Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови, Детальна інформація

Як ситуативні інтереси ведуть до утворення сталих інтересів, так і ситуативна мотивація виховує в учня потребу у спілкуванні взагалі, створює постійну мотиваційну готовність - надзвичайно важливий фактор успішної участі у спілкуванні, а, отже, важливий для встановлення мовного партнерства.

Відсутність у відносинах учнів і вчителя статусу мовних партнерів виникає якраз через відсутність комунікативної мотивації ( обох видів ). Комунікативний метод покликаний докорінно змінити стан речей.

Активність.

Мовлення - завжди процес активний, бо в ньому виявляється відношення мовника до оточуючої дійсності. Внутрішня активність можлива лише завдяки тому, що предмет спілкування є значимим для даної особистості і викликає у неї емоційне ставлення.

Саме активність забезпечує ініціативну мовну поведінку співрозмовника, що так важливо для досягнення мети спілкування.

Цілеспрямованість.

Мовлення завжди цілеспрямоване, бо переслідує якусь мету. Таку мету можна назвати комунікативною задачею. За кожною з комунікативних задач, що виникають в окремих ситуаціях, стоїть загальна мета мовлення як діяльності. Це вплив одної людини на іншу з метою змінити її поведінку, а не просто повідомити якусь інформацію.

4 ) Зв`язок з діяльністю.

Мовлення , як один з видів мовної діяльності, не є самостійним. Мовлення обслуговує всю іншу діяльність людини. Але мовлення не тільки відіграє службову роль, воно багато в чому залежить від загальної діяльності людини.

І це важливо методично.

5 ) Зв`язок з комунікативною функцією мислення.

Процес мовної діяльності тісно пов`язаний з діяльністю розумовою. Часто те, що відбувається в процесі мислення не співпадає з тим, що відбувається при мовній діяльності, пов`язаній з мовленням.

6 ) Зв`язок з особистістю.

7 ) Ситуативність - співвідношення мовних одиниць з основними компонентами процесу спілкування.

8 ) Еврістичність - непередбачливість мовних дій у певній ситуації.

9 ) Самостійність.

Ця якість мовлення як діяльності виявляється в тому, що мовлення, як правило, протікає: а ) без запозичення думок з попередньо прочитаних чи прослуханих джерел;

б ) без опору на повні чи часткові записи того, що використовується в мові;

в ) без опору на ілюстративне зображення об`єктів висловлювання;

г ) без звертання до рідної мови.

Темп, який повинен бути не нижчим і не вищим за припустимі у спілкуванні норми.

Мовлення як продукт.

Всі якості мовлення як діяльності забезпечують умови для створення мовного продукту (висловлювання будь-якого рівня),якому також властиві певні якості:

структурність, 2) логічність, 3) інформативність, 4) виразність, 5) продуктивність.

Ці якості мовлення як продукту на основі їх інтеграції зумовлюють дієвість мовлення.

Мовне вміння як основа мовлення.

Як відомо, заучування у всіх його видах і формах ( явних і прихованих) служило і служить основою багатьох методів. При засвоєнні мовних одиниць психіка людини терпить не кількісні, а якісні зміни. У людини з’являється мовна здібність, яка формується під впливом мовного спілкування. Ця здібність і є мовне вміння.

Кілька слів про поняття «навик» і «вміння». Кожне з них володіє властивими йому якостями. Якщо вміння співвіднести з діяльністю, вважати його основою, то навик можна розглядати як основу дії, отже, як одиницю вміння.

Будь-які мовні навики, щоб бути умовами мовної здібності і функціонувати як її основа, повинні володіти системою якостей. До них відноситься: автоматизованість, стійкість, гнучкість, свідомість, відносна складність.

Отже, навик є здатністю здійснювати відносно самостійну дію в системі свідомої діяльності, яка завдяки наявності повного комплексу якостей стала однією з умов виконання діяльності.