Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові, Детальна інформація

никло в період становлення аналітичного способу оформлення

різних типів простого речення, призвело до зміни змісту запереч-

них речень : з цього часу ( з кінця XVI ст.) граматичною озна-

кою заперечного речення стає не наявність заперечного займен-

ника або прислівника, а наявність заперечення при одному з

членів предикативного комплексу. Речення з запереченням при

другорядному членові речення слід розглядати як стверджуваль-

ні. Таким чином, в кінці ранньоновоанглійської заперечні речен-

ня подаються тільки двома типами :

заперечні речення із запереченням в складі підмета :

Nothing could prevent him from going there.

Not a word was said on either side.

заперечні речення із запереченням в складі присудка :

She should not go there.

Ті речення, в яких заперечний елемент виявлений в складі одно-

го з другорядних членів, виступають стверджувальними. Так як

заперечення в них не порушує предикативний зв’язок, а отже,

не впливає на зміну типу речення. Таким чином, в кінці ранньо-

новоанглійської спостерігається в основному вживання предика-

тивного заперечення, тобто речень із заперечним елементом в

складі підмета або присудка.

Короткі висновки.



Отже, ми пересвідчились на дослідженнях істориків-

германістів, що на ранньому етапі свого становлення англійська

мова носила полінегативний характер, тобто в одному висловлю-

ванні була можливою наявність більше одного негатора. Шляхом

певних змін, які відбувались у середньоанглійській і закінчили

своє становлення в ранньоновоанглійській, сучасна англійська