Історія написання й видання та художня цінність історичного роману у віршах "Маруся Чурай", Детальна інформація

Об чім журитись? Дівка не галера.

Тебе до неї Бог не прикував.

Бобренчиха не відчуває мук совісті, що жорстоко зламала життя власному чоловікові, який через щоденну перевтому і докори та недогляд жінки трагічно загинув. Що гіркою була доля Грицевого батька, свідчать Матусині згадки про сповнені співчуття до товариша розповіді Гордія Чурая:

Вони іще й парубкували разом,

І поженились десь у одночассі.

На Дмитра десь. А вже десь на Варвари

прийшов Бобренко, похиливши гребінь:

«Знайшов собі ти дівчину до пари,

а я ускочив під дурного греблю».

Життя Бобренків минало у прокльонах і сварках. Проте не злидні були тому причиною, а нестримне бажання Орихни якнайшвидше розбагатіти ціною надривної праці.

Бобренки, ті не дуже бідували.

Вони в оренду землю віддавали.

У Кривохатках хатка та нова

єдина, може, хатка не крива.

Раннє вдівство озлобило Бобренчиху насамперед через те, що тепер розбагатіти стало набагато тяжче:

...лишалася вдовою,

лютіша стала до роботи вдвоє.

Було не вип'є, бідна, і не заїсть,

уся пішла в роботу і у злість,

Така уже зробилась, як Яга.

Проворна, хитра Бобренчиха прагнула мати вигоду з усього. Переживаючи, то з походу син може повернутися калікою, вона заохочує Марусю вірно чекати його, та ще й улесливо дякує дівчині:

І чим же ми за це тобі віддячимо? –

казала так Бобренчиха не раз.

Коли ж Гриць прийшов додому живим і здоровим - уцілів один з небагатьох, мати враз змінилась, зметикувавши, що син може одружитися з багачкою;

Не відкладай же, ти тепер на часі.

І не катуйся, завжди так було,

Тепер дівки до гарних хлопців ласі, -

багато хлопців, сину, полягло.

У інший час посватався б ти, дзуськи.

Жених у неї був би й привозний.