Україна в міжнародних науково - технічних зв'язках, Детальна інформація

Україна в міжнародних науково - технічних зв'язках
Тип документу: Курсова
Сторінок: 8
Предмет: Інше
Автор: фелікс
Розмір: 41.8
Скачувань: 2675
Спільне проведення на основі прямих зв’язків партнерами з різних країн коопераційних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт щодо конкретного винаходу з наступним спільним володінням патентом і правом надання ліцензії (чи, що буває значно рідше, - роздільним).

Здійснення міжнародних (за участю кількох країн або фірм) науково-технічних програм з розробки важливих спеціальних проблем (наприклад, телекомунікаційна технологія чи біотехнологія) на основі спеціалізації та кооперації НДДКР.

Реалізація міжнародних комплексних науково-технічних програм типу “Евріка”, головна мета якої – координація досліджень у галузі нових технологій. Три останні види міжнародних науково-технічних відносин становлять основу процесу науково-технічної інтеграції.

Після здобуття незалежності Україна успадкувала значний науково-технічний потенціал у провідних галузях виробництва. Саме в Україні під час перебування у складі СРСР було створено найбільші наукові центри, відомі у всьому світі. Україна мала всі складові для залучення національного науково-технічного потенціалу у Міжнародні науково-технічні зв’язки. Але після дев’яти років незалежності через несприятливі економічні умови, а саме зменшення державного фінансування науки, недоліки в організації наукової діяльності, значний податковий тиск, Україна втратила більше половини власного науково-технічного потенціалу.

Розділ 2. Україна як суб’єкт міжнародних науково-технічних зв’язків

Формування науково-технічного комплексу і науково-технічний

потенціал

В спадщину від СРСР Україна отримала значний науково-технічний потенціал в галузі ВПК. Це близько 800 підприємств, які за часів СРСР випускали продукцію майже на 1,5млрд. рублів, що становить 3% від усього населення України або 19,2% від загальної кількості працівників, зайнятої в промисловості. Незважаючи на складну економічну ситуацію в Україні, ВПК на сьогодні зберіг ще значний виробничий і науково-технічний потенціал. Саме в ньому зайнята наукова, інженерна та робітнича еліта. В науково-дослідних інститутах, лабораторіях та на підприємствах ВПК зосереджені найкваліфікованіші фахівці. ВПК України сьогодні – це близько 700 науково-дослідних інститутів (НДІ), конструкторських бюро (КБ) і заводів, які охоплюють практично всі напрямки досліджень, розробки технологій і організації виробництва сучасних видів озброєнь та військової техніки. В Україні досить розвинуті радіоелектронна, ракетно-космічна, авіаційна, танкова, суднобудівна та деякі інші підгалузі машинобудування. Від СРСР Україна отримала майже третину космічного потенціалу. Тільки до ракето- і супутникобудування безпосередньо залучено понад 140 підприємств та інститутів з 200 тисячами працівників.

Ракетно-космічна підгалузь представлена такими науково-дослідними організаціями та підприємствами машинобудування як: Національна Академія Наук України, НДІ “Аеропружних систем”, НДІ “Квант”, міжгалузевий НДІ проблем механіки “Ритм”, державне КБ “Південе” ім.Янгеля, один із найбільших ракетних заводів світу – дніпропетровський “Південмаш”, ВО “Топаз”, ВО “Комунар”, Український НДІ технології машинобудування; центральне КБ “Арсенал”, харківське наукове ВО “Хартрон”.

Підприємства галузі мають високий науково-технічний та експортний потенціал у сфері ракетобудування та приладобудування: міжконтенентальні балістичні ракети, ракетоносії типу “Зеніт” та “Циклон”, космічний комплекс радіоелектронної розвідки “Цілина”, народногосподарські космічні апарати “Ресурс” та “Океан”, системи керування ракетами та орбітальними станціями “Мир”, оптико-електронні системи, прилади ракет, устаткування для виробництва композиційних волокон. Сьогодні загальновизнано, що ДКБ “Південне” і виробниче об’єднання “Південний машинобудівний завод” – це один із найбільших у світі центрів розробки і виробництва ракетно-космічної техніки. Спільно з італійською фірмою “Fiat-Avio” розробляється великий проект “Циклон-4”, який передбачає впровадження на базі ракети “Циклон” нової триступінчатої ракети.

