Фортепіанне мистецтво Коломиї: історія та сучасність, Детальна інформація

6. А. Вахнянин “Наше життя” (чоловічий хор).

В другій частині: Дмитро Николишин “Новорічна казка” - сценічна поема.

Після концерту відбулося обрядове дійство “Маланчин вечір”. Під час цього дійства виконувалися колядки і щедрівки, а молодь, яка приймала участь у святі, представила костюмоване дійство [97].

В 1927 році проводився концерт пам'яті Дениса Січинського, на якому солісткою виступила Софія Ковбузова. Фортепіанний супровід вела Олена Коссакова, яка була однією з перших учениць відкритого в 1903 році у Львові Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка. З 1921 р. вона проживала в Коломиї, й постійно брала участь в роботі хору, співаючи в альтах та акомпануючи на фортепіано [5, с.151].

На “Вечорі української пісні” в 1930 році, виступив з рефератом Дмитро Николишин. У програмі звучали твори “Льодолом” та “Літні тони” Миколи Леонтовича, “Бодай ся когут знудив” Станіслава Людкевича та “Нова Атлантида” Пилипа Козицького. Співаки-коломияни Ірина Гісовська та Ірина Павлюк виконували романси Миколи Лисенка, Дениса Січинського, Ярослава Лопатинського, Богдана Вахнянина. Фортепіанний супровід - Ірина та Анна Гісовські, Олена Коссакова, Марія Ставнича (дочка Андрія Чайківського).

В 1930 році Товариство Взаїмної Помочі Українському Вчительству провело ювілейне свято з нагоди 25-річчя свого заснування. Хор вчителів виконав вчительський гімн "Складаємо присягу" на слова Марійки Підгірянки з музикою Станіслава Людкевича, хори "Козака несуть", "Ой пряду, пряду", "Щедрик" Миколи Леонтовича та кантату "Хвалім цей день" Станіслава Людкевича на слова Юрія Шкрумеляка. Обидва твори Станіслав Людкевич написав спеціально для Товариства Вчителів. Співачка Ірина Синенька-Іваницька прикрасила концерт романсами Станіслава Людкевича "Тайна" та "Одна пісня голосненька" [Додаток №2].

Великий концерт у Коломиї було присвячено 20-им роковинам смерті Миколи Лисенка, де звучали авторські твори: кантата "Радуйся, ниво неполитая", "Щедрівка" та "Різдвяна псальма". Була поставлена опера-хвилинка "Ноктюрн", а співак Михайло Голинський виконав "За думою дума", "Гетьмани, гетьмани" та арію Андрія з опери "Тарас Бульба". Хором диригував Роман Ставничий, оркестром - Роман Рубінгер. На цей концерт відгукнувся рецензією у львівській газеті "Діло" Станіслав Людкевич, який приїхав на цю урочистість. В рецензії автор висловив ряд зауважень як музикант-професіонал, але в цілому дав високу оцінку концертові: "Хоча й дуже пізно, бо щойно 22 жовтня ц.р. (1933 р.), та все-таки гідно й з усім пієтизмом відзначала українська музична суспільність Коломийщини 20-ліття смерті М. Лисенка святочним концертно-драматичним вечором, влаштованим Музичним інститутом ім. Миколи Лисенка та "Коломийським Бояном"... Свято попередила коротка та змістовна промова проф. Шипайла (Романа)... "Коломийський Боян" у теперішньому трохи зміцненому складі представляв собою дуже добрий і податливий голосовий матеріал, очевидно, музикально та інтонаційно чистий, особливо в альтах і басах" [96, с.4].

Інтелігенція міста брала активну участь у хорі, багато музикальних людей з ентузіазмом співали в хорі. Серед них варто згадати директора “Центросоюзу” Володимира Левицького, тенора Клима Гнатюка, і багато інших. У своїй рецензії С. Людкевич високо оцінив виступ співака Михайла Голинського, вважаючи, що “солоспіви Лисенка найкраще лежать у стилі і голосі співака” [96, с.4]. С. Людкевич писав:”…найбільше для мене несподіваним культурним досягненням Коломиї на цім святі була вистава Лисенкової одноактівки “Ноктюрн” у тім вигляді, як вона була інструментована мною в 1921 р. на камерний оркестр, майже виключно силами філії Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка під проводом Романа Рубінгера, який мусив у це діло вкласти хіба величезну суму праці. Хоча музика твору у вокальній, як і в інструментальній партії несе в собі чимало технічних труднощів та тонкостей, та проте цілість вийшла і під оглядом сценічним і музичним настільки складно й інтелігентно, що можна її було від початку до кінця прослухати з приємністю навіть музикальним слухачам…”. Закінчив статтю С. Людкевич словами: “Лисенківське свято в Коломиї прибрало всі риси української маніфестації з показом місцевих музичних і культурних сил. Слухачів можна було начислити приблизно на 2000 народу всіх слоїв, місцевих і приїжджих, між ними і значне число чужих. Аранжери свята ...добре виконали свій культурний обов'язок” [96, с.4].

