/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Боже слово, Детальна інформація

Тема: Боже слово
Тип документу: Лекція
Предмет: Релігієзнавство
Автор:
Розмір: 0
Скачувань: 2044
Скачати "Лекція на тему Боже слово"
Сторінки 1   2   3   4   5   6   7  
Дорогі брати і сестри в Христі! Мене запросили до вас на великопісні реколекції, щоб напередодні пасхальних свят краще підготувати нас до зустрічі великодня третього тисячоліття. Дивлюся на вас очима віри і з радістю приходжу до вас з доброю новиною. Сердечно вас усіх вітаю. Прошу, молімося зараз разом, перед реколекціями, про світло Св. Духа. Ви моліться до Бога, щоб дав мені добре зерно Слова Божого для вас, а я, сіяч цього слова, молитимуся, щоб ви були добре зораною землею, життєдайною, відкритою і готовою прийняти цей спасенний засів. Пам’ятайте застереження Господа: “Мають вуха, але не чують ...” А навіть, якщо комусь вдасться почути, то він не завжди виконує те, що почув. Тоді людина будує дім на піску. Скільки таких домів збудовано на Україні!

Молімося! Прийди, Св. Духу! Тільки ти наділюєш людські душі світлом, силою, любов'ю. Але Ти роздаєш твої дари – ласки найрадше серед тиші й самоти. Тому благаємо тебе: благослови спасенний дух реколекції, що намагаються якнайбільше людей вирвати з сучасного життєвого гамору, щоб у затишку цього святого храму передумати план свого спасіння й оновлення Духа. Благослови всіх, хто сьогодні прийшли. Дай нашій молоді, дай нашій інтелігенції глибоке розуміння й замилування у духовних вправах, а учасників реколекцій наділюй світлом, щоб вони пізнали своє життєве завдання. Своєю силою укріпи їхню волю на великі і святі постанови, зроби їхні сумління чутливими, щоб ішли за найлегшим твоїм порухом і так виховалися не тільки на сучасних святих, але й на Апостолів серед сучасного світу. А ти, Маріє, Вчителько Апостолів і найкращий взоре внутрішнього життя, візьми діло реколекцій під свою особливішу опіку, дай йому зріст і тривалих успіхів на славу Твого Сина й вічне добро безсмертних душ. Отче наш ... Богородице Діво ...

У своїх місійних подорожах зайшов Ап. народів св. Павло до славного міста столиці Греції, Атен. “Дивлячись на місто, повне ідолів, дух його кипів у ньому. Тож він розмовляв з юдеями й богобійними .... і Він подав доказа всім, із мертвих його воскресивши”. (Діяння 17, 16-31) ...

Так почав св. Павло свою св. Справу. Зачав проповіддю про Ісуса Божого Сина, так і ми, за Божою ласкою, починаємо наші реколекції. “ми проповідуємо Христа розп’ятого – Христа, Божу могутність і Божу мудрість”. Як сам Христос послав Святих Апостолів проповідувати свою Божу науку, так він посилає і нас через свою св. Церкву. І я не що інше буду вам проповідувати, а лише Божу істину.

Реколекції – це проповідь св. Євангелії. “ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню. Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений” (Мр. 16, 15-16). “Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже і зробіть учнями всі народи ... навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав” (Мт. 28, 18-20) “Як мене послав Отець, так я посилаю вас”. (Ів. 20, 21). “Ми співробітники Божі, ви ж божа нива” (1 Кор. 3, 9). Я, на ниві наших душ, маю посіяти зерно Христової Євангелії. Про це говорить Господь Ісус у притчі. “Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. Друге упало на камінь і, зійшовши, висохло, бо вогкости не мало. Інше впало між тернину, і тернина вигнавшися з ним вкупі, його заглушила. Врешті інше впало на добру землю, і зійшовши, сторицею вродило” (Лк. 8, 5-8).

Дорогі у Христі! У ваші душі я кидатиму зерно божого слова. Від вас залежатиме, який плід воно принесе. Я вірю, що ви будете тою доброю землею, яка принесе плід, як не сто, як не шітдесять, то напевно бодай тридцять разів.

Реколекції – це час святий. Час виключно і повністю присвячений для Бога й ваших безсмертних душ.

Тому не мушу заохочувати вас до участі в реколекціях, які мають на меті добре підготувати нас до зустрічі третього тисячоліття християнства. Візьмімо в них участь і то з усіма членами нашої родини, бо всі ми є місіонерами силою святого хрищення: "Усі ми, що в Христа христилися, в Христа зодягнулися",— каже святий Павло (Гл. З,27) "Ісус Христос вчора, сьогодні — той самий навіки" (Євр. 13, 8) і завжди ставить ті самі вимоги, щоб ми були милими дітьми Божими. Ними стаємо під час нашого хрищення, про що, на жаль, часто забуваємо в щоденному житті. Тому мати наша, свята Церква дбає, щоб нам, дітям своїм, постійно про це пригадувати, а реколекції — час для цього найвідповід-ніший. Тому хочемо собі ще раз нагадати, що перш за все ми — діти Божі і Бог— наш небесний батько. Всі ми між собою брати і сестри, тому нашим обов'язком є не тільки пам'ятати про спільного нашого батька у щоденному своєму житті, але й жити, як личить дітям Божим. Всі ми одна велика християнська родина і Бог перебуває між нами. "Христос посеред нас",— нагадує нам священик у церкві, і ми відповідаємо: "Є і буде!" А Христос посеред нас, між нами тому, що такою була його свята воля, бо заповів, що нас не залишить сиротами (Ів. 14,18), що залишиться з нами по всі дні нашого життя аж до кінця світу (Мт. 28, 20). І є з нами вже дві тисячі років, ділить з нами долю і недолю, залишається з нами у пресвятій тайні Євхаристії, своїй благовісті, у своїй святій Церкві, яку для нас оснував, щоб нами, як мати опікувалася і нам постійно пригадувала, хто ми, яке наше завдання і що нам робити, щоб осягнути життя вічне. І саме Церква, свята Христова обручниця, нам нагадує, що настав святий і відповідний час реколекцій. "Ось тепер — час сприятливий, ось тепер — день спасіння" (2 Кр. 6, 2).