Сьогодні також важливим і перспективним для запуску космічних апаратів цивільного призначення є конверсійне використання міжконтинентальних балістичних ракет, знятих з бойового чергування. Внаслідок тривалих спільних зусиль російсько-української кооперації створена міжнародна компанія “Космотрас” для розробки та експлуатації космічного комплексу “Дніпро” на базі бойового ракетного комплексу Р-36М, за допомогою якого здійснено успішний запуск космічного апарату англійської фірми SSTL. Сьогодні міжнародна космічна компанія “Космотрас” веде переговори з провідними фірмами світу, які можуть бути потенційними замовниками на запуск космічних апаратів систем зв’язку і дистанційного зондування Землі в період 2001-2007 років. І серед них такі відомі фірми, як “Motorola”, “Boeing”, “Lockheed Martin” та інші. Реалізація проектів дасть змогу не тільки раціонально використовувати знищувані згідно з договором СНО ракети Р-36М, а й забезпечить збереження високого науково-технічного потенціалу підприємств ракетно-космічних підгалузей України і Росії, їх завантаження на багато років. Важливе місце у структурі робіт ДКБ “Південне” посідає розробка космічних систем різного призначення. Понад три роки триває експлуатація супутника “Січ-1”, з виведенням на орбіту якого почала успішно функціонувати перша національна космічна система спостереження Землі. За програмою міжнародного співробітництва ДКБ “Південне” та ВО “Південмаш” беруть участь у проекті “Sea Launch”. Серцевиною проекта стала ракета-носій “Зеніт”, дооснащена розгонним блоком російської корпорації “Енергія”. Сьогодні офіційно визнано в світі, що ракета-носій “Зеніт” ДКБ “Південне” є найкращим в світі екологічно чистим носієм із повністю автоматизованим стартом. Ще одним важливим досягненням використання ракетно-космічної техніки є запуск в липні 1999 з космодрому Байконур ракети “Зеніт-2” з космічним супутником “Океан-0”. Це універсальний супутник важкого класу (близько 6,3 тони), запущенний ракетоносієм “Зеніт” на майже кругову орбіту висотою близько 680 км. Його оснащено унікальним комплексом бортової апаратури. У світовій практиці налічуються лише одиниці “космічних лабораторій” такого класу, а тому можна розраховувати, що далі супутник “Океан-0” знайде свою нішу і на міжнародному ринку. Крім економічних завдань, супутник “Океан-0” вирішує і широке коло наукових. Вони знайшли своє відображення у створеній Україною і Росією міжнародній програмі наукових експериментів. Міждержавними угодами між Росією та Україною визначений паритетний розподіл інформації супутника між двома країнами (тобто 50% на 50%). Створення апаратів класу “Океан-0” під силу тільки високорозвиненим країнам, бо потрібно не тільки володіти сучасними технологіями, а й мати значний досвід запуску космічних апаратів. Україна може пишатися участю в такому проекті, бо це підтверджує репутацію нашої країни як космічної держави.

Авіаційна промисловість представлена такими підприємствами машинобудування як: асоціація державних авіапідприємств “Укравіа”, авіаційним науково-технічним комплексом (АНТК) “Антонов”, НДІ “Аеропружних систем”, київським ВО ім.Артема, ВАТ “Мотор-Січ”, київським заводом “Авіант”, Харківським авіаційним заводом, Харківським агрегатним конструкторським бюро, Жулянським машинобудівним заводом. У всьому світі відомі сьогодні українські літаки конструкторського бюро “Антонов”. Їм належить багато світових рекордів як за вантажопідйомністю, так і за дальністю перельотів. Україна пропонує на авіаційний ринок нові типи літаків, зокрема сучасний економічний пасажирський літак Ан-140. Але найбільше науково-технологічних досягнень зосереджено у літаку Ан-70, розробка якого завершена в Україні. Це літак ХХІ століття, який перевозить до 35 т вантажу; завдяки принципово новим двигунам української розробки він найбільш економічний у своєму класі. Підгалузь має практично всі виробництва і таку інфраструктуру, яка дозволяє проектувати, виготовляти і експлуатувати найсучасніші високоефективні літаки, двигуни, радіоелектронне та інше обладнання. Літаки Ан-22 “Антей” і Ан-124 “Руслан” свого часу були найпотужнішими в світі. А велетенському Ан-225 “Мрія” й досі немає рівних.

