Духовне життя України в литовсько-польський добі, Детальна інформація

мали уповноважені та згоди на прийняття унії.

В міжчасі, внаслідок прохань православних, виїхав до Литви протосінкел

Царгородського патріярха Никифор, видатна особа Е патріярхаті: він був ректором

еллінських наук в Падуанському університеті і деякий час був намісником кількох

патріярхів. По дорозі до Литви протосінкел був заарештований, але втік із в'язниці,

треба гадати, завдяки допомозі кн. К. Острозького.

На 6 жовтня 1596 року був призначений Собор у Бересті. Никифор запросив на

нього Кирила Люкаріса, протосінкела Александрійського патріярха, кількох

грецьких єпископів, митрополита Білгородського.

З українськими владиками, з яких не прибуло лише двоє, з'явились католицькі

єпископи: Львівський — Осніковський, Луцький — Мацейовський та Холмський

— Гомолицький, четверо видніших єзуїтських проповідників; крім того воєводи:

Троцький — Микола Радзівілл-Сирітка, канцлер Сапіга, Берестейський староста

Халецький.

На боці православних були: два єпископи — Гедеон Львівський та Михаїл

Перемиський, які розірвали з унією, протосінкели Царгородський та

Александрійський, Сербський митрополит Лука, архимандрити, ігумени, понад 200

осіб білого духовенства; воєводи: Київський — князь Костянтин Острозький,

Волинський — князь Олександер Острозький, каштелян Новгородський —

Полубенський, депутати шляхти воєвідств: Київського — 3, Руського — 3, Пере-

миської землі — 2, воєвідства Волинського — 10, Брацлавського — 2, Пинського

повіту — 1, трибуналу Литовського —2, багато без мандатів шляхти, міщан. Князь

Острозький привіз з собою військо, що охороняло будинок Райського, де засідав

Православний Собор. Прихильники унії зібралися в церкві св. Миколая.

Православні засідали за грецьким звичаєм: миряни та духовні окремо. Три

прохання Православного Собору до владик — насамперед до митрополита Михаїла

Рогози прибути на Собор — залишилися без відповіді. Справа була тяжка:

об'єднати ці дві частини Собору було неможливо — насамперед через участь

протосінкела Никифора та інших греків, яких король наказав арештувати і яких

охороняв князь К. Острозький. Не погодилися приєднатися й православні до