВСТУП

Високі темпи науково-технічного прогресу (НТП) в другій половині ХХ століття призвели до того,що на протязі останніх десятирічь для світовоі торгівлі характерно залучення в товарообіг особливого товару науково-технічних досягнень та спостерігається активізація обміну технологіями.

Поняття міжнародного технічного обміну,як правило пояснюється подвійно: в широкому розумінні як проникнення будь-яких науково-технічних знань та обмін виробничим досвідом між країнами,у вузькому – передача науково-технічних знань і досвіду, які відносяться до відтворення конкретних технологічних процесів.Сучасний НТП веде до того,що конкурентоспроможність компаній та країн дедалі більше залежить від результатів НДДКР і технологічних інновацій. Економічне зростання при цьому визначається насамперед ресурсами людського капіталу, який виступає як сукупність знань,професійно-кваліфікаційних навичок,творчих здібностей особистості. Відбувається зменшення споживання багатьох видів сировини,заміна натуральних матеріалів на штучні, що приводить до зниження попиту на ці види товарів на світовому ринку. НТП зменшує важливість ще одного ще одного фактору,що традиційно визначає порівняльні переваги країн, що розвиваються, - дешевої робочої сили.Інформаційні технології, електронизація, роботизація виробництва, забезпечуючи різне підвищення продуктивності праці, зменшує колишнє значення низької заробітної плати. Гнучкість, динамізм сучасного виробництва, постійна перебудова його технологічних структур відображає в числі інших факторів його все більшу орієнтацію на швидко зростаючий індивідуальний попит. Наочним прикладом змін у порівняльних перевагах країн,що розвиваються,стало відносне уповільнення в кінці 80-х – на початку 90-х рр. Зростання в країнах що розвиваються працеємких офшорних виробництв. Автоматизація напівпроводникового виробництва в розвинених країнах робить проблематичним нове переміщення з них до офшорних зон цих типів підприємств.

Таким чином, актуальність обраної теми дослідження є незаперечною, адже за сучасних тенденцій НТР розвиток технологічних підприємств та нукових кадрів, це головний напрямок виходу України з економічної кризи.

Значний внесок у дослідження міжнародних науково-технічних зв’язків зробили такі вчені як: Киреев А.А., Філіпенко А.С., Спиридонов И.А., Герчикова И.Ч. та інші економісти.

Мета дослідження полягає у спробі здійснити аналіз сучасного стану національного науково-технічного потенціалу та перспектив залучення його до Міжнародних науково-технічних зв’язків.

Завданням курсової роботи є дослідження сутності та економічного змісту визначених процесів, їх наукового обгрунтування, соціально-економічних та політичних передумов виникнення та тенденцій їх подальшого поглиблення.

Предмет дослідження – визначення рівня науково-технічного потенціалу України та шляхів використання його для виходу з економічної кризи та зайняття Україною поважних позицій у світовому господарстві.

Об’єктом дослідження є визначення головних напрямків міжнародного технологічного обміну та результатів участі в ньому України.

В основу курсового дослідження покладено аналіз монографічної літератури, публікацій з наукових видань, матеріали міжнародних організацій та конференцій.

Розділ 1. Економічна сутність міжнародних науково-технічних зв’язків

Обумовленість світогосподарських зв’язків науково-технічним прогресом

На сучасному етапі науково-технічний прогрес (НТП) створює глибокі зміни в структурі виробничих сил міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорціях в національних господарствах окремих держав та світового господарства в цілому. Стратегія промислових галузей, на яких протягом довгого періоду часу базувалась економічна могутність провідних країн світу, переміщення ряду традиційних промислових виробництв із індустріальних країн в нові регіони світу – всі ці процеси ведуть до динамічних та глибоких змін в світовому господарстві, міжнародному поділі праці (МПП), які визначають їх якісні риси на порозі ХХІ століття. Нові технології приводять в дію якісно нові господарські зв’язки, спрямовані на економію ресурсів, індивідуалізацію і спеціалізацію виробництва та споживання. Застосування нових технологій має важливе значення для світогосподарських відносин. Фронт світової науки і техніки розширюється і розвивається стрімкими темпами, це призводить до того, що нині жодна країна світу не взмозі самотужки вирішити всі питання НТП, а тим паче бути лідером у всіх його напрямках. Це призводить до інтенсивного процесу формування міжнародного інтелектуального поділу праці. Відбувається міжнародна спеціалізація наукових та дослідно-конструкторських центрів, налагодження стійкої кооперації між ними. Змінюється характер МПП, оскільки новітні форми автоматизації позбавляють країни що розвиваються в зростаючій кількості видів господарської діяльності ряду переваг, пов’язаних з наявністю значної дешевої робочої сили, що впливає на традиційні стимули до вивозу капіталу. Вони зміщуються від економії на затратах праці до економії на витратах, пов’язаних з найбільш низькими стандартами по екологічній чистоті та безпеці праці, на що йдуть країни що розвиваються задля індустріалізації національних економік. В доповнення до експорту товарів та капіталу промислово розвинених країн в зростаючих масштабах використовують експорт науково-технічної інформації та науково-технічних послуг для утвердження та розширення своїх позицій на світовій арені. Комплексний характер сучасних наукових і технічних проблем, глобальні процеси інтернаціоналізації господарського та суспільно-політичного життя стимулюють процес інтеграції інтелектуальних національних ресурсів. Ці процеси створюють нову світову структуру – транснаціональний науково-технічний потенціал. Головна особливість кінця 80-х - початку 90-х років – подальше прискорення інтернаціоналізації соціально-економічних процесів на базі науково-технічного обміну та співпраці. Розвиток міжнародних інформаційних мереж, глобальне взаємне проникнення нововведень, здійснюваних ТНК, політичні зміни в державах Східної Європи та колишнього СРСР – все це призводить до необхідності серьйозного перегляду попередніх концепцій міжнародного науково-технічного розвитку і співпраці.

