Росія - партнер у військово технічному співробітництві чи конкурент на світовому ринку озброєння, Детальна інформація

· розміщення вторинних емісій акцій оборонними акціонерними співтовариствами;

· продаж надлишків державного майна;

· продаж надлишків землі;

· прямі виробничі інвестиції за комерційними проектами на конкурсній основі.

Залучення коштів зазначених позабюджетних джерел потребує цільового формування та розвитку спеціально-орієнтованої ринкової інфраструктури, що повинна стати невід’ємною частиною реструктуризації оборонної промисловості.

Як планують російські фахівці, внаслідок реалізації Програми реструктуризації оборонного комплексу можуть бути досягнуті наступні позитивні результати:

1. Концентрація оборонно-промислового потенціалу за умов обмеженої кількості інтегрованих структур підвищить ступінь керованості та фінансово-економічної стійкості, а також дасть можливість замовнику мати справу з одним виконавцем, який забезпечує “здачу об’єкта під ключ”.

2. Скорочення кількості науково-дослідних інститутів, конструкторських бюро та промислових підприємств, що виконують державне оборонне замовлення, дасть змогу виключити дублювання робіт як у науковій тематиці, так і у сфері виробництва. Існуюча практика дублювання робіт не є конкуренцією і не сприяє зниженню державних витрат. А отже, концентрація державного оборонного замовлення змінить структуру товарного виробництва і в 1,2-1,5 раза збільшить прибуток за рахунок зниження невиробничих витрат, а також витрат на компенсацію збитковості виробництва продукції цивільного призначення.

3. Реструктуризація оборонного комплексу вилучить із господарської діяльності неефективні виробництва та неефективні напрями наукових розробок, які розчиняться в інтегрованих структурах або самоліквідуються як банкрути. Інша справа – підприємства з високим рівнем науково-технічного та виробничого потенціалів. Вони не повинні ставати банкрутами та продаватися за безцінь.

4. Реструктуризація підприємств дасть змогу отримати кошти для інвестицій за рахунок реалізації надлишків виробничих потужностей, нерухомості та скорочення витрат на їх утримання. Орієнтовно обсяг цих коштів становитиме 250-300 млрд руб. у кожній підгалузі, а в цілому по оборонному комплексу – приблизно 2,0 трлн руб.

5. Розширення сфери використання технологій подвійного застосування, по-перше, зменшить військові витрати на створення запасу науково-технічних напрацювань і дасть можливість сконцентрувати зусилля на розробці суто воєнних технологій, а по-друге, відпаде необхідність проведення багатьох науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у цивільній виробничій сфері за рахунок розширення випуску технологічного устаткування та створення нових матеріалів. Експертна оцінка економії – 30-35% витрат у цієї сфері.

6. Створення потужних інтегрованих структур дасть можливість успішно конкурувати з імпортерами багатьох видів продукції виробничо-технічного призначення на внутрішньому ринку (устаткування для паливно-енергетичного комплексу, цивільна авіація і т.ін.), що збільшить обсяги виробництва та створить додаткові робочі місця (за експертною оцінкою – 50-70 тис. місць у промисловості та до 20 тис. - у науці в цілому по оборонному комплексу).

7. Оптимізація структури та складу мобілізаційних потужностей скоротить витрати на їх утримання у 2-2,5 раза.

8. При реструктуризації підприємств та їх інтеграції у науково-промислові комплекси є всі підстави оцінювати інвестиційні ресурси від продажу пакетів акцій у довірче управління під інвестиції довірчого керуючого не менш як у 1000 млрд руб.

Загалом же, за попередніми підрахунками, можна очікувати зростання випуску товарної продукції підприємствами оборонної промисловості до 2000 р. на 12-14% порівняно з 1997 р. За умов, якщо Програму буде повністю виконано, відповідно збільшаться податкові платежі та внески до бюджетів усіх рівнів.

Виконання Програми реструктуризації оборонно-промислового комплексу РФ було заплановано почати з 1 липня 1998 р. Оцінка сучасного стану підприємств комплексу та фінансового стану країни загалом викликають великі сумніви щодо своєчасного виконання запланованого. Та все ж, враховуючи зусилля уряду РФ, його деякі практичні кроки, особливо щодо правового забезпечення виконання прийнятої Програми реструктуризації оборонного комплексу, можна сподіватися на певний успіх. В останні роки прийнято ряд законів, указів Президента та постанов Уряду РФ, спрямованих на наведення порядку в оборонній промисловості. Це, зокрема, закони “Про державне оборонне замовлення” (27.12.1995 р.), “Про оборону” (31.05.1996 р.); укази Президента РФ “Про удосконалення державного управління оборонною промисловістю” (08.05.1996 р.), “Про першочергові заходи щодо підтримки підприємств оборонного комплексу РФ” (08.05.1996 р.), “Про деякі заходи з удосконалення системи управління військово-технічним співробітництвом з іноземними державами” (28.07.1997 р.), “Про порядок фінансування інвестиційних програм конверсії оборонної промисловості за рахунок засобів федерального бюджету” (22.11.1997 р.), “Про реалізацію державної політики в галузі ракетно-космічної промисловості” (20.01.1998 р.); постанови уряду РФ “Про заходи з упорядкування державного врегулювання цін (тарифів)” (07.03.1995 р.), “Про заходи з розвитку лізингу у РФ на 1997–2000 роки” (21.07.1997 р.), “Про удосконалення роботи з федеральними цільовими програмами” (28.08.1997 р.), “Про порядок фінансування інвестиційних програм конверсії оборонної промисловості за рахунок засобів федерального бюджету та умови їх конкурсного відбору” (02.02.1998 р.), “Про затвердження положення про ліцензування діяльності з розробки, виробництва та утилізації озброєння, військової техніки та боєприпасів” (27.03.1998 р.) та інші.

