Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови, Детальна інформація

При цьому всі вони поставлені у гостро конфліктну ситуацію: в першому випадку, зокрема, вони з’ясовують, що за дивна хвороба у пацієнта і як її лікувати, чи викривають симулянта, у другому – батьки реагують на розповіді дітей про школу або вирішують, як провести черговий вихідний день, канікули, як відреагувати на погану оцінку одного з дітей. З таких ситуацій виникає стимул для спілкування в цих малих групах.

Групі, що утворилась слід надати час для підготовки, свого роду репетиції, що є найважливішим організаційним етапом на шляху спілкування. Саме під час репетиції учні зможуть привести у відповідність “думку, що шукає свого вираження (Л.В. Щерба) і комунікативний намір, що виникає, зі своїми (мовними) можливостями.

Під час репетиції мобілізується також взаємоконтроль і взаємодопомога як у відношенні змісту так і в мовному відношенні. Щоб мати можливість зсередини допомогти учням, не порушуючи комунікативного процесу, вчитель може включитися в утворену групу в ролі, яка дозволить це зробити майже природно а саме “автора”, “режисера”, “суфлера”.

Отже, основи для виникнення комунікативної мотивації можуть бути закладені при постановці задач уроку, при відповідному змісті і відповідних організаційних формах уроку. Все це опосередковується вчителем і повністю залежить від його стилю роботи.

Розцінюючи мотивацію як найважливішу пружину процесу оволодіння іноземною мовою, що забезпечує його результативність потрібно мати на увазі наступне: мотивація-сторона суб’єктивного світу учня, вона визначається його власними спонуками і пристрастями, потребами, які він чітко усвідомлює. Звідси можна сказати, що важливим засобом мотивації навчальної діяльності є індивідуалізація. Під індивідуалізацією навчання іншомовній мовній діяльності слід розуміти співвіднесеність прийомів навчання з особистісними, суб’єктними і індивідними властивостями кожного учня. За словами І.А.Зимньої і А.А.Леонтьєва, немотивоване навчання мовній діяльності позбавляє це навчання психологічного змісту, тому що воно – навчання формі заради форми.

Загальновідомо, що в кінці 7-го – на початку 8-го класу інтерес учнів до іноземної мови різко падає. На думку вчителів, це відбувається через те, що близько 80% учнів нібито хочуть вчити іноземну мову. Однак, дані анкетування проведеного серед учнів говорять про інше: структура мотивації 93,7% учнів, що приступають до вивчення іноземної мови з бажанням і цікавістю, змінюється до 8-го класу таким чином:

а) зникає бажання і цікавість у 16% учнів; б) бажання зберігається, але стає не цікаво у 60% учнів (!); в) бажання і цікавість залишається на попередньому рівні у 17% учнів; г) бажання і цікавість зростають у 7% учнів.

Звідси видно, що бажання вчити зберігається у 84% учнів (!). отже, причина падіння інтересу до предмету прихована головним чином у методиці індивідуалізованого навчання. Ось деякі дані анкети, що підтверджують наш висновок.

№ п/п Причини, що впливають на інтерес і зниження рівня мотивації. Думки учнів у % Думки вчителів у %

Відсутні можливість висловити свою думку, посперечатись висловитись про те, що хвилює (як ще робиться на рідній мові).

54,4

-

Не враховується контекст діяльності учнів. 44,7 -

Не враховується фактор міжособистісного спілкування учнів. 61,3 -

Не цікаві вправи ( за шляхом виконання і змістом). 53,1 9,3

Відсутня ситуативність. 42,1 -

Мало порівнюються вчинки героїв текстів з життям учнів. 57,9 -

Низький рівень мовно-розумової активності кожного з учнів на уроці і неефективно використовується час. 57,9 -

Нецікаве домашнє завдання. 62,1 0,4

Відсутній належний психологічний клімат на уроці. 40,1 -



Як видно з таблиці, всі перераховані причини однозначно вказують на руйнівну силу деіндивідуального навчання. Найпоказовішим, однак, є факт майже повного неспівпадання думок учнів і вчителів. Порівняльний аналіз результатів свідчить про те, що багато вчителів навіть не підозрюють, що причини, які згубно впливають на мотивацію, лежать в сфері індивідуалізації. Фактор мотивації при відсутності особистісної індивідуалізації розглядається як такий, що виникає автоматично за завданням вчителя, тобто в більшості випадків фактично повністю ігнорується. Між тим саме особистісна індивідуалізація є головним засобом створення комунікативної мотивації, під якою ми розуміємо такий її вид, який забезпечує ініціативну участь людини у спілкуванні (як в житті, так, і на уроці).

Говорячи про мотивацію і індивідуалізацію в методичному плані, не можна не підкреслити двох моментів мотивації, закладеної в самому процесі діяльності, тобто у вправах, і індивідуалізації ситуацій.

І.Т. Бжалава пише, що людина стає суб’єктом діяльності тільки при наявності потреби, в діяльності і ситуації для її задоволення.

Потреби звичайно задовольняються двояко; безпосередньо і опосередковано. У другому випадку дія створює лише засіб для здобуття предмету потреби.

Відомо також, що мотивація залежить від умов організації діяльності, які виступаючи у формі стимулів можуть активізувати і спонуки в цілому. В зв’язку з цим виділяється такий тип мотивації, коли вчитися спонукає сам процес придбання знань (навичок, вмінь). В нашому випадку – це вправи, їх організація.

На підставі всіх цих даних правомірно припустити, що створюючи певні умови при організації вправ, роблячи цей процес психологічно цікавим для учнів, ми могли б опосередковано позитивно впливати на силу мотивації. У застосуванні до навчання говорінню це означає наступне: в учня спочатку немає потреби до говоріння на іноземній мові, але цікавий сам процес виконання вправ, якщо це вправи мовного характеру. У випадку успіху йому стає цікаво говорити взагалі, а отже, вчити, тобто з’являються нові мотиви, вже не тільки усвідомлювані, а й реально діючі.

Однак потреби і інтереси кожної особистості неоднакові як неоднакові почуття, інтелектуальний рівень, життєвий досвід і таке інше. Тому найбільше активізувати мовно-розумову діяльність можна лише в тому випадку, якщо в мовних діях кожної поданої ситуації буде зацікавлений кожен учень. Іншими словами, необхідна індивідуалізація ситуацій, яка дозволить підійти до навчання ніби з іншого боку – змінить його стратегією все, що буде засвоювати учень, буде виходити з його бажань, із усвідомлення потреби в тому, що він засвоює, а не з примусу чи зобов'язаності.

Доцільність саме такої стратегії підтверджується даними фізіології. Відомо, що зміна умов зовнішнього середовища включає чи виключає окремі елементи функціональних систем людини.

Якщо під ситуацією розуміти систему взаємовідносин, то саме вони є елементами зовнішнього середовища для мовника (це середовище відображене в свідомості особистості), стимулом служить мовна (чи немовна) дія співрозмовника, що створює, проблему, вносить розбіжності в систему взаємовідносин.