Заробітна плата, Детальна інформація

План:

І. Вступ.

ІІ. Заробітна плата та її види.

2.1. Сутність заробітної плати. Форми і системи заробітної плати.

2.2. Основні форми заробітної плати.

Номінальна, реальна і мінімальна заробітна плата.

ІІІ. Продуктивність праці і заробітна плата.

ІV. Відмінності в заробітній платі.

V. Система організацій заробітної плати.

5.1. Тарифна система.

Тарифна сітка

Тарифна ставка

Тарифно-кваліфікаційний довідник

VI. Колективний договір як форма соціального захисту.

6.1. Профспілки та їх функції

6.2. Трудові колективні договори.

6.3 Значення колективних договорів в останні роки.

VІI . Висновок:

І. Вступ.

Пріоритетним н напрямами реформування ринку праці н Україні є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп; підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; сприяння ефективним (доцільним) переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження дієвих механізмів вивільнення і перерозподілу зайнятих, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

Питання оплати праці займають особливе місце в регулюванні праці та у трудових відносинах. Оплата праці розглядається багатьма економістами як основний інструмент спонукання і безупинної підтримки інтересу працівника до високопродуктивної віддачі трудових зусиль, тобто "більше і краще працюєш — більше платять", а якщо "більше платять — то працюєш ще більше і краще". На практиці цей принцип реалізувати доволі складно.

За наявності вільного ринку праці і робочої сили проблема встановлення заробітної плати стає проблемою визначення ринкової ціни робочої сили. В цих умовах на рівень оплати істотний вплив починає справляти співвідношення попиту і пропозиції робочої сили. У ринковій економіці головне місце займає контрактна, договірна форма оплати праці. Робоча сила продається в кредит, тобто оплата вартості робочої сили відбувається після закінчення визначеного терміну з моменту її купівлі (наприклад, через тиждень, місяць тощо). Звичайно, ціна робочої сили складається не тільки під впливом попиту та пропозиції, але і низки інших факторів. На неї можуть виливати: професія, освіта, стать, вік, умови праці, регіональні фактори, встановлені правила та норми. В умовах ринкової економіки високо цінуються освіта й професіоналізм працівника, складна праця оплачується вище простої. У ринковій економіці стимулом слугує власне зарплата, а не її підвищення, бо коли рівень оплати праці досить великий, щоб зацікавити працівника в активній праці, то існує загроза лишитися цих грошей. До го-го ж в умовах ринку люди розуміють, що дохід і прибуток підприємства залежать, в першу чергу, від їхніх трудових зусиль, а зарплата - від доходу.

Скільки коштує праця в Україні? У нашій країні склалася така психологія працівника: він вважає підвищення оплати праці при веденням її у відповідність до своїх потреб, цін на товари й послуги, але не стимулом зростанні ефективності праці. Зарила та сприймається як тимчасовий стимул, який необхідний у безупинному поновленні. І оскільки зниження заробітної плати як економічні покарання за погану працю на практиці в нас застосовуються рідко, то збільшення оплати праці практично не призводить до підвищення якості та ефективності роботи. Перехід України до ринкової економіки має поступово змінити цей стан справ.

Особливий інтерес становить дослідження оплати праці як фактора становлення і розвитку ринку праці в Україні. Розвиток цього ринку в країні супроводжується поступовою зміною ролі його окремих елементів: пропозиції, попиту на робочу силу, заробітної плати. Відбувається, зокрема, підвищення значення оплати праці як одного з регуляторів ринку робочої сили.

По-перше, величина зарплати стає найважливішою складовою мотивації працівників до участі в оплачуваній трудовій діяльності. З переходом до ринкової економіки патерналістська роль держави, яка виражалася раніше у наданні житла, послуг освіти, охорони здоров'я, ряду інших благ та послуг безплатно чи за невелику плату, стала послаблюватися. Переведення безплатних благ у розряд платних робить зарплату сильнодіючим фактором регулювання пропозиції праці.

По-друге, в умовах повної самоокупності підприємствами затрат на оплату праці, їх величина починає відігравати істотну роль в регулюванні попиту на працю.

По-третє, заробітна плата стає посередньою ланкою, через яку пропозиція і попит на ринку праці справляють вплив одне на одного. Так, в результаті збільшення попиту на працю трудівників будівельних спеціальностей у великих містах України в 1993— 1996 рр., їх заробітки у тіньовій сфері виявилися досить високими, щоб залучиш до цього сегменту ринку багатьох осіб з інших професійних сегментів.

Незважаючи на тенденцію до зростання значення зарплати як регулятора ринку праці, спостерігається і протилежна йому тенденція — до обмеження цієї ропі. Питома у вага офіційної зарплати у грошових доходах населення рік у рік скорочується. Якщо в 1990 р. її частка в доходах сімей становила 67,5% , то в 1997 — 51,1%, в 1998 р. — 47,2% сукупних доходів. Ослаблення регулюючої функції зарплати, особливо в легальній частині економіки, пов'язане і з функціонуванням значного тіньового сектора.

Багато які країни зустрічаються з проблемою: яку ланку економічного механізму зробити об'єктом підвищеної уваги для виведення національного господарства з важкого економічного становища? Деякі фахівці вважають, що підвищення оплати праці а Україні здатне вивести економіку країни з кризи. По-перше, буде розірване порочне коло: дешева робоча сила — її неефективно використання — низький рівень оплати праці. По-друге, збільшення споживчого попиту в результаті підвищення рівня зарплати може привести до розширення попиту і виходу вітчизняної промисловості із застою. Однак такий сценарій розвитку подій малоймовірний. Для істотного підвищення зарплати у бюджетному секторі економіки у держави коштів немає. Збільшення зарплати понад рівень, який склався у недержавному секторі, за існуючого рівня продуктивності праці призведе лише до збільшення витрат підприємств і сплеску безробіття.

На самому початку реформування української економіки проблему підвищення оплати можна було розв'язати за рахунок різкої зміни співвідношення між суспільними фондами споживання і зарплатою на користь останньої. Інакше кажучи, можна було надати у розпорядження трудящих більшу частку коштів, що ними заробляються. На жаль, нині за рахунок такого перерозподілу коштів між фондами соціального розвиту і зарплатою досягти її підвищення не вдасться. Збільшення оплати праці, на наш погляд, можна досягти лише за створення додаткового ефективного попиту на працю. Його появи слід очікувати, зокрема, при підвищенні продуктивності суспільної праці. Певну роль у даному підвищенні має відіграти періодичне збільшення мінімальної зарплати, її перегляд у відповідності з показниками бюджету і рухом показника "межа малозабезпеченості".