Серед перших виконавців опери “Ноктюрн” Миколи Лисенка були: М. Савка - цвіркун, М. Сельська-Березовська - цвіркунка, Маруся Витвицька - вакханка, Ірина Николишин - панна, Клим Гнатюк - офіцер, Ірина Шипайло - мати. Слід зазначити, що в 1936 році знову ставили в одному з концертів цю оперу і тоді виконавцями були: Марія Сельська - цвіркун, Марія Савківна - цвіркунка, Ольга Яцишин - вакханка, Ірина Николишин - панна, Клим Гнатюк - офіцер, Олена Коссакова - мати.

У 1930 році, один з концертів, організованих “Коломийським Бояном”, починався вступним словом письменника Андрія Чайківського. Потім звучали хорові твори “Гримить” та “В садочку” Богдана Кудрика, “Ой чого ти почорніло” та “В перетику ходила” Станіслава Людкевича, а також виступи співаків - баритона Ярослава Ґеник-Березовського та сопрано Анни Гісовської. Фортепіаний супровід вели Олена Коссакова та Ольга Новодворська. Окрасою вечора став виступ піаністки Ірини Сатурської, яка виконала “Першу рапсодію” Миколи Лисенка [56, с.374].

У тому ж році був проведений святковий концерт, організований товариством “Просвіта” в Коломиї, на якому виступили хори читалень “Просвіта” з Печеніжина, Воскресінець, Раківчика, Березова Нижнього, хор вчителів з Коломиї. В концерті звучали твори Філарета Колесси, Віктора Матюка, Сидора Воробкевича, Миколи Леонтовича, Ярослава Ярославенка та інших композиторів.

Учні гімназії також підготували концерт, у програму якого увійшли хори “Іван Підкова” та “Ой що в хаті за димове” Миколи Лисенка, “Ой і туди гора” Олександра Кошиця, “Чорнушко, душко” Миколи Леонтовича. Диригентами гімназійного хору виступили Дмитро Николишин та Роман Рубінгер. Оркестр учнів під диригуванням Филиппа Барана виконав увертюру Миколи Лисенка до опери “Наталка-Полтавка”. В концерті виступили також піаністка Ярослава Мельниківна та скрипаль Володимир Цісик, тоді учні гімназії, потім професійні музиканти.

Особливо широко кожного року відзначалися шевченківські дні. До цих концертів готувалися дуже серйозно, відповідально як хор “Боян”, так і інші хори – чоловічої та жіночої гімназій, хор вчителів, сільські хори в районах. Ці заходи були могутнім засобом патріотичного виховання, осмисленням значення поета для українського народу. Можна привести окремі приклади програм таких концертів, які показують широкий репертуар виконавців, їх увагу до кращих зразків музики на слова Тараса Шевченка [Додаток №3].

До 70-х роковин смерті Тараса Шевченка (1931 р.) "Коломийський Боян" підготував кантату “Радуйся, ниво неполитая” Миколи Лисенка, хори “Корсар” Станіслава Людкевича, “Сон” Кирила Стеценка. Організатори запросили співачку зі Львова Одарку Бандрівську, яка виконала солоспіви Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Якова Степового. Взяла участь у концерті і піаністка Галя Лагодинська, а Орися Шипайло (дочка Романа Шипайла) декламувала “Сон” Тараса Шевченка. Фортепіанний супровід - Олена Коссакова, Галя Лагодинська та Ірина Сатурська [Додаток №4].

