Кримінальна відповідальність за службові злочини, Детальна інформація

Частина 3 ст. 369 Кримінального Кодексу містить заохочувальну норму, мета якої сприяти розкриттю фактів хабарництва, доказуванню вини хабарників. У ній міститься дві спеціальні підстави звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності:

якщо відносно нього мало місце вимагання хабара;

якщо після даванні хабара він добровільно заявив про це до порушення кримінальної справи щодо нього.

Слід зауважити, що для звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка дала хабар, достатньо однієї, будь-якої із вказаних підстав.

Поняття вимагання як обставини, що звільняє від кримінальної відповідальності, нічим не відрізняється від поняття вимагання як кваліфікуючої ознаки одержання хабара.

Щодо другої підстави, то Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що добровільною заявою слід вважати усну чи письмову заяву в органи внутрішніх справ, прокуратуру, суд, інший державний орган з будь-яких мотивів, але не у зв'язку з тим, що про давання хабара стало відомо органам влади чи компетентним службовим особам [36.П.21].

Для того, щоб добровільна заява про скоєне набула статусу обставини, що звільняє від кримінальної відповідальності, вона повинна бути зроблена до моменту порушення кримінальної справи щодо хабародавця. Слід підкреслити, що у законі (ч. 3 ст. 369 Кримінального Кодексу) мова йде не про момент порушення кримінальної справи взагалі за фактом хабарництва, а саме про момент порушення справи щодо конкретного хабародавця. Порушення справи за даним фактом, щодо службової особи, яка одержала хабар, ні в якому разі не позбавляє права хабародавця на звільнення від кримінальної відповідальності при його добровільній заяві про давання хабара.

Якщо буде встановлено, що особа, яка дала хабар, звільнена від кримінальної відповідальності незаконно (зокрема, якщо хабар у неї не вимагали або про давання хабара вона заявила у зв'язку з тим, що про цей злочин стало відомо органам влади), суд має вжити заходів до притягнення її до відповідальності.

Таким чином, для можливості звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності з підстав добровільного звернення про вчинене до органів влади важливо, щоб:

а) особа заявила про давання хабара до моменту порушення щодо неї справи і

б) зробила це з власної волі без стороннього примусу.

Провокація хабара(ст. 370 Кримінального Кодексу)

Провокацію хабара закон (ст. 370 Кримінального Кодексу) визначає як свідоме створення службовою особою обстановки і умов, що викликають пропонування чи одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара.

З об'єктивної сторони провокація хабара полягає у штучному створенні службовою особою обстановки чи умов, що викликають або пропонування хабара, або його одержання.

Можна виділити дві форми цього злочину:

свідоме створення обстановки і умов, що зумовлюють пропонування хабара;

свідоме створення обстановки і умов, що зумовлюють одержання хабара.

Конкретні способи провокації; які провокатор вибирає для досягнення своєї мети (поради, натяки, рекомендації одержати від будь-кого хабара чи дати його, кому-небудь), для кваліфікації значення не мають.

Провокатор може провокувати одержання хабара як ним особисто, так й іншими службовими особами. Діючи з провокаційною метою, він може також сам особисто пропонувати хабар певній службовій особі, а може зумовлювати пропонування хабара іншими особами.

Аналіз об'єктивної сторони складу цього злочину виявляє розгляд деяких можливих ситуацій провокації хабара

1. Службова особа умисно створює обстановку і умови з метою викликати пропонування давання їй хабара схиляє, натякає на необхідність давання хабара, щоб у подальшому викрити хабародавця [36.П.23].

Якщо провокаційна діяльність службової особи призвела до бажаного результату і спровокований суб'єкт передав йому певні матеріальні цінності як хабар, то з тієї самої причини (у службової особи не було у дійсності умислу одержати хабар) дії хабародавця кваліфікуються не як закінчений злочин, а як замах на давання хабара.

Винний схиляє іншу службову особу одержати хабар, маючи на мір у подальшому викрити її в одержанні хабара Кваліфікація його дій за ст. 370 Кримінального Кодексу сумнівів не викликає.

Суб'єкт, переслідуючи мету викрити хабародавця, схиляє службову особу до одержання хабара і передає йому матеріальні цінності. У такому випадку його не можна визнати винним у даванні хабара, оскільки фактично він не домагався від службової особи за винагороду вчинення чи невчинення будь-яких дій у своїх інтересах. Його дії охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 370 Кримінального Кодексу.

Кримінальний закон не передбачає звільнення від кримінальної відповідальності того, хто одержав хабар, на тій підставі, що не він сам проявив ініціативу в одержанні хабара, а хабар був йому запропонований чи навіть нав'язаний. Оскільки службова особа одержала хабар, то вона при будь-яких обставинах повинна нести кримінальну відповідальність за його одержання. Тому й у випадках провокації на одержання хабара службова особа, яка висловила бажання чи дала згоду прийняти хабар, підлягає кримінальній відповідальності за замах на одержання хабара.

Від провокації хабара слід відрізняти правомірні дії, що вживаються для викриття хабарників. Суть провокації полягає у тому, що провокатор сам викликає в інших намір вчинити злочин з метою їх викриття. Також не можна вважати провокацією дії, які здійснюються з метою викриття хабарника, коли службова особа вимагає хабар, і громадянин для того, щоб викрити хабарника, погоджується на задоволення цієї вимоги і з відома відповідних органів передає йому матеріальні цінності.

Умисне створення службовою особою обстановки і умов, що викликають пропонування чи одержання хабара з метою викрити того, хто його дав або одержав (провокація хабара), є закінченим злочином з моменту вчинення зазначених дій незалежно від того, чи було передано або одержано хабар [36.П.23].

Суб'єктом провокації хабара, як це випливає з диспозиції ст. 370 Кримінального Кодексу, може бути лише службова особа.

З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом. У законі обумовлено, що відповідальність за провокацію хабара настає лише у випадку свідомого створення обстановки і умов, що викликають пропонування чи одержання хабара. Винна особа усвідомлює, що її дії носять провокаційний характер стосовно іншої особи, яку вона провокує на одержання чи давання хабара, і бажає вчинити такі дії. На наявність прямого умислу у діях провокатора вказує і мета вчинення цього злочину, яка також зафіксована у диспозиції статті 370 Кримінального Кодексу України. У законі сказано, що провокація вчиняється «з метою подальшого викриття того, хто дав чи одержав хабар». Мотиви такої провокаційної діяльності можуть бути різними і для кваліфікації значення не мають, Найчастіше мотиви провокації носять кар'єристський характер. Провокувати давання чи одержання хабара винний може з корисливих міркувань та інших низьких спонукань.

ВИСНОВКИ