Про заходи щодо стабілізації та розвитку тваринництва і птахівництва на 2001-2004 роки (11.07.2001), Детальна інформація

Для розвитку галузі м'ясного скотарства необхідно:

створити товарні стада м'ясної худоби шляхом промислового схрещування низькопродуктивних корів молочних порід і понадремонтних телиць з плідниками м'ясних порід та вирощування одержаного помісного молодняку за технологією м'ясного скотарства. Довести обсяги промислового схрещування в 2004 році до 0,5 млн. голів;

практикувати вирощування помісного м'ясного молодняку великої рогатої худоби в господарствах населення. Використати зарубіжний досвід створення і використання колективних пасовищ;

створити природні пасовища з розрахунку на одну корову площею 0,5 гектара, молодняку віком до 1 року - 0,1, понад 1 року - 0,3 гектара із застосуванням ресурсо- і енергозберігаючих технологій їх утримання;

завершити роботу, пов'язану із створенням симентальської, знам'янської і південної м'ясних порід;

запровадити підготовку у вузах України менеджерів галузі м'ясного скотарства.

Свинарство

Україна завжди мала розвинуте свинарство. Природно-кліматичні умови країни сприяють виробництву достатньої кількості власних концентрованих та інших кормів для забезпечення потреб галузі. Проте сьогодні наявний генетичний потенціал і технологічні потужності виробництва свинини використовуються лише на 10 - 15 відсотків.

У свинарстві необхідно розв'язати такі основні проблеми:

протягом 2001 року стабілізувати поголів'я тварин і розпочати його нарощування;

у 2004 році довести виробництво свинини до 1,2 млн. тонн у живій вазі. Для цього потрібно в усіх категоріях господарств утримувати 1 млн. основних і 1,5 млн. свиноматок, що перевіряються, та одержувати від них у середньому за рік відповідно 14 та 7 ділових поросят.

Основним завданням у галузі є відновлення роботи племзаводів, племгоспів і племферм, у яких може утримуватися 48 тис. основних свиноматок, що дасть змогу одержувати щороку близько 1 млн. племінних поросят.

З метою посилення заінтересованості племінних господарств у використанні сучасних методів селекції та їх впливу на товарні стада необхідно розробити методику вартості племінних (генетичних) ресурсів та встановити відповідні націнки.

Галузь свинарства повинна відроджуватися на основі єдиної селекційно-технологічної системи вирощування свиней з максимальним використанням вітчизняних генотипів тварин і штучного осіменіння.

Для забезпечення індивідуальних власників поросятами в кожному районі слід визначити базові господарства-репродуктори.

Передбачається налагодження з 2003 року випуску комплексного модульного технологічного обладнання для свинарських господарств різних потужностей і форм власності.

У найближчі роки свинарство розвиватиметься у сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення. Тому треба зберегти виробничий потенціал і технології, що застосовувалися раніше, та створити нові виробничі структури, забезпечити максимальну інтеграцію сфери виробництва, переробки, зберігання та реалізації продукції. Такими структурами можуть бути акціонерні товариства, кооперативи, асоціації фермерів та індивідуальних виробників свинини.

Необхідно створювати спільні підприємства з іноземними фірмами, які володіють сучасними технологіями виробництва і переробки свинини, широко залучати вітчизняних і закордонних інвесторів для організації виробництва свинини і закупівлі технологічного обладнання устаткування для свинарських господарств.

Вівчарство і козівництво

Серед галузей тваринництва вівчарство за останнє десятиріччя зазнало найбільшої кризи. Як наслідок, поголів'я овець зменшилося з 8,5 млн. до 940 тис. голів, або в 9 разів, виробництво вовни відповідно з ЗО тис. до 3,4 тис. тонн, тобто майже в 10 разів. Потреба населення у вовні та виробах з неї задовольняється на 7 відсотків.

Позитивним є те, що генетичний потенціал галузі постійно збагачується.

З метою відновлення вівчарства, збереження унікального генофонду національного стада, необхідно:

впровадити систему годівлі овець за науково обгрунтованими нормами з урахуванням статево-вікових груп, рівня їх продуктивності та фізіологічного стану з розрахунку 6 - 8 центнерів кормових одиниць на 1 вівцю на рік та вмістом перетравного протеїну 110 - 115 грамів на 1 кормову одиницю;

перейти на пасовищне утримання овець з використанням культурних пасовищ, що збільшить питому вагу зелених кормів до 70

- 80 відсотків загальної потреби, а також значно зменшить витрати інших ресурсів;

розвивати вівчарство м'ясо-вовнового напряму продуктивності, надаючи при цьому пріоритет виробництву високоякісної дієтичної ягнятини, молодої баранини. З цією метою слід використовувати високопродуктивні породи і типи овець з комбінованою продуктивністю, які б давали 2 - 2,5 кілограма чистої вовни, 20 - 25 кілограмів м'яса в живій вазі та 5 кілограмів бринзи на вівцематку;

впроваджувати у подальшому інтенсивне відтворення поголів'я овець. При цьому питома вага вівцематок у племінних господарствах повинна становити не менш як 50, а в товарних - 60 відсотків, для штучного осіменіння вівцематок використовувати баранів-плідників з настригом вовни у чистому волокні не менш як: тонкорунних порід - 6 - 6,5, напівтонкорунних - 5 - 5,5 кілограма, маточні отари комплектувати лише висококласними ярками;

створити сервісні організації, які б надавали послуги дрібним вівцефермам усіх форм господарювання у проведенні селекційно-племінної роботи, організації стрижки овець, оцінці якості вовни, підготовці до реалізації продукції вівчарства;

налагодити в регіонах, де розводять гірськокарпатських, каракульських, цигайських і кросбредних овець, виробництво овечого молока, його переробку на тверді та м'які сири на діючих молокопереробних підприємствах з подальшим фасуванням готового продукту в тару одноразового використання;

організувати виробництво вітчизняної електростригальної техніки та обладнання для стрижки і доїння овець, кіз та забезпечення ним виробників на умовах лізингу, а також налагодити виробництво технологічного обладнання для потреб галузі (водонапувалок, годівниць, щитів тощо) з використанням дешевих матеріалів та відходів основного виробництва промислових підприємств;