У 1932 році молодь середніх шкіл міста провела святковий концерт до 71-х роковин смерті поета. Мішані хори обох гімназій виконували “Заповіт” Михайло Вербицького, “Дніпро реве” Дениса Січинського, “Сосонко, ти моя” Олександра Кошиця та “Дударик” Миколи Леонтовича. На закінчення концерту прозвучала кантата “Б'ють пороги” Миколи Лисенка, а оркестр учнів виконав увертюру Фелікса Мендельсона “Фінгалова печера”. У концерті також виступили піаністка Ірина Николишин та скрипаль Богдан Задорожний, тоді учні гімназії. У подальшому Ірина Николишин впродовж багатьох років працювала концертмейстером Берлінської опери, а Богдан Задорожний - завідував кафедрою німецької мови у Львівському державному університеті ім.І.Франка.

У 1932 році товариство “Просвіта” провело святковий концерт, у якому зі вступним словом виступав Андрій Чайківський, а хори шкіл “Рідна школа” під керівництвом Романа Ставничого виступили поруч з хорами читалень “Просвіта” з Шепарівців та Воскресінець.

Концерт "Коломийського Бояна" того ж року включав кантату “Шевченкові” Кирила Стеценка, хор “Лічу в неволі” Дениса Січинського. Піаністка Галя Лагодинська виконала твори Франца Шуберта-Ференца Ліста “Маргарита за прялкою” та “Венеція і Неаполь”. Фортепіанний супровід - Ірина Сатурська, Ольга Новодворська, Маруся Витвицька та Василь Витвицький.

У концерті “Бояна” 1934 року брав участь співак Михайло Голинський, який виконував твори Остапа Нижанківського, а тріо в складі коломийських музикантів Романа Рубінгера (скрипка), Якова Козарука (віолончель) та Марусі Витвицької (фортепіано) акомпанувало співакові.

Гімназійна молодь підготувала того ж року до концерту кантату “Шевченкові” Кирила Стеценка, “Хор підземних ковалів” Станіслава Людкевича, учні декламували вірші поета, а скрипаль Василь Баран виконав “Іспанську симфонію” Едуарда Лало.

У 1935 році “Коломийський Боян” урочисто відзначав своє 40-річчя. Було запрошено першого диригента хору о.Теодозія Курп'яка. У святкуванні брали участь також хори зі Станіславова – “Станіславівський Боян” та “Думка”. Зведений хор піднесено виконав кантату на слова Тараса Шевченка “Вибір гетьмана” Бориса Кудрика, присвячену “Коломийському Боянові”. Крім о.Теодозія Курп'яка, хорами диригували Іван Недільський, Ярослав Барнич, Роман Шипайло та Роман Ставничий, оркестром – Роман Рубінгер. У програмі вечора прозвучали: “Симфонія” Михайла Вербицького у редакції Станіслава Людкевича, “Вулиця” Філарета Колесси, “Сон” Кирила Стеценка, “З окрушків” Остапа Нижанківського, “Щедрівка” Філарета Колесси, музична картина “Титар” Богдана Вахнянина. З промовою виступив Роман Шипайло. Партію фортепіано виконували Елеонора Ґонтова та Маруся Витвицька [Додаток №5].

Концерт 1935 року включав виконання “Коломийським Бояном” “Вечорниць” Петра Ніщинського та “Шевченкової хати” Василя Барвінського, виступ тенора Михайла Голинського, який виконав “І золотої, й дорогої” Дениса Січинського, “Нащо мені врода” Богдана Вахнянина, “Минають дні” та арію Хоми з опери “Вій” Петра Печеніги-Углицького. Скрипаль Євген Козулькевич виконав “Весняну сонату” Людвига ван Бетховена, “Каприс” Ніколо Паганіні, а Орися Шипайло декламувала вірші Тараса Шевченка. Зі вступним словом виступав Дмитро Николишин [Додаток №6].

В 1936 р. концерт підготували спільно “Коломийський Боян” та філія Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка. Тоді хор і оркестр виконав такий складний для виконання непрофесійними колективами твір, як кантата-симфонія Станіслава Людкевича “Кавказ”, а також твір цього ж композитора “Ой вигострю товариша”. У концерті брав участь співак Михайло Голинський. Хором диригував Роман Ставничий, оркестром - Роман Рубінгер.

Нами представлено далеко неповний перелік концертів, які постійно проводились з початку XX століття і до 1939 року силами колективів "Коломийського Бояна", учнівських хорів та оркестрів, сільськими хорами тощо. Слід зазначити, що в концертах звучали твори високої складності, такі як кантати “Б'ють пороги” і “Радуйся, ниво неполитая” Миколи Лисенка, “Шевченкові” Кирила Стеценка, “Кавказ” Станіслава Людкевича тощо.

