Колористичний контраст і засоби його реалізації у російських поетичних текстах 70?80?х рр. ХХ ст. (белый - черный), Детальна інформація

Однак М.Дудін не обмежується вживанням “прямим”, яке механічно відтворювало би взірець, усталений у загальному вжитку: ця модель модифікується, вона зазнає зрушень. Колористичні номінації, які втратили в загальному мовленні внутрішню форму, актуалізуються завдяки яскравим індивідуальним порівнянням:

Под фламбоянами Дакара —

Две проститутки на углу.

Одна черна, как грех. Другая —

Белей прощения греха.

Цена страстей недорогая,

Жара несносна. Ночь — тиха.

До ядерної периферії поля белого і черного кольорів належать також і дієслівні форми белеть, чернеть:

Белеть — нелепо, а чернеть — не ново,

Чернеть — недолго, а белеть — безбрежно.

Все более я пред людьми безгрешна,

Все более я пред детьми виновна.

(Б.Ахмадулина)

Л.Татьяничева ці дієслівні форми об’єднує у вузькому фрагменті тексту з прикметниками:

Вдоль заграждений Освенцима,

Прошитых токами

Насквозь,

Белела в черных клубах дыма

Аллея молодых берез.

Порушив камень,

Вызмеились корни.

Они чернеют среди белых плит.

Аналізуючи колористичні означення, які відносяться до дальньої периферії белого та черного кольорів, слід виділити серед них найпоширеніші — светлый і темный;

Быстро мчится меж ними (берегами)

Река,

Днем светла,

А ночами темна.

(Л.Татьяничева)

Периферійні компоненти можуть створювати контраст, вживаючися в основному фрагменті тексту поряд із ядерними:

Очи светлые,