Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки України за роки незалежності, Детальна інформація

Економічна реформа, формування ринку, розвиток різних форм власності у аграрному секторі України визначають складні завдання, вирішення яких вимагає ділової активності, підприємливості та комерційної ініціативи. Важлива роль у розвитку комерційних засад та підприємництва на селі шляхом купівлі-продажу відводиться фермерству - новому соціально-економічному явищу, яке сприяє переходу до багатоукладного господарювання. Нині в Україні склались такі види сільськогосподарських підприємств (форм):

а) Приватне підсобне господарство громадян - форма виробництва, яка ґрунтується на приватній власності громадян, а також на їхній особистій праці та праці членів їх сімей і є додатковим джерелом прибутків та має споживчий характер.

б) Приватні сільськогосподарські підприємства займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та товарів, діють на засадах підприємництва і самоврядування, на основі об’єднання земельних наділів та технічних засобів кількох господарств.

в) Селянське (фермерське) господарство - сімейно-трудове об’єднання жителів села, робота яких пов’язана з землеробством, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства й сировини і на одержання доходів.

г) Сільськогосподарські кооперативи - добровільні об’єднання фізичних і юридичних осіб на засадах членства, об’єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності, а керівництво здійснюється виборними особами.

д) Акціонерні товариства - підприємства, капітал яких утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання акцій.

Характеризуючи різні види селянських (фермерських) господарств, не можливо віддати перевагу одному з них. Кожна з розглянутих організаційних форм має як переваги, так і вади, що в конкретних умовах проявляється по-різному. За даними Міністерства статистики більшість фермерських господарств створені в рослинництві. Головними причинами згортання тваринництва є перекіс у закупівельних цінах та нестача кормів.

НАЦІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА ТА ТРУДНОЩІ В АГРАРНОМУ

СЕКТОРІ

Ринкова економіка передбачає розвиток та конкуренцію різних форм власності - державної, кооперативної, приватної і, відповідно, рівноправних видів господарювання - державних господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, агропромислових об’єднань, фірм, кооперативів, товариств, агро комбінатів, орендних колективів, особистих підсобних та фермерських (селянських) господарств. Усі форми господарств мають право на функціонування, але в процесі еволюції, з урахуванням науково-технічного прогресу в сільському господарстві, природних умов, економічних і соціальних факторів, перспективи їх розвитку не однакові. Переважного розвитку набувають ті форми, які забезпечують найбільш високу продуктивність праці, ефективне використання землі за умови збереження її продуктивного потенціалу. З точки зору національних традицій і зарубіжного досвіду, поширеною формою господарювання на найближчу перспективу стало фермерське (селянське) господарство.

Сучасний економічний стан створив чимало труднощів у аграрному секторі. Певні труднощі пов’язані з відсутністю сучасної системи матеріально-технічного постачання, сервісного і консультаційного обслуговування, ефективного механізму захисту цін на основні продовольчі товари та ін. Ослаблена фінансова допомога фермерам з боку держави. У розвитку фермерства в Україні відчуваються такі труднощі:

а) відсутність потрібного власного капіталу;

б) відсутність матеріально-технічної бази через слабку фінансову підтримку і недостатнє кредитне забезпечення;

в) дисбаланс у паритеті цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, продукцію рослинництва і тваринництва;

г) недосконалість системи оподаткування спонукає фермерів до бартерних операцій і приховування частини виробленої продукції;

д) недостатньо сформована психологія селян до приватного господарювання;

е) низький рівень організації кооперування фермерів, створення асоціацій;

ж) недосконалість правової захищеності фермерів (селян) від бюрократичного апарату держави та колективних сільськогосподарських підприємств.

Для підвищення ефективності функціонування фермерських господарств потребують першочергового вирішення такі питання:

з) виділення фермерам земельних площ згідно з діючим законодавством;

і) надання державної підтримки у придбанні техніки, проектуванні і будівництві доріг, мереж електро та водопостачання тощо;

к) своєчасних розрахунків з фермерами за продану державі продукцію з відповідною індексацією;

л) збільшення розмірів фермерських господарств за рахунок оренди земель та кооперування;

м) удосконалення системи оподаткування фермерів;

н) надання фермерам пільгових довгострокових та короткострокових вітчизняних та іноземних валютних кредитів під заставу майна і майбутній урожай для придбання високопродуктивної техніки, придбання племінної худоби, оборотних засобів (добрив, насіння, пестицидів та паливно-мастильних матеріалів);

о) кооперування фермерів у переробці, збуті продукції, постачанні, технічному обслуговуванні тощо;

п) інформаційне забезпечення фермерських господарств;

р) створення системи підготовки і перепідготовки фермерів;

с) організація консультаційних служб для фермерів з технологічних, економічних, юридичних питань;

т) фінансування досліджень з проблем розвитку фермерства.