Підприємства підгалузі проектують і виробляють літаки Ан-72, Ан-74, Ан-32, Ан-22, Ан-124, Ан-70, Ан-140 та їх модифікації, двигуни Д-436, Д-27, AL-450 тощо, комплектуючі агрегати та послуги для широкого спектру авіаційної техніки. Великих успіхів підгалузь досягла в розробці унікальних технологій як військового, так і подвійного призначення. На підприємствах працюють висококваліфіковані спеціалісти з розробки та виробництва бортових систем для літаків Су-27 та МіГ-29, літаків військово-транспортної та транспортної авіації, гелікоптерів Ка-50. На сьогодні українська авіакомпанія “Авіалінії Антонова” - одна з провідних компаній на світовому ринку вантажних перевезень - реалізує укладений в 1997 році контракт з американськими фірмами “Boeing” i “Lockheed Martin” на перевезення великогабаритних конструкцій супутників і ракет всередині США та до Китаю. Також “Авіалінії Антонова” тісно співпрацюють з 1990 року з американською компанією “Certes Air Services Inc”. Протягом останніх трьох років обсяг вантажоперевезень Ан-124-100 “Руслан” збільшується в середньому на 18% на рік. Це обумовлено тим, що в світі не існує аналогів Ан-124-100 “Руслан” за вантажовмісткістю. Україна, Росія, Великобританія та США підготували нову програму співробітництва в галузі літакобудування. Йдеться про спільну розробку нового варіанту вантажного літака Ан-124-200. У відповідності до вимог ІСАО на літаку буде встановлено нове радіоелектронне обладнання, та передбачається встановлення на літаку двигунів General Electric CF6-80C2, що дозволить збільшити дальність польоту на 8-10%. Вартість літака не перевищить $92-98 млн., що в 1,8-2 рази менше порівняно з ціною Боїнга С-17. Нещодавно на АНТК ім.Антонова розпочалася робота зі створення власної мережі технічного обслуговування літаків марки “Ан”. На сьогодні таких центрів не має жодна фірма-виробник із держав СНД. Центр передбачається створити в Південній Африці, оскільки африканський регіон разом з Південною Америкою є найбільшим покупцем літаків, розроблених на АНТК ім.Антонова. Всього в Африці експлуатується більше 150 літаків марок “Ан”.

Україна належить до провідних країн світу щодо розробки та виробництва сімейства авіаційних двигунів. Авіаційними двигунами українського виробництва оснащуються Ан-124 та Ан-225, Ан-72, Ан-74, Ан-24, Ан-26, Як-40, L-39, Іл-18, гелікоптери Мі-8, Мі-17, Мі-26, Ка-28, Ка-32, Ка-50. У даний час країна може запускати у виробництво нові двигуни Д-436Т1, Д-436Т2, Д-18ТМ, Д-18ТР, які передбачається встановити на нових літаках Ту-334, Як-42М, Ан-218, Ан-180, Ан-70Т, Бе-200. Авіаційні заводи України оснащені сучасним виробничим устаткуванням, зокрема унікальною вітчизняною дослідною установкою, призначеною для випробувань великогабаритних двигунів. Розробники та виготовлювачі авіаційних двигунів - запорізьке машино-будівне конструкторське бюро “Прогрес” та запорізьке підприємство “Мотор-Січ”.

Ще один пріоритетний напрямок - танкобудування, виробництво гусеничної техніки та гармат. Конструкторські та виробничі підприємства України зробили значний внесок у проектування та створення гусеничної техніки військового та цивільного призначення, зокрема танків (Т-34, Т-54, Т-64, Т-80УД) плавучих транспортерів, легких гусеничних шасі, тракторів, тягачів. Українським фахівцям належить пріоритет у розробці надійних двигунів потужністю до 1500 к.с., завдяки яким стало можливим освоєння виробництва не тільки танків, а й сучасних інженерних машин (гусеничних транспортерів, всюдиходів-амфібій, самохідних паромів, засобів інженерної розвідки, розмінування) та іншої техніки для сухопутних військ. Розробники та виробники: Харківське КБ машинного будування ім. О.О.Морозова, КБ артилерії, Харківське державне підприємство “Завод ім. Малишева”, Київське окреме КБ “Буддормаш”, Кременчуцьке ВО вагонобудування, Київський завод інженерних машин, Київське АТ АТЕК, АТ “Новокраматорський машинобудівний завод”, АНПП “Луганські акумулятори”, Харківське агрегатне КБ, Державна холдингова компанія “Луганськтепловоз, Шосткінський завод “Імпульс”, Ізюмський приладобудівний завод. За визначенням фахівців найперспективнішим є проект модернізації найпоширенішого в світі танка Т-72. В 1999 році на міжнародній виставці озброєнь ІDET – 99 у чеському місті Брно був представлений танк Т-72МР (МП) Харківського КБ машинобудування ім. О.О.Морозова. Танк Т-72 МП є грунтовною модернизацією цього найпоширенішого у світі танка, який знаходиться на озброєнні 20-и армій світу. Модернізований Т-72 МП за своїми бойовими можливостями із танка другого покоління “перестрибує“ аж до “третього з половиною”, наближаючись до найсучасніших машин четвертого покоління “Леклерк”, М1А2 “Абрамс” та “Леопард” 2А5, причому за мінімальні витрати – 25-30% від цін західних зразків. Модернізації потребують понад 4000 танків Т-72 (без країн СНД). На сьогодні Т-80 УД і Т-84 - найсучасніші танки у світі. Танк Т-84 належить до групи озброєння ХХІ століття. Танк спеціально обладнений засобами для розмінування та проведення інших інженерних робіт. В разі необхідності Т-84 може бути обладнаний іноземними системами або вузлами, а також адаптований до стандартів НАТО. В минулому році між Україною та Пакістаном був підписаний контракт про поставку 200 одиниць Т-84. Вартість проекту оцінюється в $ 620 млн. За останніми повідомленнями український Т-84 приймає участь у тендері, який проволиться Туреччиною. Туреччина передбачає закупити близько 1000 одиниць бойової техніки.