Таким чином, ми можемо зробити висновки, що в сучасних умовах науково-технічний прогрес суттєво впливає на розвиток світогосподарських відносин. Ступінь цього впливу головним чином залежить від можливостей окремої країни активно приймати участь в процесі науково-технічного розвитку, вносячи в нього свій вклад і максимально використовувати його результати в практичній діяльності в інтересах підвищення ефективності суспільного виробництва.

1.2. Головні напрями міжнародних науково-технічних зв’язків.

Не менш важливими видами міжнародних науково-технічних зв’язків у комерційно-правовому аспекті є:

Патентні відносини – відносини з приводу патентування технічних рішень і винаходів з міжнародним визнанням виключного права власника патенту на його використання і передачу за плату чи іншу еквівалентну їй форму відшкодування права іншим юридичним особам можливості тимчасового використання даного патенту.

Ліцензійні відносини – найголовніша комерційна форма, в якій реалізуються міжнародні науково-технічні відносини. Вони являють собою договори між власником ліцензії (ліцензіаром) і контрагентом (ліцензіатом) та використання в певних межах патентних прав. Ліцензія передається на обумовлений строк, фіксуються межі використання (обсяги виробництва, з правом чи без права передачі третім особам) і встановлюється певна плата.

Міжнародні науково-технічні зв’язки мають практично цілком комерційний характер і являють собою основу для розвитку одного з найважливіших і швидко зростаючих в останні десятиріччя у зв’язку з розгортанням НТР секторів економіки – світового ринку науково-технічної інформації та знань.

Міжнародні науково-технічні зв’язки – це міжнародні відносини з приводу трансферу (обміну результатами) науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт НДДКР; спільного проведення країнами, підприємствами чи організаціями НДДКР з подальшим сумісним чи роздільним використанням їх результатів; спільних розробок; використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обміну загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією [16 c.100].

До найголовніших видів Міжнародних науково-технічних зв’язків, які здійснюються на комерційній основі, можна віднести великі МІжнародні науково-технічні програми, які проводяться на основі кооперування країн, як правило лідерів в певних галузях.

Існують чотири форми платежів за продані ліцензії:

Роялті – періодичні відрахування від прибутку покупця протягом дії угоди, які залежать від розміру прибутку, отримуваного від комерційного використання ліцензії. Роялті можуть встановлюватися у вигляді певних фіксованих ставок у відсотках і виплачуються ліцензіатом через домовлені проміжки часу – щороку, щокварталу, щомісяця, до визначеної дати. Збір нараховується виходячи з об’єму прибутку, суми продаж, відпускної ціни та звичайно становить 3 – 5 %. Більш високі ставки роялті, звичайно, встановлюються на перший рік дії угоди і при постачаннях виробленої продукції на експорт [13 c.351].

Паушальний платіж – зафіксований за угодою одноразовий платіж, не пов’язаний в часі з фактичним використанням ліцензії, а встановлений раніше на основі експертних оцінок. Цей тип платежу в основному використовується при поставках комплектів обладнання, коли вартість технології включається у вартість обладнання, коли ліцензіат хоче уникнути контролю ліцензіара за використанням технології, коли існує загроза відносно можливості переказу періодичних платежів за кордон.

Участь в прибутку – відрахування на користь ліцензіара частини прибутку, отриманої ліцензіатом від комерційного використання предмету ліцензії. За звичай, участь ліцензіара в прибутку ліцензіата фіксується на рівні до 30% при представленні виключної і 10% при представленні невиключної ліцензії.

Участь у власності – передача ліцензіатом ліцензіару частини акцій своїх підприємств у вигляді платежу за надану ліцензію. Цей вид оплати практикується ТНК, які прагнуть встановити контроль за власністю над тими іноземними підприємствами, які використовують їх технологію.

Відносини з приводу “ноу-хау” – надання, в більшості випадків на ліцензійній основі, різноманітної інформації, необхідної для ефективної організації виробництва та збуту готової продукції. Це можуть бути технічні та технологічні рішення, виконані на рівні винаходів, але не захищені патентами, конструкційні креслення, інструкції з технології тощо, включаючи методику для навчання виробничого персоналу [16 c.101].

В організаційно-виробничому аспекті міжнародні науково-технічні відносини можна класифікувати на:

Обмін загальною науково-технічною інформацією, накопичення інформації в банках даних для спільного використання, наприклад, у консультаційних цілях, включаючи обмін програмними продуктами.

Укладання і реалізація контрактних угод щодо проведення НДДКР контрагентом з наступною передачею всієї інформації і права розпорядження результатами розробок замовнику (в тому числі права оформлення патенту і ліцензії на виробництво).