Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови, Детальна інформація

Father is reading.

Mother is cooking, перекладаючи їх. Діти вчаться складати речення у часі Present Continuous не вивчаючи при цьому правил. Через деякий час коли переклад такого типу речень доведено до автоматизму вивчаються правила утворення часової форми Present Continuous і її вживання.

З загальної психології і фізіології вищої нервової діяльності відомо що мимовільне в нашій поведінці характеризується такими ознаками:

а) відсутність заздалегідь поставленої мети;

б) відсутність вольового зусилля;

в) відсутність усвідомлення правила дії;

г) безпосередньою цілісністю, синтетичним планом дії;

д) низькою стомлюваністю;

е) підвищенням інтересу;

є) збільшенням об’єму уваги;

ж) підсиленням здатності утримання;

з) загостренням здатності імітації;

и) своєрідністю відтворення.

На перший погляд можна подумати, що мимовільність дії є позитивною, так як покращує ряд психічних процесів. Але це тільки при недалекоглядному погляді.

Насправді учню, переведеному на мимовільні дії, нанесено серйозних збитків, бо він позбавлений можливості діяти як людська істота, що завжди ставить мету, напружує волю для її досягнення і усвідомлює свої дії. Саме тому організм учня мобілізував більш прості процеси: інтереси, увагу, запам’ятання і відтворення.

Найбільш цікавими є ті випадки, коли відповідно до мети і умов навчання, а також в залежності від його результатів процес навчання іноземній мові містить елементи мимовільного навчання в тих чи інших межах.

Найбільш типовим випадком може служити читання художньої літератури на іноземній мові з метою входження в лексичну і синтаксичну своєрідність мови яка засвоюється.

Таким чином мимовільне засвоєння іноземної мови, якщо воно розумно включене у довільне його засвоєння, є прикладом навчальної бережливості з боку учнів. Постійно маючи таку спрямованість, вони вчаться іноземній мові навіть тоді, коли не вивчають її. Тут слід розглядати мимовільне засвоєння іноземної мови в якості прийому навчання.

Сучасна людина все робить головним чином довільно. Сама по собі ідея школи базується на принципі довільності виховання освіти і навчання. Ознака довільності в сучасній культурі є складовою частиною явища і поняття таланту, творчості і творчого натхнення. Практично всі письменники і видатні вчені свій талант розуміють як здібність помножену на працелюбність, на важку цілеспрямовану, тобто довільну працю.

Проблема мотивації в навчанні виникає по кожному шкільному предмету. Однак особливо гостро стоїть проблема мотивації вивчення іноземних мов в середній школі. Дослідники питання мотивації наводять дані про зниження її від класу до класу. При цьому до моменту вивчення іноземної мови і на самому початку в учнів, як правило, висока мотивація. Їм хочеться розмовляти на іноземній мові з ровесниками; принадною виявляється можливість декламувати вірші і співати пісні на іноземній мові; читаючи дізнаватись про інші країни. Багато хлопців вбачають у вивченні іноземної мови щось “пригодницьке” проникнення в новий незнайомий світ; привабливою виявляється можливість перевтілюватись: “ Я розмовляю на рідній мові”. Словом майже у всіх є бажання володіти іноземною мовою, вміти спілкуватись безпосередньо, через книгу і листування. Але от починається процес оволодіння іноземною мовою і відношення учнів міняється, багато розчаровуються. Адже цей процес передбачає період накопичення “ будівельного матеріалу”, стадію неминуче примітивного змісту, подолання різноманітних складностей, що відсуває досягнення мети, про яку мріялось.

В результаті зменшується мотивація зникає зустрічна активність, слабне воля, спрямована на оволодіння іноземними мовами, знижується успішність в цілому, яка в свою чергу негативно впливає на мотивацію. А згодом вже дорослими шкодують з приводу втраченого, виникає незадоволення не тільки собою, але головним чином, постановкою навчання іноземній мові. Такою є ситуація пов’язана з вивченням іноземної мови в школах і вузах.

Виникає питання: чи не є спад мотивації з усіма його наслідками об’єктивним процесом, якому неможливо протистояти? На щастя, це спростовує досвід кращих вчителів, учні яких успішно оволодівають іноземною мовою у необхідних межах. Вони відчувають свій прогрес і почуваються задоволеними від цього, тому висока мотивація супроводжує весь період їх навчання, значно підкріплюючи його. Після закінчення школи такі учні включаються в спецгрупи, вони використовують набуті навички і вміння з професійною метою, при написанні курсових і дипломних робіт, вони активні на міжнародних форумах молоді, виступаючи в якості перекладачів. Отже, існує можливість збереження і розвитку мотивації учнів до вивчення іноземної мови.

