Приватизація промислового сектору в Україні: проблеми та можливі шляхи їх вирішення, Детальна інформація

Частина ІІ. Пропозиції щодо поліпшення процесу приватизації в Україні

2.1 Проблеми трансформації відносин власності

Як уже згадувалося у першій частині, в українському законодавстві немає чіткого визначення поняття власності, різниці між правами й повноваженнями держави та правами й повноваженнями держави-власника. Отже, поняття власності має бути розширеним та поглибленим в українському законодавстві. З цією метою необхідно переглянути закони, що стосуються власності (Закон ‘Про власність’, ‘Про підприємства’, ‘Про господарчі товариства’ тощо), а також трансформації власності. Дуже мало уваги в українському законодавстві приділено захисту прав дрібних власників та акціонерів; таких в Україні зараз дуже багато, і фактична їх безправність створює сприятливі умови для зловживань. Для захисту прав дрібних інвесторів та акціонерів має бути розроблена комплексна програма, що мусить передбачати:

створення інституціональної структури, що забезпечує та захищає права вкладників та акціонерів;

розроблення пакета законодавчих актів, що забезпечують права вкладників та акціонерів;

введення системи гарантій та страхування прав вкладників та акціонерів, основою якої могла б стати мережа гарантійних і страхових фондів.

Власне, кажучи, розробка подібної нормативної бази вже розпочалась з виходом Указу Президента ‘Про Фонд захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку’, проте багато питань залишається нерозв’язаними.

Є багато проблем дещо іншого характеру, що виникають у зв’язку з трансформацією відносин власності при приватизації промислових підприємств. Розглянемо основні з них.

Несправедливий розподіл власності під час приватизації, що отримав назву спонтанної приватизації. Найчастіше випадки спонтанної приватизації мають місце при викупі підприємства його працівниками з використанням законодавчо наданих пільг. З метою отримання значного (у тому числі й контрольного) пакету акцій можуть використовуватися такі маніпуляції:

суб’ єктивний розподіл акцій підприємства, що приватизується, між його працівниками. Для запобігання цьому, необхідно законодавчо закріпити чіткий принцип розподілу акцій для усіх підприємств, коли ліквідуються умови сваволі на місцевому рівні;

збільшення статутного капіталу шляхом додаткових емісій акцій, які в основному розподіляються між директорським корпусом. Найпростіший превентивний захід у цьому випадку — продаж акцій на відкритому аукціоні та ліквідація будь-яких пільг робітничим колективам;

різноманітні форми тиску директорату на працівників підприємства з метою отримання у свою власність частки робітників у майні підприємства. Такі випадки найважче контролювати, тому якогось єдиного прийнятного рішення тут немає.

Найкращим виходом з становища, що склалося, є зміщення акцентів в бік відкритого для всього населення продажу державного майна на конкурсній основі, в бік відкритих аукціонів та акціонування, та відходу від практики надання переваг працівникам підприємства під час його приватизації. Проте, існуючим законодавством передбачено приватизацію частки підприємств їх трудовими колективами, а сильні позиції просоціальних партій роблять неможливою зміну відповідних законів.

Можливо, полегшить вирішення проблеми запровадження механізму приватизації підприємств робітничими колективами за іменні акції (за бажанням працівників) певного строку дії, наприклад, 3 роки, після чого вони перетворюються на звичайні. Таким чином, акції робітничого колективу буде неможливо привласнити протягом перших декількох років, коли найчастіше трапляються випадки спонтанної приватизації. Але, з іншого боку, така система стане на перешкоді розвитку фондового ринку України, що сповільнить процес виходу приватизованих підприємств з кризового становища.

Ще одним шляхом є законодавче закріплення неможливості перепродажу акцій трудового колективу всередині підприємства. Така норма буде сприяти формуванню зовнішньої форми власності і, отже, зняттю більшості проблем, пов’язаних з домінуванням внутрішньої форми власності.

Можливість значного заниження вартості майна підприємства під час приватизації. Це створює передумови для використання приватизації у спекулятивних цілях, що не може бути корисним для підприємства. Заниження вартості майна полегшується в умовах гіперінфляції, коли ніякі індексації майна не встигають за зростанням рівня цін. Сучасна фінансова криза має значно прискорити темпи інфляції, тому питання визначення вартості майна підприємства в умовах значної інфляції знову набуває актуальності.

Автори вважають, що сам принцип оцінки вартості підприємства на основі оцінки його майна є неправильним. Підприємство – це не тільки устаткування й будівлі, а сукупність усіх факторів: менеджмент, кваліфікація робітників, продукція, що виробляється підприємством тощо. Використання наявних методик оцінки підприємства може значно викривити реальний стан речей. Так, наприклад, вартість майна двох підприємств може бути однаковою, але перше прибуткове, а друге – безнадійно збиткове. Поясненням може бути будь-що: кращий директор, конкурентоздатна продукція і т.п. Очевидно, що будь-хто готовий заплатити більше за прибуткове підприємство, ніж за збиткове.

