Росія - партнер у військово технічному співробітництві чи конкурент на світовому ринку озброєння, Детальна інформація

Другий – 2000-2005 рр. вирішення завдань якості підготовки військ, збільшення витрат на бойову підготовку та на контрактників.

Третій – 2005-2010 рр. Масове переозброєння армії, перехід на нові зразки озброєння та військової техніки.

Реструктуризацію оборонно-промислового комплексу заплановано провести у два етапи:

Перший – 1997-2000 рр. – етап стабілізації оборонно-промислового потенціалу РФ. Реалізація програмних заходів цього етапу має забезпечити:

- випереджувальний розвиток і концентрацію науково-технічного та промислового потенціалу й орієнтування його на створення нових технологій подвійного призначення;

- формування сутності ядра оборонного комплексу та створення на цій основі державного сектора;

- формування наукових напрацювань для створення озброєння і військової техніки нових поколінь та якісно нового науково-технічного базису для реалізації федеральних, у тому числі конверсійних програм;

- форсоване поновлення основного виробничого апарату;

- збереження мобілізаційних потужностей та їх ефективне використання, перехід на нові принципи мобілізаційного планування та реорганізація системи управління й контролю за мобілізаційною підготовкою економіки;

- нарощування потенціалу для розробки й виробництва озброєння і військової техніки на експорт з метою подальшого прориву Росії на світові ринки озброєнь та створення тим самим фінансової підтримки оборонно-промислового комплексу та збереження передових технологій.

Планується, що внаслідок виконання заходів першого етапу буде досягнуто стабілізації в оборонній промисловості; припиниться процес руйнування основного виробничого апарату; унеможливиться тенденція спаду виробництва та буде створено передумови економічного зростання.

Другий – 2001-2005 рр. – етап завершення формування державного ядра оборонно-промислового комплексу, адекватного оновленому стану Збройних сил РФ.

Заходи цього етапу спрямовані в основному на завершення структурної і технологічної перебудови промисловості та забезпечення поступально-динамічного розвитку оборонно-промислового потенціалу.

Протягом другого етапу передбачається виконання наступних заходів:

- завершення формування раціонального за складом та структурою ядра оборонного комплексу, що адекватно відповідало б основним положенням військової доктрини РФ;

- завершення робіт з оптимізації структури та складу мобілізаційних потужностей;

- переобладнання виробничо-технологічної бази на основі перспективних технологій, а також технологій подвійного призначення;

- подальше розширення експорту озброєння і військової техніки та збільшення випуску наукоємної продукції цивільного призначення;

- зміцнення оборонного комплексу на засадах поглибленої військово-технічної інтеграції з країнами СНД.

Як уже неодноразово підкреслювалось, унаслідок реструктуризації оборонного комплексу має бути створено ядро оборонно-промислового потенціалу, до якого увійде обмежена кількість підприємств комплексу, а саме:

1. Інтегровані структури, що зорієнтовані на виконання завдань Державної програми озброєння і сформовані з урахуванням специфіки технологій відповідних оборонних галузей промисловості.

Процес формування оборонно-орієнтованих інтегрованих структур має здійснюватися поетапно.

Перший – 1996-1997 рр. – це початковий етап середньострокової програми реформ 1997-2000 рр. Відповідно до програми, у період з 1.01.97 р. по 31.12.98 р. передбачалось припинити створення державних унітарних підприємств з правом господарського ведення внаслідок їх неефективної діяльності та, за необхідності, перетворювати їх на акціонерні товариства зі 100-відсотковим пакетом акцій у федеральній власності. В цей період також необхідно було прийняти закон про унітарне державне підприємство, розширити права банків на участь у декількох фінансово-промислових групах ввести закон про трасти.

Другий – 1998-2000 рр. – це заключний етап середньострокової урядової програми реформ 1997-2000 рр. Уряд РФ має визначити політику щодо акціонерних товариств з державною участю та здійснити перехід до моделей, що забезпечуватимуть повне управління в акціонерних товариствах при 75-ти відсотках акцій у державній власності, контроль за діяльністю акціонерних товариствах – при 51-му відсотку акцій у державній власності та блокування рішень – у АТ із “Золотою акцією”.

На початковому етапі (1996-1997 рр.) певною мірою вже сформувався і продовжує формуватися початковий склад інтегрованих структур-фірм при суттєвому державному впливі та з державною участю. На цьому етапі ще є значна кількість державних унітарних підприємств, але вже найближчим часом планується звернути увагу на створення особливо потужних науково-промислових та, головним чином, міжгалузевих комплексів і фінансово-промислових груп. На сьогодні в галузі машинобудування утворилися інтегровані структури типу середніх за розмірами фінансово-промислових груп (за кількісним складом акціонерні промислові компанії, холдинги та фінансово-промислові групи не перевищують 20-25 підприємств із загальною чисельністю не більше 40-60 тис. робітників). Організаційно-правовою засадою інтеграції першого етапу був Указ Президента РФ від 5 грудня 1993 р. “Про створення ФПГ у РФ”, що обмежував склад та чисельність цих утворень. Федеральним законом “Про фінансово-промислові групи” (1995 р.) чимало обмежень знято, проте деякі, зокрема на участь підприємств та банків одразу у кількох групах, залишились. На цьому етапі не вирішено також проблем щодо консолідації власності, балансів, статусу центральної компанії, внутрішнього ціноутворення, партнерства держави та групи. Проти вибіркових пільг для окремих фінансово-промислових груп виступають регіональні органи влади.

Магістральним напрямом корпоратизації оборонної промисловості другого періоду (1998-2000 рр.) має стати подальша, більш поглиблена концентрація оборонно-промислового потенціалу на міжгалузевій основі та створення потужних міжгалузевих і транснаціональних фінансово-промислових груп (за участю підприємств та організацій країн СНД), орієнтованих не стільки на галузеві базові схеми інтеграції, скільки на створення систем озброєння та військової техніки, чого вимагає Державна програма озброєнь.

Саме міжгалузева інтеграція дасть можливість найкращим чином використати науково-технічний потенціал оборонної промисловості.

2. До складу ядра оборонно-промислового комплексу увійдуть також науково-виробничі об’єднання типу акціонерних товариств, що зорієнтовані на створення монопродукції та не входять, особливо на першому етапі реструктуризації, до потужних інтегрованих структур. До таких належать, наприклад, АТ “Курганський машинобудівний завод”, АТ “ЛОМО” та ін.

3. Крім інтегрованих структур та оборонно-орієнтованих акціонерних товариств, що засновані на суспільній власності, до складу ядра оборонно-промислового потенціалу включатиметься й суто державний (унітарний) сектор підприємств, особливо ж на найближчий середньостроковий період реформи (1997-2000 рр.).

Сектор державних унітарних підприємств оборонної промисловості може виступати у вигляді обмеженого складу казенних заводів, державних наукових центрів, а також державних унітарних підприємств, що мають стратегічне значення та на визначений строк не підлягають приватизації.