Колористичний контраст і засоби його реалізації у російських поетичних текстах 70?80?х рр. ХХ ст. (белый - черный), Детальна інформація

Не будь черных — на белом стволе — остановок,

Совсем бы она улетела, пропала из глаз...

(Н.Матвеева)

Краса белоствольных берез!

Взгляни —

И ты сразу поверишь,

Что это волшебник нанес

На белое

Черную ретушь.

(Л.Татьяничева)

Дехто з літературних критиків, коли йдеться про символіку та метафористику, як зазначає Н.Д.Арутюнова, не розрізняє ці поняття в індивідуальному стилі того чи іншого письменника. За свідченням автора, можна зустріти синонімічне вживання виразів “метафористичний образ” та “символічний образ”. Це відбувається тому, що і символ і метафора вийшли з одного джерела — образу. Але якщо метафора зберігає цілісність образу, то символ лише “может получить отдельный признак образа ...” [1, 24], наприклад, його колористичне забарвлення.

М.І.Філон, вивчаючи символічні значення лексичних одиниць у поезії Т.Шевченка, окремо виділяє слова-символи з дещо складнішим емоційно-експресивним переносним значенням, уживання яких зумовлене переходом діалектичного у “гранично узагальнену сутність” [11, 93].

Подібний підхід до аналізу процесу виникнення символу простежується й у О.Т.Черкасової, на думку якої, символ — це явище переносу, яке протиставляється нею процесам метафоризації [12, 29].

Л.Татьяничева, створююючи символічний образ весни, опоетизовує його згідно з власним світосприйняттям і психологічним станом. Зоровий образ вирішується в белом (сніг) та черном (вогка земля) тонах; у вірші “Март” цей образ формує кільцеву композицію:

Белой птицей

С черным хвостом

Скоро к нам явится март.

…

Под темным,

Капелью исклеванным льдом

Проснется лесной ручей...

Белая птица с черным хвостом

Спит на моем плече.

Роль предметних слів-іменників у цьому символічному образі весни є другорядною. “Експресивний центр” образу вірша — це колористичні означення, які в контексті отримують самостійну характеристику. За термінологією Н.А.Басілая, означення у наведених бінармах (виразах, у яких простежується чіткий розподіл функцій між компонентами: один із них слугує мікроконтекстом, що сприяє метафоризації другого компонента) виконують метафоризуючу функцію, вони асимілюють другий компонент бінарми, підкоряючи його своїм валентним зв’язком [3, 234].

Виділені означення набувають образного звучання у контексті всього твору: але, як слушно зауважує Л.І.Єрьоміна, якісна характеристика, емоційна домінанта образу, є стійкою не тільки для даного епізоду, але й визначає поетичне осмислення всього контексту [7, 9].

Рідше спостерігається в образному застосуванні субстантивовані прикметники белый і черный. Так, у вірші М.Дудіна “На океан идет Сахара” субстантивати є усталеними моделями, які без особливих образних ускладнень називають людей за їх приналежністю до певної раси, скажімо, белый: “о народах, обладающих светлой, белой кожей, (в противоположность чернокожим, желтокожим и краснокожим)” [10, т.1].

И черный белую подцепит,

А белый черную возьмет,

И только листьев легкий трепет

На пальмах веером вразмет.