Духовне життя України в литовсько-польський добі, Детальна інформація

У перщий час після Берестейської унії уніяти відчули глибоко розчарування: вони

сподівалися на допомогу і співпрацю латинського духовенства Польщі, на що

нібито вказувало його ставлення до Собору в Бересті, насправді ж зустріли

відкриту ворожість. Вже в королівському універсалі .15 грудня 1596 року немаі

згадки про право уніятських єпископів засідати в Сенаті, не .зважаючи на те, що в

цьому питанні папа звертався до короля. Релігійна боротьба підкопувала силу

народу; полемічна література роз'ятрювала пристрасті. Після Берестейської унії

виявився трагізм Української Уніятської Церкви, — пише Вінтер: православні

ненавиділи уніятів за зраду, а Римо-Католицька Польська) Церква не вважала їх за

повноцінних громадян, бо рішальним для неї було питання нацюнальности. Поляки

прагнули такого об'єднання Церков, щоб православні цілковито відмовилися від

своїх догматів, історичної традиції, обрядів. Ушятська Церква стала тільки

«терпимою» в Польщі, як терпимою була Православна. Польський історик,

єпископ Ліковський, пише, що польське духовенство, замість притягати до себе

уніятів, їх тільки принижувало. Але внаслідок цього Українська Католицька

Церква не зв'язалася з польським урядом «стала головним заборолом української

народности проти польонізації», — писав Д. Дорошенко.