Психологи вивчаючи характер спонукальних сил і способи їх регуляції в навчанні, встановили різноманітність мотиваційної сфери людини, її складну структуру. По перше на неї можуть впливати соціальні мотиви, що визначаються потребами суспільства; у сукупності вони складають зовнішню мотивацію, яка існує у двох різновидах: як широка соціальна мотивація і вузько-особиста. По-друге на мотиваційно-спонукальну сферу людини може впливати і характер діяльності як такої. Це так звана внутрішня мотивація; її підвидом є мотивація успішності. Як зовнішня, так і внутрішня мотивації можуть носити позитивний і негативний характер; в цих випадках прийнято говорити про позитивну і негативну мотивації. Існує, зрештою, і такий різновид мотивації, як дальня (дистантна, відстрочена) і близька (актуальна).

Опишемо тепер кожен з видів мотивації стосовно іноземної мови.

Точну характеристику широкої соціальної мотивації (різновид зовнішньої) дає П.М Якобсон: “Така мотивація процесу навчання пов’язана з досить гострим почуттям громадянського обов’язку перед країною, перед рідними, близькими людьми, пов’язана з думками про навчання, як про дорогу до засвоєння великих цінностей культури, як засіб, що дозволяє нести людям добро і користь, з уявою про навчання, як шлях до здійснення свого призначення в житті”. Так, для учнів основою для оволодіння іноземною мовою може стати перспектива участі в різноманітних міжнародних форумах.

Другий різновид зовнішньої мотивації – вузькоособистісна – визначає відношення до оволодіння іноземною мовою, як способу самоствердження, а інколи як шлях до особистого благополуччя. Тут можливий досить широкий діапазон морального плану: від громадянських мотивів до вузькоегоїстичних. Наприклад: “Хочу бути перекладачем – міжнародником: це престижно. (але і це корисна діяльність, що сприяє встановленню взаєморозуміння”), “Хочу бути вчителем іноземної мови, відчуваю, що це моє покликання, зможу принести користь”. “Хочу стати друкаркою із знанням іноземної мови; це добре оплачувана робота, зможу допомагати батькам і створити власну сім’ю». Тут можлива і негативна мотивація. “ Мені не подобається, але рідні вважають, що вона мені знадобиться; вони самі шкодують що погано нею володіють, і не хотіли б, щоб я допустився їхньої помилки”. “Я не люблю іноземну мову, але треба оволодіти нею, щоб хлопці переконалися, що й тут я можу бути лідером”.

Зовнішня мотивація, як правило, буває дистантною, далекою мотивацією, розрахованою на досягнення кінцевого результату навчання. Тим не менше її стимулюючий вплив на процес навчання може бути досить сильним. Вона на самому початку, а іноді ще й до вивчення іноземної мови націлює учнів на кінцеву мету. Важливо тільки будувати процес навчання таким чином, щоб учні в кожній його точці відчували сходження до поставленої мети, корисні рекомендації на цей рахунок наводяться Н. Є Кузовлєвою, яка вважає що для посилення впливу широкої соціальної мотивації слід створювати спеціальні власне методичні засоби наочної презентації, що вказують на значення знань іноземної мови для найрізноманітніших спеціальностей: можна використовувати кінофільми, уривки з художніх творів і соціально-політичної літератури все це може наблизити і зробити відчутною далеку мету, створивши готовність до затрат часу і сил. Проте тут зовнішня мотивація змикається з внутрішньою і підкріплюється нею. При цьому якщо зовнішня мотивація виконує “стратегічну роль” задаючи ззовні рух на увесь період навчання, то внутрішня мотивація – “тактичну” так. як вона “підігрівається самим процесом володіння іноземною мовою (її часто тому називають процесуальною мотивацією). Ця мотивація є близькою і актуальною, адже навчальний процес повинен бути побудований таким чином щоб учні на кожному уроці відчували радість від задоволення потреб, специфічних для предмету іноземна мова.

Розглянемо основні різновиди внутрішньої мотивації - комунікативну, лінгвопізнавальну і інструментальну,

Комунікативний різновид внутрішньої мотивації детально змальований у попередньому розділі даної роботи, тому почнемо з лінгвопізнавальної, яка заключається у позитивному відношення учнів до самого мовного матеріалу, до вивчення основних властивостей мовних знаків. Уявляється, що можливі два шляхи її формування: опосередкований, тобто через комунікативну мотивацію, безпосередній, шляхом стимулювання пошукової діяльності учнів в мовному матеріалі.

Щоб зацікавити учнів мовним “будівельним матеріалом необхідно, по-перше, звести до мінімуму часовий розрив у роботі над мовним матеріалом і його використанням у мові, тобто побудувати роботу над мовним матеріалом таким чином, щоб учні бачили мовну перспективу його застосування. Наприклад: засвоюється словниковий матеріал по темі “Урок іноземної мови”; бажано на цьому ж уроці чи в крайньому разі на наступну спонукати учнів до його використання в умовних ситуаціях: “Розкажи своєму другові, що ви робите на уроках іноземної мови, і запитай, як вони вивчають іноземну мову”.