Один з останніх - Закон РФ від 13 квітня 1998 р. “Про конверсію оборонної промисловості в РФ” [13]. Цим документом встановлено правові основи та принципи державної політики у сфері проведення конверсії оборонної промисловості Росії, визначено права та обв’язки органів державної влади РФ у сфері державного регулювання та державної підтримки конверсії оборонної промисловості. На відміну від раніше прийнятого (1992 р.) закону з аналогічною назвою [14], у цьому законі чіткіше конкретизовано основні поняття, що характеризують конверсію, подаються основи правого регулювання конверсії, окреслено цілі та основні принципи її проведення, вказується, що стало основою для проведення конверсії.

У названому Законі більш зрозуміло і чітко йдеться про права та обов’язки державних органів влади в питаннях планування та виконання заходів конверсії, про порядок їхньої взаємодії з підприємствами, що підлягають конверсії. Введено в Закон спеціальні статті - “Фонди конверсії” та “Особливості реорганізації та приватизації організацій, що підлягають конверсії”, у яких детальніше розкриваються механізми фінансування заходів, що плануються. В окремій главі надано гарантії соціального захисту робітників організацій, що підлягають конверсії, компенсації та пільги організаціям. Порівняно з попереднім цей Закон дає більш широкий і деталізований перелік пільг. Таким чином, прийнятий Закон є досконалішим та наближенішим до реалій сьогодення. Залишається лише сподіватися на виконання його у більшому обсязі, ніж попередній. У скрутних умовах кризового стану оборонної промисловості та усієї промисловості Росії виконати його буде дуже важко.

Федеральною програмою “Національна технологічна база”, на якомога швидшому прийнятті якої наполягає промислове лобі Державної думи РФ, передбачається створення умов для розробки та виробництва озброєння і техніки (особливо стратегічного призначення) для Збройних сил Росії власними силами. Ставиться завдання подолати залежність від інших країн, самостійно в подальшому завойовувати зовнішні ринки зброї. Але розробка нових перспективних технологій та зразків зброї і техніки стримується фінансовою кризою в оборонній промисловості [34]. Тому зміни, що відбулися у світі та Росії, обумовили необхідність зміщення акцентів у військово-технічній політиці РФ. Життя показало, що жодна з країн колишнього СРСР або немає закінченого циклу розробки та виробництва більшої кількості зразків озброєння і військової техніки, або не має для цього коштів. Тому керівництвом оборонного комплексу РФ та військовими ведеться пошук шляхів відновлення інтеграції оборонно-промислових комплексів країн пострадянського простору. При цьому передбачається:

· відчутно підвищити рівень і технічну забезпеченість Збройних сил РФ за рахунок оптимізації номенклатури озброєння і військової техніки;

· посилити стандартизацію, уніфікацію, модернізацію озброєння, а також забезпечити пріоритетне фінансування створення перспективних зразків зброї і техніки для оснащення ними Збройних сил РФ після 2000 р., а також для завоювання ринків "третіх країн";

· нарощувати використання конверсійних проектів з утилізації озброєння;

· нарощувати та розширювати військово-технічне співробітництво із зарубіжними країнами, що відповідало б інтересам національної безпеки Російської Федерації.

3. Мета, завдання та система військово-технічного

співробітництва Російської Федерації

Діяльність Росії у сфері військово-технічного співробітництва з іноземними державами визначається її життєво важливими інтересами в економічній та політичній сферах. Саме співробітництво розглядається як унікальний інструмент забезпечення національної безпеки в геополітичній ситуації, що склалася. Якщо говорити про головну мету військово-технічного співробітництва РФ із зарубіжними країнами, то вона, за загальними рисами, майже не відрізняється від аналогічних цілей України.

Роль експорту озброєння та військової техніки для російської економіки характеризується ще й тим, що експорт продукції військового призначення, починаючи з 1994 р., дорівнює майже половині всього обсягу машинобудівного експорту. Реалізація перспективних програм і контрактів по лінії військово-технічного співробітництва дає можливість у період до 2000 р. забезпечити роботою 1,2-1,4 млн чоловік у російському оборонному комплексі. Більше того, без експортних поставок просто неможливо зберегти багато виробництв та забезпечити технологічну спадкоємність в інтересах перспективної системи озброєння Військово-повітряних сил Російської Федерації. Так, наприклад, у 1996 р. по лінії “Росвооружения” виробництво озброєння і техніки було завантажене замовленнями більш ніж на 70%. Зрозуміло, що при такому співвідношенні поставок для своїх Збройних сил та інозамовників промислову політику у військово-технічній галузі об’єктивно визначатиме орган державної влади, що відповідає за військово-технічне співробітництво, а за його відсутності - кон'юнктура світового ринку.

Головний критерій військово-технічного співробітництва РФ із зарубіжними країнами визначається необхідністю і характером російського військового будівництва, а також необхідністю збереження експортного потенціалу вітчизняних оборонних галузей промисловості [10].

До основних політичних завдань належать: зміцнення безпеки Росії, боротьба за припинення гонки озброєнь та його скорочення, урегулювання регіональних конфліктів.

До торговельно-економічних - збереження присутності російського озброєння на ринках зброї та отримання валютних коштів для державних потреб, у тому числі фінансування процесів конверсії військового виробництва.