Набагато кращим варіантом є принцип оцінки вартості компанії на основі побудови фінансової моделі підприємства, що враховувала б усю сукупність факторів, що впливають на його вартість. У розвинених капіталістичних економіках фінансова модель є одним з основних факторів при визначенні вартості підприємства.

Суттєвим обмеженням щодо застосування фінансових моделей при приватизації є те, що побудова моделі вимагає грунтовних знань бухобліку, фінансів та мікроекономіки, а також значних часових й грошових витрат. З огляду на це, варто будувати фінансову модель при оцінці вартості підприємства лише у випадках приватизації привабливих підприємств, точна вартість неперспективного підприємства не є дуже принциповою.

Оскільки, ймовірно, існуючі методики оцінки вартості підприємств все-таки матимуть використання у процесі приватизації, автори у Додатку 1 наводять найістотніші недоліки таких методик з пропозиціями щодо їх поліпшення.

2.2 Проблеми трансформації системи фінансування приватизованих підприємств

Основоположний принцип української системи приватизації передбачає безкоштовний розподіл державної власності між населенням. Звичайно, це можна виправдати міркуваннями правового та морального змісту, але, з огляду на практичні наслідки, принцип безкоштовної приватизації є основним джерелом проблем для приватизованих підприємств.

Автори пропонують такі заходи для вирішення цього типу проблем.

І. Державна підтримка приватизованих підприємств. Значний дефіцит бюджету і ряд першочергових витрат (ліквідація заборгованості по зарплаті бюджетним установам, виплата пенсій, обслуговування зовнішнього боргу тощо) не дозволяють уряду спрямовувати значну кількість коштів на ці цілі. В зв’ язку з цим, найдоцільніше на державу накласти регулятивну функцію, що полягатиме у стимулюванні розвитку підприємництва фіскальними методами.

Ефективним інструментом є податкова політика держави. В українській економіці набули поширення ідеї значного зниження податку на прибуток підприємств, запровадження ‘податкових канікул’ тощо. Вважається, що полегшення податкового тягаря таким чином створить сприятливі передумови для розвитку підприємств, виходу економіки з ‘тіні’; таким чином, за рахунок підвищення прибутковості підприємств та розширення бази оподаткування надходження до бюджету зростуть. Проте, роблячи такі викладки, слід врахувати фактор часу: звільнення підприємств від значної частини податків дасть позитивні наслідки тільки через декілька років, в той час, як надходження до бюджету знизяться зразу ж. Як в такому випадку фінансувати бюджет протягом цього періоду ?

На думку авторів, податкові пільги як інструмент стимулювання розвитку підприємництва повинні застосовуватися наступним чином:

реструктуризація заборгованості окремих підприємств по сплаті податків. Багато підприємств зараз заборгували значну кількість коштів по сплаті до обов’ язкових державних фондів; з одного боку, держава не може отримати ці кошти через відсутність їх у підприємств, з іншого — кризове становище підприємств поглиблюється через великі суми заборгованостей, вони не мають ніякої змоги розгорнути виробництво. В цьому випадку найкращим виходом є надати відстрочку по сплаті заборгованості. Це дозволить підприємству вільно розпоряджатися своїми коштами, інвестувати їх у виробничий процес, і згодом розрахуватися з державою;

розробка гнучкої системи розрахунків підприємств з державою. Наприклад, нарахований податок на прибуток підприємство може не сплачувати зразу, а через деякий строк з відсотками, беручи таким чином позику у держави; це полегшить вирішення проблеми з оборотними коштами. Простий приклад: розглянемо підприємство, що сплачує 10 тис. грн. прибуткового податку щомісяця та підприємство, що сплачує 20 тис. грн. податку шість разів на рік (тобто ту ж саму суму). Очевидно, що у виробничому процесі другого підприємства протягом року було задіяно на 10*6 = 60 тис. грн. коштів більше, ніж на першому; середньомісячна кількість оборотних коштів другого підприємства є на 5 тис. грн. більшою, ніж першого.

зменшення ставки податку на додану вартість по внутрішньогалузевих операціях підприємств. Це дозволить, по-перше, збільшити кількість оборотних коштів всередині окремих галузей народного господарства, що є необхідною умовою для їх розвитку. Зменшення надходжень до бюджету від ПДВ повинно компенсуватися збільшенням надходжень від прибуткового податку.

ІІ. Перехід до грошових форм приватизації. Досвід попередніх років приватизації наочно показав неефективність безгрошових форм приватизації: користі не отримує ні саме підприємство, ані держава. Останнім часом більшого поширення набули різноманітні способи передачі державної власності у приватну за гроші. На думку авторів, саме такі способи приватизації мають застосовуватися і надалі. Це дозволить, по-перше, наповнити державний бюджет, по-друге, підняти гроші для фінансування приватизованих підприємств. Нижче перераховано можливі способи грошової приватизації та умови застосування кожного з них.