Максим Горький, Детальна інформація

приволзьких міст, що дала Горькому матеріал для кращих його

розповідей. І там, і тут перед нами не етнографія, а та ж загальнолюдська

психологія, що й у "Злочині і покаранні" Достоєвського, з яким

критика зіставляла роман Горького; але убивця, виведений Горьк,

відкриває на награбовані гроші крамницю і нітрохи не мучиться каяттями

совісті. Навкруги стільки мерзенності, що він вважає себе не гірше інших

непійманих злодіїв і легальних грабіжників. Лишаю себе життя, щоб не

віддатися в руки влади, він умирає з прокльоном суспільству. Особливу групу

являють собою театральні п'єси Горького. Драматичного таланта в

безпосередньому змісті - уменье зав'язати драматичний вузол, а потім

розв'язати його, сконцентрувати увага глядача на одному пункті і взагалі

дати щось цільне, - у Горького зовсім немає. Він дає ряд окремих картин,

окремих характеристик і блискучих, що врізаються в пам'ять афоризмів і яскравих

слівець. У літературно-художній ієрархії п'єс першого періоду

діяльності Горького досить слабкі "Дачники", "Діти Сонця". По змісту

все це надмірно жорстокі нападки на інтелігенцію за відсутність глибини і

щирості і, у кращому випадку, за безпідставність. Серйозний літературний

інтерес представляє тільки перша п'єса Горького, "Міщани", і, безсумнівно,

велике місце в російській драмі займає "На дні". У "Міщанах" цікаво

розроблене розкладання старого міщансько-купецького побуту і трагедія розладу

між старим і молодим поколінням. Автор висуває появу на арені життя

здорової трудової інтелігенції, що вірить у свої сили і свою здатність

улаштувати своє життя по власному ідеалі. Представники цієї бадьорості не

позбавлені, однак, відомої дози самовдоволення і впадають, таким чином, у

міщанство нового роду. Коронна п'єса Горького "На дні" тісно зв'язана з

типами "колишніх людей", блискуче розробленими в прекрасній розповіді, так і

озаглавленому "Колишні люди". Перед нами знову нічліжка, знову мнимі босяки,

яскраво й образно філософствують про сенс життя. З одного боку, герої п'єси

- здебільшого люди, яких ніяк не можна зарахувати до сентиментальної

породи "принижених і ображених". Вони нітрохи не жадають сострадания, вони -