Маємо тепер застановитися над станом своєї душі. Може щось треба змінити чи виправити у нашому теперішньому житті? Тому використаймо цей час, щоб більше молитися про Божу поміч. "Без мене ви нічого не можете вчинити",— каже Христос (Ів. 15,5), бо не самим хлібом живе людина, але і словом Божим, — вчить нас правда непомильна (Мт. 4, 4; Лк. 4, 4). А скільки є проблем наших особистих, сімейних, громадських, церковних і державних, які треба обговорити з Христом на цих реколекціях. Тому, допоможи нам, Боже. Амінь.

1. Повернення до Бога

В період великого посту, під час реколекцій особливе місце відводиться на святі наші розважання, які нас повинні зблизити до Бога, які нам мають нагадати, хто ми, звідки і яке наше завдання, що нас чекає після цього життя.

Ми віримо, що Ісус є тут, з нами, бо ми згромаджені в його ім'я, бо ми послухали його Церкву, прийшли послухати його слово, щоб пригадати собі, пощо живемо на цьому світі, яке наше завдання, щоби щось почути про свою душу і про того Небесного Отця. Отже ж, той Ісус Христос, що дві тисячі років тому сказав, що там "де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я є серед них" (Мт. 18, 20), той самий Ісус Христос є тут між нами. Ми прийшли його послухати. Тому привітаймо його знаною піснею "Витай між нами, Христе витай..." (Всі співають).

Браття любі, я розпочну сьогоднішню науку легендою. А кожна легенда, як відомо, має в собі якусь істину. Була на світі одна бідна вдовиця з малою дитиною. Така бідна, що навіть не мала чим нагодувати дитину. Та бідна жінка з дитиною вибралася до лісу. Думала назбирати там яких ягід, грибів, щоб потім мати хоч якусь поживу. Раптом зауважила, що опинилася в лісі перед якоюсь стіною. Скільки разів туди ходила, тої стіни ніколи не бачила. А тепер перед нею — стіна. І та стіна починає розсуватися, відкриваючи печеру. Поволі, з острахом заходить бідна вдова до тієї печери.

Спиняється осліплена яскравим зблиском неземних скарбів. Чого ж там, в тій печері тільки не було: повно коштовних каменів, діамантів, золота, багатства, бери скільки хочеш. Несподівано чує вона голос:

— Маєш часу небагато, вибирай що хочеш, але спіши і не забудь взяти зі собою те, що найважливіше.

— Добре, добре,— відповідає розгублено жінка.

Положила жінка дитину на землю, розклала хустину, набирає собі того всього. І те гарне, і те дороге, і те би придалося! Назбирала цілу хустку. Зав'язала. Та де там. Не може підняти. І нема нікого, щоб їй хто завдав на плечі. Та й як би завдав хто, то не понесе, бо тягар завеликий. Тому розвиває ту хустку назад. Треба щось викинути. Але що? Все таке цінне, таке важливе! Тут чує знову:

— Спішися, бо часу маєш небагато.

— Добре, добре,— відповідає.

Зачинає щось там відкидати, перебирати, тоді стає їй того шкода, бере знову, тоді відкидає. Знову чує таємничий голос:

— Спішися, бо часу маєш небагато. Але не забудь взяти найважливіше.

Мучилася так бідна жінка довший час, врешті щось там взяла, щось таки відкинула. Ледве-ледве взяла той клунок на плечі, зібралася йти.

— Спішися, бо часу маєш небагато, але не забудь взяти найважливіше,— ще раз застеріг голос.

— Добре, добре,— відповіла поспіхом.

Та й пішла. Вийшла з печери, стіна закрилася, аж тоді спам'яталася, що залишила в печері свою дитину. Збагнула, що забула найважливіше! Для кого ж буде тепер все майно, здобуте такою дорогою ціною?

Браття любі! Я вам казав, що кожна легенда має в собі якусь правду. Чи ж в нашому житті щось подібне не відбувається? Чи ж до нас не доходить голос Божий:

— Поспішай, часу маєш небагато, але не забудь про найважливіше.

А скільки нам того часу залишилось, звідки знаємо? Тому чуємо голос Божий, що говорить до нас через свої заповіді. Маємо ті заповіді Божі і знаємо їх напам'ять.

Голос Божий промовляє до нас через Церкву. Христос сказав, що не залишить нас сиротами (їв. 14,18) і залишився у своїй Церкві. А Церква постійно нам пригадує, хто ми і яке завдання маємо.

Маємо святі Тайни, через які стаємо Божими дітьми — Тайну хрищення, святу Тайну сповіді, Тайну подружжя, в якій також живе Христос, бо, "де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20). І спеціально для того беремо шлюб в церкві, а не живемо "на розписці", бо хочемо мати святу Тайну, а в ній хочемо забезпечити собі поміч Божу, щоб нам Бог благословив в нелегкому нашому житті.

Сторінки 1   2   3   4   5   6   7  
Коментарі до даного документу
Додати коментар