Народногосподарський комплекс України, Детальна інформація

Промислові вузли – це локальні виробничо – територіальні угрупування комплексного характеру, де взаємноблизькі підприємства мають тісні виробничо – технологічні звязки, єдине транспортно – географічне положення, спільну інфраструктуру (наприклад, Донецьк).

Промисловий район – це ширше угрупування, яке виникає на основі комплексів, угрупувань.

ПЕК – це складна міжгалузева система видобутку та виробництва палива, енергії, їх транспортування, розподілу та використання, який складається з паливної промисловості (нафтової, газової, вугільної, сланцевої, торфової) та електроенергетики.

Від вирішення паливно-енергетичної проблеми залежать можливості, темпи та напрями економічного то соціального розвитку. Вугілля оцінюється за глибиною залягання та за марочним складом і якістю (кам’яне, буре, коксівне, енергетичне). Потенційні запаси нафти в надрах становлять 185-390 млрд.т. Загальні запаси торфу оцінюють в 1,9 млрд.т. Нафтопереробні заводи є більш ніж в 90 країнах світу. Достовірні запаси природного газу на початок 90-х років становили 142 трлн.м.

Електроенергетика є капіталомісткою складовою частиною паливно-енергетичного комплексу держави, являючись його базовою галуззю. Це провідна галузь у розвитку НТП, яка в багатьох країнах світу фінансується з держаного бюджету.

2. Вугільна промисловість

Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива у натуральному виразі є першою серед галузей ПЕК, де зосереджено більшість працівників та основних фондів паливної промисловості. Вугілля видобувають на 295 шахтах, з них 131 шахта з коксівним вугіллям. У 1995 році видобуток камяного вугілля разом з бурим склав 83,8 млн. тон. Основним районом видобутку камяного вугілля є Донецікий басейн.Основні ланки вуглевидобутку шахним способом є наступні:

шахта з комплексом наземних і підземних споруд, енергосиловим господарством;

вуглезбагачувальна фабрика;

транспортні комунікації;

водогосподарські споруди;

районні експертичні центри;

складське господарство;

підприємства та установи невиробничої сфери.

Вугільні шахти розташовані у центральній та північній частинах Донецької та південній частинах Луганської області.

У Львівсько – Волинському камяновугільному басейні добувають 14 млн. тон камяного вугля (має працювати 2 шахти з 15 діючих).

Дніпровський буровугільний басейн складається з 12 буровугільних районів, включає понад 100 родовищ Правобережжя України. Щорічно видобувають близько 4,0 – 4,5 млн. тон бурого вугля.

В інфраструктуру бурої промисловості входять великі механізовані вуглорозрізи, шахти, вуглебрикетні фабрики, допоміжні підприємства.

Нафтова промисловість України характеризується невисокими показниками, проте потенціал є набагато вищщий.

Нафтові рудовища у старопромислових районах у Західній Україні вичерпані. Проводиться геологічна розвідка шельфової зони Чорного та Азовського морів, Причорноморської низовини. Нафтогазоносними районами є Лівобережна Україна (Гнідинцівське, Прилуцьке, Охтирське, Качанівське, Сагайдацьке, Зачипилівське, Радченківське родовища).Половину нафти та газу виробляє Прикарпатська нафтогазоносна провінція (нафтогазовидобувні управління Бориславнафтогаз та Долинонафтогаз).

Нафта України має високу собівартість, тому що фентанним способом як найдешевшим її практично не добувають.

Нафтопереробна промисловість України включає Лисичанський, Кременчуцький, Херсонський, Бердянський, Дрогобицький, Львівський, Надвірпянський нафтопереробні заводи.

Потреба України складає 40 – 45 млн. тонн нафти за рік. Одним з шляхів виходу з енергетичної кризи є розвідка, розробка нетрадиційних нафтогазоносних обєктів – глибинних зон кристалічної земної кори, зон гідратоутворення у підводних надрах Чорного моря.



Використання газу у два рази дешевше порівняно з нафтою. Воно забезпечує виробництво азотних добрив та синтетичних матеріалів.

На Передкарпатську нафтогазоносну область припадає 3,1% видобутку газу в Україні. Розвідані заноси газу складають 94 млрд. м3.

У Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні прогнозовані запаси нафти і газу складають 600 млн. т. умовних одиниць палива. В Івано – Франківській області вони залягають на глибині 5 – 6 км.

У Прикарпатті Дамавське родовище використовується для підземного зберігання газу. Більче – Волинське газове родовище використовується з 1949 року. Космацьке газоконденсатне родовище з 1969 року використовується і є цінним для хімічної промисловості, а конденсат переробляється на Надвірнянському нафтопереробному заводі.

Запаси Опарського, Угорського, Рудківського родовища вичерпані, а Косівське та Кадобнянське родовища використовуються для місцевих потреб. Виявлено наступні газові родовища: Судово – Вишнянське, Немирівське, Саготвинське, Мукачівське, Уршавське.

Для добування газу у Прикарпатті потрібно бурити свердловини на глибину 5 – 7 тис. м.