Великі потенційні можливості має українська суднобудівна промисловість: тонаж суден, що вироблялися в Україні, становив 30 % обсягу колишнього СРСР, а за кількістю суден – 40%. Суднобудування в Україні представлено такими науково-дослідними організаціями та підприємствами: Дослідний проектний центр суднобудування України, НВО “Славутич”, НВО “Машпроект”, Чорноморський суднобудівний завод, АТ “Завод Ленінська кузня”, ВО “Море”, ВО “Зоря”, Миколаївське ВО “Суднобудівний завод ім. 61 комунара”, Керчинський завод “Залив”, ВО “Нептун”, ВАТ “Завод Океан”, Державне підприємство “Севастопольський морський завод ім. С.Орджонікідзе”. Україна може запропонувати виготовлення на своїх суднобудівних заводах вантажних суден та бойових і сторожових кораблів всіх класів (катери на підводних крилах та повітряній подушці, патрульні катери, катери берегової охорони, фрегати, флагманські кораблі, броненосці, ракетні крейсери, підводні мінні загороджувачі, підводні човни, транспортні рефрижератори, танкери, банкери, китобази, науково-дослідні човни, авіаносці), суднового комплектуючого обладнання, судових силових установок, унікальних газотурбінних двигунів потужністю до 25 тис. КВт. В період незалежності України суднобудування в основному працює на експорт. За остані сім років Україна передала зарубіжним замовникам 111 суден загальною вартістю $ 998 млн. Українські корабели беруть участь у створенні нового натовського фрегату, над розробкою якого працюють спеціалісти з 13 країн. А також беруть участь у міжнародному тендері на будівництво двох військових фрегатів для Чилі.

Особливе місце у ВПК України посідають спеціальні радіотехнічні та оптикоелектронні комплекси, які охоплюють всі напрямки – від створення сучасної елементної бази у мікрохвильовому діапазоні до унікальних радіолокаційних, гідроакустичних комплексів, агрегатів і систем космічного зв’язку, спеціальних систем радіоелектронного захисту і протидії, оптикоелектронних систем наведення ракет. Підприємства радіоелектронної промисловості активно співпрацюють з багатьма фірмами СНД та інших країн світу: Німеччини, Італії, Індії, Болгарії, Югославії тощо.

Створено спільні підприємства (СП) з Росією: «Трансконтур» – у галузі виробництва апаратури до залізничного транспорту, «Фазотрон УкрНоватор» – у галузі виробництва бортової радіолокаційної апаратури для військової авіації. Також створені СП з фірмами з Італії в галузі виробництва сучасної телефонної апаратури; за рахунок співпраці з Німеччиною виготовляється різноманітна продукція на їх замовлення. Продукція радіоелектронної промисловості експортується до багатьох країн Європи, Азії та інших країн світу. До радіоелектронної галузі входять такі підприємства: Українська електронна корпорація, Харківське ВО «Прапор», Хмельницьке ВО «Новатор», Запорізьке ВО «Радіоприлад», Київський НДІ «Квант», Тернопільське ВО «Оріон», Київський НВК «Електроприлад», НВО «Славутич», Український радіотехнічний інститут, АТ «Лтава», Харківське ВО «Протон»; Київське ВАТ «Меридіан» Ім. С.П. Корольова, Донецьке ВО «Топаз», Ніжинський НВК «Прогрес», Світловодське ВО «Олімп», Київський завод «Радар».



