Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови, Детальна інформація

Звідси слідує правило навчання: мовний матеріал в будь-якому вигляді повинен запам`ятовуватись і відтворюватись на уроці тільки в процесі виконання мовно-розумових завдань, тобто мимовільно.

4. Новизна як основа продуктивності говоріння.

В методичній літературі ця проблема виступає під назвою "навчання непідготовленому мовленню", так як поняття репродуктивності пов`язується звичайно з поняттям підготовленості, а поняття продуктивності - з поняттям непідготовленості.

Отже, орієнтиром повинно служити продуктивне говоріння, продуктивне володіння. Цей орієнтир служить передумовою до втілення принципу новизни: з одного боку, продуктивність мовного продукту виявляється в новизні його форми і змісту, з другого - новизна, як принцип забезпечує розвиток у мовного вміння якості продуктивності.

Важливо знати, як, якими діями можна спонукати учня до вибору тих чи інших мовних засобів і яка кількість ситуацій необхідна для досягнення продуктивного вміння володіння певним матеріалом.

Отже, варіювання мовних ситуацій і управління використанням в них мовного матеріалу є головним засобом досягнення продуктивного говоріння.

5. Новизна як основа інтересу.

Роль інтересу в навчанні завжди високо оцінювалась всіма педагогами. "Знання, засвоєні без інтересу, не забарвлені власним позитивним ставленням не стають активним надбанням людини"(С.М.Бондаренко).

Важливість інтересу полягає в тому, що він є і передумовою навчання і його результатом. Інтерес, з одного боку є засобом і запорукою ефективності навчання; з другого боку, ефективне навчання підтримує інтерес і він робиться сталим. Для розвитку інтересу до оволодіння мовним вмінням необхідне постійне впровадження новизни у всі елементи навчального процесу.

Таким чином, комунікативний метод навчання говорінню, як виду мовної діяльності і засобу спілкування включає в себе п`ять принципів:

а) принцип мовно-розумової активності;

б) принцип індивідуалізації при ведучій ролі його особистісного аспекту;

в) принцип функціональності;

г) принцип ситуативності;

д) принцип новизни.

Подані принципи повністю відображають закономірності комунікативного навчання мовній діяльності.

Комунікативний метод призначений для навчання говорінню. В цьому випадку "метод" як поняття стає однозначним: його ознаками володіє тільки метод навчання якомусь виду мовної діяльності. На основі методу можуть бути створені різноманітні системи навчання, в залежності від того, якій мові навчають і в яких умовах. Скажімо, можуть функціонувати системи навчання говорінню на німецькій, англійській, російській мовах в школі, в мовному і немовному вузах.

Сучасні психологи і педагоги єдині в тому, що якість виконання діяльності і її результат залежать перш за все від спонук і потреб індивіда, його мотивації, саме мотивація викликає цілеспрямовану активність, що визначає вибір засобів і прийомів, їх впорядкування і досягнення мети. Мотивація є тому “запускним механізмом” всякої людської діяльності будь то праця, спілкування чи пізнання. Живить і підтримує мотивацію відчутний, реальний, етапний і кінцевий успіх.

Одним із різновидів внутрішньої мотивації є комунікативна мотивація. Комунікативність – це перша і природна потреба тих, що вивчають іноземну мову. Неформальні бесіди з учнями і спеціальні соціологічні опитування показали, що незалежно від віку і соціального статусу всі вони свідомо і одностайно формують свої потреби як чисто комунікативні, а саме говорити на іноземній мові з товаришем, колегою, читати для розширення кругозору, з професійною метою і для задоволення, писати іноземному товаришу, колезі.

Однак незважаючи на таке велике прагнення спілкуватись зі сторони учнів, саме цей тип мотивації найтяжче зберегти. Справа в тому, що при оволодінні іноземною мовою в атмосфері рідної мови, іноземна мова постає як штучний засіб спілкування. Він ніяк не може конкурувати з рідною мовою, довершеним і всеохоплюючим засобом спілкуванням. І так звані “природні” ситуації, що використовуються при навчанні, носять по суті штучний характер. Тому, якщо розраховувати лише на природу комунікацію на іноземній мові, навряд чи вдасться зберегти мотивацію і досягти успіху.

Важливо отже, розуміти що комунікація на іноземній мові на заняттях носить в основному умовний характер, і це наближує її до сценічної комунікації. Звідси звертання до уяви учнів, до фантазії, гри є органічним компонентом ефективного навчання на іноземній мові. Навчаючій стороні слід постійно спонукати учнів до перевтілення у типові характери, провадячи їх через різноманітні “типові обставини”.

За ознакою умовності мовного стимулу і процедури навчальної операції комунікативні вправи діляться на: умовно-мотивовані (умовна бесіда) і реально-мотивовані (дискусія, коментування). Для перших характерні риси, які в деякій мірі співвідносяться з їх тренувальними вправами. Це головним чином те, що в самій процедурі виконання мається деяка умовність, неприродність, а мовний стимул носить штучний навчальний характер. Беручи участь наприклад в умовній бесіді, школярі не можуть не відчувати, що вони виконують саме вправи.

У вправах другого різновиду мотивація мовних актів майже реальна (як наприклад в дискусії). Тут ступінь наближення мовних дій до того, що має місце в натуральних умовах, є найвищою.

У відповідності з вимогами сучасної дидактики вчитель повинен довести до відома учнів задачі сучасного уроку. Прийняття задачі учнями – відправний момент для виникнення мотивації, а отже і успішного втілення задачі. Тому важливо, як вони повідомляються учням. Перш за все повинні бути названі задачі, пов`язані з оволодінням мовними видами діяльності аудіювання, говоріння, читання. Вчитель при цьому повинен бути в змозі стати на точку зору учнів даного класу, тоді йому вдасться “перевести” формулювання задачі з методичної мови на мову учнів і таким чином “запросити” їх до навчання-спілкування.

Наприклад:

З книги для вчителя Задачі, які ставить вчитель перед класом

Шостий клас, англійська мова.

Ознайомити з структурами групи 5. I am going to read a book. Навчити учнів вимовляти їх. Тренувати учнів у вживанні в мові особових займенників в об`єктному відмінку. Вчити описувати зовнішність. What are we going to do in the classroom? Today we`ll speak about your plans: what you are going to do after classes, in the evening, on Saturday, on Sunday… If you have an aunt, an uncle a grandmother… Are you going to visit her (him, them)?. And finally we`ll play a guessing game; one of you describes a person. ( The pupils guess who he (she) is).



Вирішення мовних задач обов`язково передбачає оволодіння відповідним мовним матеріалом, в тому числі мовним зразком, що виражає вказівку на належність структурною групою, модельними фразами. На уроці роботі над ним буде відведено спеціальне місце, але висувати на перший план засвоєння певного мовного матеріалу не слід; така задача навряд чи буде “прийнята” учнями, так як вона не співвідноситься безпосередньо з комунікативними потребами. Саме формування задач залежить від ступеня навчання, від вікових і психологічних особливостей учнів.