На коломийських сценах широко звучала музика композиторів Михайла Вербицького, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Кирила Стеценка, Остапа Нижанківського, Філарета Колесси, Віктора Матюка та інших. Диригентами були справді талановиті люди, глибоко віддані музиці, які докладали багато сил, енергії, часу, домагаючись високого рівня виконання творів: Роман Шипайло, Роман Ставничий, Дмитро Николишин. Концерти завжди ставали великим святом для громади міста та районів, готувались довго і старанно. знаходили відгук серед мешканців Коломиї. Про це може свідчити і рецензія Станіслава Людкевича на один з концертів, де міститься висока оцінка виконавцям з боку дуже вимогливого професіонала. Молодь зростала з малих років з мелодіями цих творів, це був той звуковий фон, який вбивався в пам'ять з наймолодших років та ставав основою музичної культури на все життя [96, с.4].

Окремо варто згадати про концерти, присвячені персональним ушануванням, зокрема творчості Едварда Ґріґа, де було виконано таку складну річ, як "Олаф Трігвасон", що було справді подвигом коломийських музикантів [97].

Очевидці згадують також такі важливі концерти, як святкові академії до 30-річчя (1928 р.) та 40-річчя (1937 р.) письменницької діяльності Ольги Кобилянської. Перший раз приїжджала сама ювілярка, яку зустрічали на вокзалі громадяни міста і околиць. Тоді співала Софія Ковбуз. А на вечорі 1937 р. з промовою виступила Олена Кисілевська, видатна громадська діячка, посол до польського сейму, редактор і видавець журналу “Жіноча доля”, який виходив у Коломиї. Реферат про літературну творчість письменниці виголосила на той час ще молода, але вже відома письменниця Ірина Вільде. Хор “Коломийського Бояна” виконав “Вилітали сизі орли” та “Шумить, гуде дібровонька” Михайла Гайворонського. Також було поставлено виставу за повістю Ольги Кобилянської “Апостол черні” під назвою “Крицеві душі”. Ця повість потім за радянських часів була заборонена, не включалась у видання творів письменниці, як націоналістична. Знову побачила світ аж у 1993 році. Режисером вистави був О. Скалозуб, акторами: В. Рогужинський, В. Яцишин, Ж. Лисогірська, Д. і С. Базаківни. Диригентом хору був Роман Ставничий, оркестру - Роман Рубінгер.

Важливо також згадати про концерти до ювілеїв Іванни Біберович, славної артистки українського пересувного театру Івана Біберовича, яка доживала свої роки в Коломиї і там похована; вечори на честь Олени Кисілевської та інші.

Коломийські любителі музики запрошували до свого міста на концерти видатних співаків, які часто проживали і виступали за кордоном. Про перший приїзд Соломії Крушельницької до Коломиї в 1898 р. згадувалося вище. Наступний її виступ відбувся у 1928 році, аж через 30 років і пройшов з великим тріумфом.

Часто приїжджав у Коломию співак Михайло Голинський, що брав участь у шевченківських концертах та давав самостійні виступи. Особливо запам’ятався коломиянам концерт 9 червня 1931 року, коли співак приїхав спільно з композитором і піаністом Нестором Нижанківським. У першому відділі концерту звучала українська музика: “Ой вербо, вербо” Станіслава Людкевича, “Не співайте мені сеї пісні” Дениса Січинського. У другому відділі співак виконав “Черемоше, брате мій” Станіслава Людкевича, “Минули літа молодії” Остапа Нижанківського, а також арії з опер Джакомо Пуччіні “Тоска” (арія Каварадоссі з IIІ дії) та Умберто Джордано “Андре Шеньє”.

У другому відділі концерту Нестор Нижанківський виконав свою власну “Прелюдію та фуґу”, "Коломийку", а також “Листок до альбому” Василя Барвінського та “Листок до альбому” Станіслава Людкевича. Слід зазначити, що хоча Михайло Голинський лише короткий час навчався у коломийській гімназії, але місто справило на нього сильний вплив, оскільки у своїх численних споминах співак згадував друзів з Коломиї, спосіб життя у місті, як співав чи то сольні речі, чи то в хорі ще будучи гімназистом, і з повагою називав диригентів - Романа Ставничого, Романа Шипайла, Романа Рубінгера [5, с.156].