Аналіз сучасного стану розвитку системи споживчої кооперації, Детальна інформація

Кооперація як система ж однією з складових національних економік поряд з приватним та державним секторами. До того ж вона виконує соціальні функції: задовольняє матеріальні та духовні потреби своїх членів та відстоює інтереси суспільства, зокрема демократію, мир, економічну безпеку, національну незалежність.

Систему кооперації можна розділити на підсистеми. Класифікація кооперативів за сферами господарства держави, а також за сферами інтересів своїх членів наведена в табл.1.1.

Таблиця 1.1.

Класифікація кооперативів

за сферами економіки та інтересами своїх членів

Сфери економіки, в яких діють кооперативи Види кооперативів Сфера інтересів членів кооперації

А. Кооперативи в сфері виробництва 1.Виробничі кооперативи – сільськогосподарські та промислові.

2.Товариства праці або трудові артілі.

4.Збутові товариства.

5.Збутово-переробні товариства.

6.Закупівельні та орендні товариства.

7.Кредитні товариства.

8.Страхові товариства.

9.Житлові товариства.

10.Послухові товариства.

11.Споживчі товариства. Кооперативи, що задовольняють інтереси як виробників, так і споживачів.

Кооперативи, що задовольняють інтереси споживачів.

В.Кооперативи в сфері виробництва та обміну. 12.Універсальні товариства Виробничі і споживчі потреби



На практиці кооперативи доволі часто поєднують у своїй діяльності функції, властиві кільком видам кооперації, хоча й вважають для себе ведучою одну із них. Наприклад, споживчі товариства України займаються також виробництвом, заготівлями та переробкою сільськогосподарської продукції і сировини, транспортом, капітальним будівництвом, банківською справою тощо, маючи на меті, в першу чергу, краще задовольняти споживчі потреби свої членів через підприємства торгівлі і громадського харчування.

Таким чином, кооперація являє собою систему кооперативних підприємств та організацій. Перший її рівень – це кооперативні товариства. Товариства ще можуть називати спілки, асоціаціями, артілями тощо. Це первинне об’єднання фізичних осіб.

Кооперативи другого рівня є об’єднаннями первинних кооперативів. Їх звичайно називають місцевими спілками (союзами, альянсами тощо). Кооперативи третього рівня – це об’єднання місцевих спілок на регіональному чи національному рівні (спілки спілок). Існують також міжнародні об’єднання кооперативних організацій.

Світовим центром кооперації визнано Міжнародний Кооперативний Альянс (МКА), що був створений у 1895 р. Його штаб-квартира розміщена в Лондоні. Нині кооперація у 120 країнах світу налічує понад 800 млн. членів споживчих товариств і спілок і на період до 2015 року. За даними Міжнародного Кооперативного Альянсу, досягне 1 млрд. осіб. Таким чином, не менше 20% дорослого населення плекати буде пов’язане з діяльністю кооперації.

Міжнародний кооперативний рух на початку XXI ст. розвивається в умовах становлення світової цивілізації. Зокрема, значний вплив на її прискорений розвиток чинять:

• розшарування та зростання верств бідного населення в постіндустрі-альних країнах;

• усвідомлення широкими масами людей переваг кооперації, їх прагнення до об'єднання зусиль для сумісної діяльності з метою економічної підтримки і соціального захисту;

• глобалізація, міжнародна інтеграція, інтернаціоналізація економік, інші процеси, які витісняють національний бізнес і кооперацію з традиційних сфер.

У розвитку Міжнародного кооперативного руху простежуються такі закономірності:

перша — кооперативний рух розвивається, охоплюючи країни з різними

економічними системами і суспільними устроями;