Аналіз сучасного стану розвитку системи споживчої кооперації, Детальна інформація

1.1.Закономірності і сучасні тенденції розвитку міжнародного колективного руту та місце в ньому споживчої кооперації України.

Слово “кооперація” (від латинської cooperation) означає співробітництво. Сьогодні воно відповідає кільком поняттям. Можна говорити, зокрема, про гуртування і співпрацю людей в будь-якій сфері суспільного життя.

Під кооперацією також розуміють такі форму організації праці, за якої певна кількість людей спільно бере участь в одному й тому ж або в різних, зв’язаних між собою виробничих процесах.

Ідея кооперації, тобто добровільній співпраці людей в господарській сфері для самодопомоги та захисту своїх інтересів виробника чи споживача, має коріння. Ще в первісному суспільстві. У ХІХ ст. із розгортанням процесів індустріалізації та демократизації суспільного життя, формування відкритого суспільства, з’являються перші кооперативи зі статусом юридичних осіб.

Зупинимося на терміні “Кооператив”. Згідно з визначенням ХХХІ конгресу Міжнародного Кооперативного Альянсу (МКА), який відбувся 1995 році, кооператив – “це група людей, які добровільно об’єдналися для того, щоб задовольнити свої спільні економічні, соціальні та культурні потреби і прагнення шляхом створення підприємств на правах спільного володіння та демократичного управління й кооперацію”.

Акцентуємо увагу на трьох моментах цього визначення. Перший – це наявність колективної власності в співтоваристві, на основі якої ведеться спільна господарська справа.

Другий – демократичний характер цього об’єднання, наявність умов, за яких кожен його член може проконтролювати, як реалізуються можливості його власності в економічному житті, скласти уявлення про господарський стан кооперативу; його прибутки та видатки, можливості і перспективи.

І третій – соціальна спрямованість кооперації. Кожен кооператив працює в інтересах своїх членів, на їх благо і захист виробника або споживача, представника певної соціальної групи населення.

Кооперативи виникли з прагнення нижчих, пригноблених прошарків населення зберегти і наскільки це можливо підняти матеріальний та духовний рівень свого життя.

Ще у ХІХ ст. зародився також кооперативний рух – громадський рух, спрямований на поширення і розвиток ідеї кооперації, кооперативних вартостей, а також на організацію кооперативів, заснування їх спілок, правового і культурного поля для кооперативних гуртів.

Майже двісті років історії привели до формування в кооперативному русі певних вартостей. На яких ґрунтується на сьогодні діяльність коопера2ії, світоглядна позиція кооператорів.

ХХХІ конгрес МКА зафіксував ці вартості у такому вигляді: “В основі кооперації лежать такі цінності, як самодопомога, відповідальність, демократія, рівність, справедливість і солідарність”.

У заяві “Про кооперативну своєрідність”, прийнятій конгресом, відзначається також, що кооператори вірять у такі етичні вартості, як чесність, відвертіть. Соціальна відповідальність та турбує про інших”.

Конгрес Міжнародного Кооперативного Альянсу визначив найвпливовіші принципи кооперації, які вирізняють всі її види з-поміж інших господарських та громадських об’єднань і на яких повинна ґрунтуватись діяльність будь-якого кооперативу. Це такі принципи:

Добровільність і відкрите членство.

Кооперативи - добровільні підприємства, членство в яких відкрите для всіх, хто зміг би використати їх послуги та взяти на себе відповідальність як член громади без різниці щодо статі, соціального становища, національності, політичної чи релігійної приналежності.

2.Демократичний членський контроль.

Кооперативі – демократичні підприємства, робота яких контролюється всіма їх членами. Вони (члени) беруть участь в розробці стратегії та напрямків діяльності кооперативів, у прийняті конкретних виробничих рішень. Особи, які обрані представниками, підзвітні всім членам товариства.

У первинних кооперативах їх члени мають рівне право голосу (один член – один голос), спілки також побудовані в на демократичних засадах.

3.Економічна участь членів.

Всі члени кооперативів вносять до капіталу однакову частину і здійснюють демократичний контроль за йог використанням. Але певна частина капіталу кооперативу є його власністю. Члени кооперативу можуть отримувати якусь обмежену компенсацію на власний капітал, або не мати жодної. Це має бути передбачено умовами членства.

Члени кооперативу розміщують його прибутки для здійснення всіх чи принаймні одного з подальших видів діяльності: для розвитку свого кооперативу, при можливості утворюючи резерв, хоча б частина яких неподільна; для винагороди членів кооперативу відповідно до їх внеску в його роботу і для підтримки ініціатив, які схвалені пайовиками.

4.Автономія і незалежність.

Кооперативи – автономні підприємства, такі, що контролюються їх членами. Якщо вони укладають угоди з іншими підприємствами, включаючи державні, або ж залучають кошти із зовнішніх джерел, то робиться це на умовах збереження демократичного контролю за діяльністю кооперативу та його автономії.

5.Освітна, підвищення кваліфікації, інформація.

Кооперативи забезпечують надання освіти та підвищення кваліфікації своїх членів, виборних представників, найманих менеджерів і працівників для того, щоб кожен з них міг повноцінно забезпечувати ефективний розвиток кооперації. Вони також інформують громадськість, особливо молодь та Бродський провід, про природу і переваги кооперації.

6.Співробітництво між кооперативами.

Співпрацюючи в структурах місцевого, національного регіонального та міжнародного рівня. Кооперативи найефективніше слугують своїм членам та розвивають кооперативний рух.

7.Турбота про громаду.

Кооперативи працюють на розвитки власних громад, керуючись політикою, яка визначена їх членами.