Поняття та сутність менеджменту, Детальна інформація

зміна практики винагородження

зміна програм навчання

перепроектування робіт тощо

Аби почати корегуючі дії менеджер має вирішити:

чи будуть ці дії оперативними корегуючими, що спрямовані на негайне виправлення ситуації

чи будуть ці “базові” корегуючі дії спрямовані на усунення причин та джерел винекнення відхилень.

Ефективні менеджери намагаються завжди аналізувати відхилення, з’ясовувати причини, оцінювати переваги (або вигоди) їх ліквідації аби мати можливість зазделегідь відкорегувати дії підлеглих

в) – перегляд стандартів

Можливі також ситуації, коли встановлені стандарти є нереалістичними (завищеними або заниженими). У таких випадках необхідно корегувати самі стандарти, а не діяльність, пов’язану з їх досягненням.

Найбільш складною тут є проблема зниження стандарту. Якщо результати діяльності є значно нижчими проти встановлених стандартів, то першою реакцією виконавців є посилання на завищені стандарти.

Якщо ж стандарт є дійсно завищеним, а результати діяльності підлеглого значно відхиляються від нього, то це може демотивувати робітників.

Разом з тим, коли менеджер впевнений у реалістичності стандарту, його необхідно відстоювати, корегуючи дії підлеглих.

2. Види управлінського контролю.

Поширеним способом класифікаціє є класифіація за критерієм часу здійснення контольних операцій, тобто до, продовж, після здійснення трансформаційного процесу.

За критерієм часу:

випереджаючий контроль – спрямований на контроль входів в систему і здійснюється ще до початку трансформаційного процесу. Його зівдання – відслідковувати якість та (або) кількість вхідних ресурсів в організацію перш ніж вони стануть частиною системи організації. Метою є запобігання ситуацій, які здатні нанести шкоду організації.

поточний контроль – здійснюється під час трансформаційного процесу. Він грунтується на вимірюванні фактичних результатів діяльності і оперативному реагування керівника на відхилення, що виникають. Звичайно існує затримка між моментами виникнення відхилення від стандартів трансформаційного процесу і корегуючими діями менеджера. Проте така затримка є мінімальною. Мета: дозволяє з’ясувати причини відхилень і тому використовується в процесі управління частіше ніж інші види контролю.

заключний контроль – проводиться після завершення трансформаційного процесу. Його об’єктом є “виходи” із організації. Основний недолік – це констатація відхилень від стандартів на завершальній стадії, коли збитки вже наявні. Отже ефективність цього виду контролю нижча за перші два. Виконує 2 функції:

забезпечує інформацію для удосконалення планування у майбутньому

дозволяє побудувати ефективну систему мотивації

3. Основними параметрами, які можуть зробити систему контролю більш ефективною є :

точність – система контролю,в межах якої генерується не чітка інформація призводить до управлінських помилок і рішень проблем, які взагалі не існують. Точність означає, що система контролю повинна бути достовірною, такою, що продукує реальні дані

своєчасність – система контролю повинна своєчасно забезпечувати менеджера інформацією.

економічність – будь-яка система контролю має задовольняти вимогу, що вигоди, які вона приносить, повинні бути більшими за витрати, пов’язані з її створенням і функціонуваннєм

гнучкість – система контролю повинна бути спроможною враховувати зміни і вміти пристосовуватись до них

зрозумілість

повинна мати обгрунтовані критерії – стандарти повинні підтягувати виконвців до вищих показників діяльності

стратегічна спрямованість контролю – менеджери мають вибирати для контролю фактори діяльності, які є стратегічними. З цієї точки зору контроль має консцентруватися:

на відхиленнях, що трапляються найчастіше

на відхиленнях, що завдають найбільшої шкоди