2.2. Участь України в Міжнародних науково-технічних програмах.

Як зазначалося вище, одним із найголовніших видів комерційних науково-технічних зв’язків у Міжнародному масштабі вважаються Великі міжнародні науково-технічні програми, через які реалізуються новітні науково-технічні ідеї. Участь України в таких програмах – важливий крок на шляху до інтеграції в Світове господарство.

Найбільш успішним досягненням України можна вважвти участь Конструкторського бюро (КБ) “Південне” у Міжнародному проекті “Sea Launch” (“Морський старт”). Міжнародний проект “Sea Launch” було створено в 1995 році для виробництва та експлуатації ракетно-космічного комплексу морського базування. До складу спільного підприємства ввійшли американська компанія “Boeing”, (40% власності), норвезька судобудівна компанія “Kyaerner” (20%), російська ракетно-космічна компанія “Енергія” (25%). Кожна зі сторін вважається світовим лідером у певній галузі. З українського боку в проекті взяли участь Південний машинобудівний завод і КБ “Південне” – виробник відомих ракетоносіїв “Циклон” та “Зеніт”. Частка України в проекті становить 15%. Обов’язки розподілені таким чином: американці займаються маркетингом, норвежці - виробництвом платформ, росіяни - стартовим устаткуванням, українська сторона – виготовленням ракетоносіїв. Український ракетоносій “Зеніт” є серцевиною “Sea Launch”. Він офіційно визнаний у світі найкращим екологічно чистим носієм із повністю автоматизованим стартом. У ракетно-космічний комплекс “Sea Launch” входить: збірно-командне судно, стартова платформа, базовий порт. Збірно-командне судно призначене для доставки ракетоносія й космічного апарата на стартову платформу. На судні разом із командою працює 240 фахівців. За основу стартової платформи взято одну з бурових платформ, безпечність яких для довкілля та працюючих на них людей доведено багаторічною експлуатацією. Сенс “Sea Launch” полягає в тому, що біля екватора ракети можуть нести на 30% більший вантаж, ніж у помірних широтах. Вартість проекту оцінюється в $600 млн. Фінансуванням проекту зацікавилися великі фінансові структури. Загальний патронат взяв на себе Світовий банк. Україна взяла кредит на суму $85 млн. в американському “Chaise Manhattan Bank” на 10 років. До 2010 року планується здійснити 60 стартів. Участь в реалізації програми принесе прибуток Україні в розмірі близько 3 млрд. доларів США: кожен “Зеніт” коштує близько $50 млн. Найближчим десятиліттям ринок телекомунікаційних послуг досягне $50 млрд. на рік. Україні надано право визначити мету й характер перших 11 запусків. Завдяки успіху в реалізації проекту Україна здобула статус держави яка володіє передовими технологіями в галузі ракетно-космічного будування.

Інший не менш прибутковий та стратегічно важливий для України міжнародний проект “Global Star”, в якому беруть участь Україна, Росія, США та Італія. За проектом передбачено виведення на орбіту українськими “Зенітами” 36 з 48 супутників зв’язку. Перевагу надано саме українському ракетоносію за його унікальні якості – ракетоносій “Зеніт” може виводити на навколоземну орбіту до 12 супутників. Система “Global Star” – це прорив в області зв’язку. Поки що існує лише одна глобальна система супутникового зв’язку INMARSAT. Послуги її занадто дорогі: термінал коштує близько $10 тис. За проектом “Global star” супутниковий зв’язок стане масовим – портативний термінал буде коштувати всього $700-1000, а вартість розмови – від $0,35 до 1$ за хвилину. “Global star” служить доповненням до існуючої системи сотового зв’язку. Україна в складі спільного підприємства стане оператором “Global star” в Південній та Східній Європі. Систему зв’язку надає американська фірма “Space Systems Loral”, італійська сторона виготовляє сателіти. Україна виводить супутники з казахського космодрому “Байконур” при підтримці Військово-космічних сил Росії. За проектом українські підприємства повинні отримати близько $100 млн. Ще більше $146 млн. країна зекономить на пільгових тарифах за користування послугами системи “Global star”. На сьогодні проект “Global star” має деякі труднощі в реалізації програми, а саме український ракетоносій, який виводив перші 12 супутників, зазнав аварії.

Участь України в проекті дозволила здобути неоцінений досвід міжнародної співпраці. В разі вдалої реалізації проекту українські телекомунікації включаться в Глобальну інформаційну систему. Це буде важливим кроком на шляху інтеграції України в світове співтовариство.

b

d

p

r

v

1/4

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes