Фортепіанне мистецтво Коломиї: історія та сучасність, Детальна інформація

У збірці споминів про життя Коломиї початку ХХ ст. “Над Прутом у лузі…”, виданої українськими емігрантами–вихідцями з Коломиї, надруковано статтю Г.Лагодинської–Залеської “З музичного життя Коломиї” [56, с.371-382]. Ця публікація є розповіддю про діяльність в Коломиї різноманітних музично–мистецьких осередків і установ, зокрема філії Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка, де відбувалася ґенеза професійної піаністичної освіти Коломиї.

Слід зауважити, що вивчення історії музичного мистецтва Коломиї особливо активізується в 90-х роках ХХ століття. Автори досліджень (Л. Баб’юк, Л. Кияновська, М. Черепанин, Ю. Ясіновський) намагаються дати об’єктивну оцінку суспільним явищам, що відбувались у період боротьби за національну культуру, роблять спроби простежити основні віхи зародження і розвитку музично–театрального руху на галицьких землях як передумови розвитку освіти та культури, а також реабілітувати тих людей, які своєю подвижницькою працею сприяли національному поступу.

Питання музично–концертного життя Коломиї було темою доповідей і дискусій міжнародної наукової конференції “Музика Галичини - Musica Galiciana”, що відбулася у вересні 2000 р. в Коломиї і була приурочена до Х Міжнародного з’їзду та фестивалю гуцулів. Так, Л.Баб’юк у статті “З музичного життя Коломиї” зауважила: “… музика мала тут глибокі народні традиції і базувалася на національному грунті” [5, с.149-164].

Вивченню фортепіанного мистецтва західно-українського регіону присвячено роботи: Т.Кальмучин–Дранчук [30], Н.Кашкадамової [32] І.Таран[79]. Однак, названі праці вивчають не всі аспекти досліджуваної проблеми, практично не торкаючись питання фортепіанного мистецтва Коломиї.

Джерелознавчу базу дослідження склали архівні матеріали Державного архіву Івано–Франківської області, фонди Музею коломийської дитячої музичної школи №1, зокрема “Альбом пам’яті Романи Володимирівни Клапоущак” [2], періодична преса Коломиї другої половини ХХ – початку ХХІ ст., документи приватних архівів мешканців Коломиї. Неабияку значимість мають численні фотографії, які представлено в додатках.

Велику допомогу у відновленні маловідомих сторінок становлення і розвитку фортепіанного мистецтва Коломиї автору надали спогади Любов Дмитрівни Станкевич (учениця Євстахії Костянтинівни Ласійчук) – колишнього педагога Коломийської ДМШ №1. Значну інформацію щодо просвітницько-педагогічної діяльності провідного викладача по класу фортепіано Романи Володимирівни Клапоущак-Гумілович представила Веслава Францівна Ясіновська.

У зв’язку з майже повною відсутністю матеріалів щодо фортепіанної освіти Коломиї у пресі, та періодичних виданнях автор дослідження мала особисті зустрічі з багатьма піаністами сучасності: М.І.Гулою, О.Й.Русаковою, Н.М.Симчич, Л.Я.Хомич і іншими.

Однак, як засвідчує аналіз існуючого архівного і довідково–пізнавального матеріалу, в українському музикознавстві до цього часу немає дослідження, яке би повністю і комплексно висвітлювало минуле та сьогодення фортепіанного мистецтва в Коломиї. Саме розрізненість і обмеженість задокументованого наявного фактологічного матеріалу зумовило актуальність нашого дослідження і вибір теми магістерської роботи: “Фортепіанне мистецтво Коломиї: історія та сучасність”.

Предмет дослідження становлять основні засади фортепіанного мистецтва Коломиї у ХХ столітті.

Метою наукового дослідження стало вивчення генези піаністичної освіти Коломиї.

Відповідно до зазначеної мети у роботі зроблено спробу розв’язати наступні завдання:

Здійснити аналіз стану досліджуваної проблеми в історичному, музикознавчому, педагогічному та методико-піаністичному аспектах.

Вивчити передумови становлення та розвиток піаністичного мистецтва Коломиї.

Окреслити методичні чинники викладання гри на фортепіано відомих піаністів–педагогів Коломиї: Г.М.Лагодинської, Р.В.Клапоущак, В.Ф.Ясіновської, Л.Я.Хомич, О.Й.Русалкової, М.М.Томенко та інших.

Методичною основою дослідження стали основні засади історії фортепіанної майстерності та методики викладання гри на фортепіано, і, передусім, набутий досвід вітчизняного та європейського фортепіанного мистецтва. В основу дослідження покладено комплексний підхід, що дозволяє розглянути проблему становлення і розвитку фортепіанного мистецтва Коломиї, як невід’ємну складову усього довготривалого процесу навчання гри на фортепіано.

Наукову новизну та теоретичне значення одержаних результатів конкретизують наступні положення та висновки: систематизовано наявний фактологічний матеріал щодо досліджуваної проблеми; вперше зроблено спробу аналізу генези піаністичної освіти Коломиї ХХ століття; віднайдено архівні матеріали: “Альбом памяті Романи Володимирівни Клапоущак” [2], ДАІФО. – Ф.8, оп.1, спр.31 [97], ДАІФО. - Ф.8, оп.1, спр.172 [98]; проведено логіко-історично-біографічний огляд просвітницької діяльності відомих коломийських піаністів–педагогів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що окремі положення можуть бути використані як доповнення до навчальних курсів методики викладання гри на фортепіано та історії фортепіанної майстерності; у якості спецкурсів для підготовки викладачів фортепіано навчальних закладів різних типів і видів.

Обґрунтованість і вірогідність наукових результатів і висновків забезпечується аналізом теоретичного та емпіричного матеріалу, використанням комплексу методів, адекватних предмету дослідження, меті та його завданням.

Апробація результатів дослідження: основні положення і результати дослідження були представлені на звітно-науковій конференції студентів Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника у 2005 році та оформлені в статтю для публікації у збірнику “Еврика - VІ”.

Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (101 позиція) та обширних додатків

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, сформульовано основні завдання роботи, викладено методологічні засади дослідження, які базуються на здобутому досвіді українського та європейського фортепіанного мистецтва. Визначено предмет, мету, завдання, наукову новизну та теоретичне й практичне значення роботи.

У першому розділі – “Передумови становлення фортепіанного мистецтва Коломиї” – розглянуто культурно-мистецькі традиції та музично-концертне життя міста Коломиї, зокрема, зародження коломийського театру; відкриття (третьої після Львівської та Перемишлянської) Коломийської української гімназії; концертна діяльність коломийського “Бояну” та гімназійного симфонічного оркестру тощо.

У другому розділі – “Генеза коломийської професійної піаністичної освіти” – досліджено діяльність перших педагогів-піаністів Коломиї: Галини Миколаївни Лагодинської, Євстахії Костянтинівни Ласійчук, Ксенії Мілетіївни Кічури, Любов Дмитрівни Станкевич; розглянуто просвітницько-педагогічну та методичну діяльність Романи Володимирівни Клапоущак.

У третьому розділі – “Фортепіанне мистецтво сучасної Коломиї” – викладено основні піаністичні засади викладачів музичих шкіл, Коломийського коледжу та Коломийського інституту Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника.

У висновках роботи підведено підсумки дослідження; визначено перспективи подальшої розробки питань щодо досліджуваної проблеми.

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ФОРТЕПІАННОГО МИСТЕЦТВА КОЛОМИЇ

1.1. Культурно-мистецькі традиції Коломиї як формотворчий музичний чинник

В історію української культури місто над Прутом – Коломия увійшло передусім як важливий культурно-мистецький центр Галичини, в якому інтенсивно розвивалося музичне і театральне мистецтво, видавнича справа. Зародження фортепіанного мистецтва Коломиї було підготовлено непересічними здобутками талановитих краян не лише у сфері музики, але й інших сферах мистецтва та культури. Серед найбільших здобутків слід відмітити відкриття коломийського театру, створення української гімназії, відкриття філії Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка, заснування і розвиток музичних колективів і товариств.

Історія міста починається з першої половини XIII століття. Перша згадка про місто відноситься до 1240 року, хоча на думку дослідників є всі підстави вважати вік міста значно давнішим [14, с.4].

У літописі згадується, що в період Київської Русі Коломия була досить великим поселенням та важливим центром видобутку солі, приносячи чималий прибуток князівській скарбниці. Про походження назви міста збереглось багато переказів. Є згадки, що за вивіз солі платили митний збір-податок, який звався “Калима”, від якої й походить назва міста. За іншою версією - місто назване в честь угорського принца Калимона. Також існує думка, що за поселенням Заболотів чумаки, які їхали сюди по сіль, зупинялись біля річки Миї і мили кола возів від бруду. Власне, найбільш вірогідна версія про походження назви міста від потоку Мия, який тут впадає в річку Прут (оселя коло Миї) [22, с.7].