Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки України за роки незалежності, Детальна інформація

функцій працівників 28

6 Державна підтримка аграрних підприємств в Україні 32

7 Сучасний стан аграрно промислового сектора України 41

Висновки 49

Перелік посилань 51

ВСТУП

Становлення в Україні підприємницької діяльності відбувається в складних соціально-економічних умовах.

Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності. Вчені-економісти минулого виділяли три фактори виробництва:

а) праця;

б) земля;

в) капітал;

Розквіт країн з ринковою економікою свідчить про те , що економічні досягнення забезпечує вміла реалізація їх підприємницького потенціалу як четвертого фактора виробництва. В законі України “Про підприємництво“ зазначено , що підприємець – це самостійний , господарюючий , статутний суб’єкт , який має право юридичної особи та здійснює виробничу і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Перехід до ринку передбачає якісно новий стан економіки , що потребує значних змін в організації виробничої діяльності. Ці зміни полягають в розвитку вільного підприємництва через формування господаря-власника і становлення багатоукладної економіки.

В теоретично-методологічному плані вихідною позицією вирішення проблеми є визнання різних форм підприємництва.

Це вимоги будь-якої економіки , діяльності і господарювання об’єктивно необхідні в аграрному секторі. При цьому лише посилання на зарубіжний досвід не може відправним моментом для вирішення проблеми.

Ринкова економіка передбачає наявність права власності , відповідної системи обліку та культури підприємництва.

Підприємство створює конкурентне середовище через стимулювання господарської активності запровадження нової техніки і технології. Через основну мету - одержання прибутку - воно сприяє розвитку перспективних напрямів господарської діяльності , отже є важелем зміни структури економіки , сприяє раціональному використанню ресурсів та забезпечує стимули до високоефективної праці. Працівники ,які мають власну справу і є власниками , як найбільше заінтересовані в якісній і високопродуктивній праці , порівняно з найманими працівниками. Велике значення має форма організації підприємницької діяльності і корпорації .В Україні підприємництво здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.

В цій курсовій зроблено спробу розкрити соціально-економічну суть підприємництва і основні напрямки його розвитку в аграрній сфері, особливості господарювання в сільському господарстві та його національну специфіку, простежити державну підтримку аграрних підприємств в Україні в останні роки.



1 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Підприємництво – основа розвитку економіки, здійснення виробничої діяльності з фінансовою , моральною, та соціальною відповідальністю. Але першоосновою є організація як система. Питанням організаційного розвитку в економічній літературі придається значна увага. Переважно досліджується суть підприємництва під кутом зору спрямування цього процесу, існуючі концепції і методи стосовно організаційного розвитку господарських формувань, які ґрунтуються на використанні природної моделі організації, що об’єднуються поняттям ”організаційний розвиток та зміни”.

Прагнення людей до багатства закладені в них природно і проявляються в усі історичні епохи. Шляхи задоволення цих природних безмежних бажань досить різноманітні. На всіх етапах розвитку підприємництва поряд з позитивними виявляються і його негативні ознаки. Нині такі явища, як ухилення від оподаткування, тіньова економіка , недоброякісність продукції , неправдива реклама тощо, більш завуальованих шляхів наживи, але суть залишилася тією самою. При чому особливий прояв негативізму простежується в перехідних економіках. Більш широке поняття підприємництва було відоме значно раніше: у XIII ст. Термін “підприємництво” використовувався в Франції, однак діяльність підприємця вже не обмежувалася торгівлею.

Вивчення історичного процесу розвитку підприємництва дає підстави зробити деякі висновки щодо специфіки дії економічних, культурних та соціально-психологічних факторів в Україні:

а) Відсутність культу багатства, що породжувало негативне ставлення до заможних людей.

б) Торгівля як провідний вид діяльності підприємців.

в) Серед людських цінностей виділяються колективізм, взаємодопомога, служіння Батьківщині.

г) Негативні риси підприємців-купців, що проявляються в нечесності.

д) Відсутність державності. Український народ тривалий час знаходився під пануванням інших держав, що не сприяло розвиткові національного підприємства. Замість стратегічної орієнтації на успіх переважала орієнтація на пристосування, виживання різними шляхами.

е) Національна особливість українського народу працелюбство, однак не всім притаманна здатність до постійної напруженої праці, а лише в короткий проміжок часу з великою віддачею сил і енергії, що пояснюється особливістю природнокліматичних умов.

Рушійною силою організації виробництва є господарські формування. Згідно із Законом України “ Про підприємництво” підприємництво здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця (стаття 6). Звичайно, нові колективні і приватні підприємницькі структури, що утворюються в агропромисловому виробництві в процесі реформування, не відповідають загальноприйнятим у світовій практиці. Однак їх зміст можна реально оцінювати з позицій специфіки становлення ринкових відносин. Ефективність виробництва в окремому підприємстві, з одного боку, залежить від його організаторів, а в умовах ринку – від підприємців і результатів їх діяльності, а з другого – від працівників та умов їх праці. Підвищення ефективності праці можливе лише тоді, коли інтереси підприємств і працівників збігаються. Реформування відносин власності сприяє появі нових мотивів до виробничої діяльності, які ґрунтуються на забезпеченні відповідних ринкових умов: вільний вибір форм підприємницької діяльності, розвиток конкуренції і обмеження монополізму, високий рівень розвитку горизонтальних зв’язків, обмеження втручання з боку держави у господарську діяльність підприємця.