/   Реферати  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Бібліотека   Портфель   Замовлення  
Mobile  Mac  Linux  Windows  Партнерам і рекламодавцям  Зона зареєстрованих користувачів  Результати пошуку  Форум  Новини  Новини  Події  Куплю/продам  Кlubніка  МегаДОСТУП  Новини сайту  Про проект  Зворотній зв`язок  Рекламодавцям  Контакт 

"Вдосконалення корпоративного управління (на прикладі підприємства ВАТ ВТО "Надзбруччя")", Детальна інформація

Тема: "Вдосконалення корпоративного управління (на прикладі підприємства ВАТ ВТО "Надзбруччя")"
Тип документу: Реферат
Предмет: Економіка
Автор: фелікс
Розмір: 0
Скачувань: 3462
Скачати "Реферат на тему "Вдосконалення корпоративного управління (на прикладі підприємства ВАТ ВТО "Надзбруччя")""
Сторінки 1   2   3   4   5   6  
об'єкта власності (робочої сили, грошей, капіталу, землі, цінних паперів, інтелектуального продукту тощо) є специфічними. Це зумовлене, по-перше, особливостями кожного об'єкта власності і, по-друге, тим, як і якими економічними відносинами охоплюється реалізація відповідного об'єкта власності. Наприклад, механізм і форми реалізації власності на землю будуть різними, якщо земля, в одному випадку, буде, а в другому—не буде охоплюватися ринковими відносинами, не буде об'єктом купівлі-продажу. Другий: специфіці механізму і форм реалізації всякого об'єкта власності притаманні і деякі загальні риси, що в єдності утворюють зміст поняття «реалізація власності» (загальну теорію даного процесу).

Загальний зміст механізму і форм реалізації власності

Загальний зміст поняття «реалізація власності» утворює процес вилучення з об'єктів власності їхніх корисних властивостей або доходів у різних формах. Першим ступенем даного процесу є охоплення об'єкта власності реальними, економічними відносинами володіння, розпорядження і використання, тобто перехід власності з форми спокою (свого юридичного змісту) у форму руху — виробничі відносини, які утворюють економічний зміст власності. Другим ступенем механізму реалізації власності є перехід виробничих відносин у їхні конкретні економічні форми (заробітну плату, прибуток, ренту, дивіденд, процент, маржу і т. д.), що є особливими формами доходу, в яких здійснюється реалізація відповідних об'єктів власності. Через ці доходи відбувається привласнення (купівля) суб'єктами власності нових економічних благ, тобто перетворення їх на своє надбання, що й утворює сутність процесу реалізації власності. Тому єдність виробничих (економічних) відносин та їх конкретних економічних форм утворює цілісний механізм реалізації власності як відносин привласнення суб'єктами власності відповідних часток суспільного продукту.

Аналіз особливостей структури економічних форм реалізації акціонерної власності, спираючись на загальний зміст поняття «реалізація власності», своїм вихідним пунктом має підхід до акціонерної власності як органічної єдності реального і фіктивного капіталу. На відміну від реального капіталу акціонерного товариства (АТ), втіленого у факторах виробництва і створюючого реальне багатство у речовій і вартісній формах, фіктивний капітал, представлений цінними паперами (ЦП), безпосередньо не створює ні речової, ні вартісної форм багатства. Змістом перетворення фіктивного капіталу є, по-перше, рух реального капіталу, і, по-друге, розподіл і перерозподіл створеної реальним капіталом вартості, а також «дутої» (спекулятивної) вартості, що породжує особливі форми доходів, які є формами реалізації фіктивного капіталу.

Механізм і структура економічних форм реалізації реального капіталу

Основними системними економічними формами реалізації реального капіталу на рівні акціонерного товариства є: валовий продукт (вартість затраченого у виробництві капіталу і додана вартість), валовий доход (додана вартість), чистий доход (вартість додаткового продукту). До свого розподілу дані форми є об'єктом належності, володіння, розпорядження і використання корпорації як цілого. Відтворювальний процес «розщеплює» вартість цих основних форм на функціонально особливі складові:

амортизаційний фонд, фонд нагромадження, фонд заробітної плати, резервний фонд, фонд, призначений для виплати дивідендів, процентів тощо. Дані форми, поряд з валовим продуктом, валовим і чистим доходом (прибутком), є економічними формами реалізації тієї сторони акціонерної власності, яка представлена реальним капіталом.

Як особливі форми реалізації реального капіталу слід відрізняти заробітну плату акціонера (працюючого співвласника) і заробітну плату найманого працівника АТ. У відкритих акціонерних товариствах (ВАТ), які використовують найману працю, заробітна плата є економічною формою реалізації власності найманого робітника на свою робочу силу, що продається ним акціонерному товариству. Не будучи суб'єктом корпоративної власності, найманий робітник є суб'єктом реалізації реального капіталу АТ — його працею створюється новостворена (додана) вартість, частина якої (вартість необхідного продукту) привласнюється найманим робітником у формі заробітної плати, тоді як друга її частина (вартість додаткового продукту) набуває форми прибутку, одна частка якого привласнюється акціонерами у формі дивідендів, а друга — акціонерним товариством.

Інший зміст має заробітна плата, коли працівник є й акціонером. Таке становище характерне для закритих акціонерних товариств (ЗАТ). Ситуація, в якій безпосередній виробник і власник є одним і тим самим суб'єктом, не передбачає поєднання особистого і речового факторів виробництва шляхом купівлі-продажу робочої сили. У ЗАТ поєднання факторів виробництва опосередковане продажем-купівлею акцій, а не робочої сили. Придбаваючи акції, працюючий акціонер стає асоційованим власником АТ, тобто виявляється поєднаним з капіталом останнього як і йому належним. Як співвласник капіталу ЗАТ акціонер отримує у формі дивіденду частину прибутку корпорації, а як працівник — заробітну плату. В цьому випадку заробітна плата є економічною формою реалізації не власності на робочу силу, а економічною формою реалізації своє? необхідної праці шляхом привласнення вартості необхідного продукту.

Належність ЦП акціонеру розгортається у відносини щодо їх володіння, розпорядження і використання: продажу, обміну на акції іншого типу, дарування, передання акцій у довірче управління, у спадщину тощо. Кожна з названих дій з ЦП, тобто відносин власника акцій з іншими суб'єктами, дає акціонеру відповідні доходи—дивіденд, процент, доход від продажу і т. п., в яких і реалізується власність акціонера на реальний і фіктивний капітал. Дивіденд може існувати як у грошовій,, так і в натуральній формі — у вигляді надання акціонеру послуг і продукції підприємства, у формі довгострокового кредиту, а також у формі акцій самої корпорації4. У названих формах дивідендів економічно реалізує себе реальний капітал.

Внутрішньою властивістю реалізації всякої, у тому числі акціонерної, власності є управління даним процесом — без управління власність не реалізується. В управлінні капіталом АТ реалізується основна функція акціонера як асоційованого власника. Економічний зміст даної функції утворює володіння, розпорядження і використання реального капіталу АТ. Реалізація права участі акціонера в управлінні є водночас структурним елементом механізму реалізації акціонерної власності і особливою (діяльною) формою її реалізації. Це означає, що управління реалізується не в якійсь окремій формі доходу працюючого акціонера, а як структурна складова основних форм його доходу—заробітної плати, процента, різних форм дивіденду. Управління акціонером фіктивним капіталом, що йому належить, реалізується у формі доходу від продажу акцій, у формі володіння акціями другого типу (при обміні конвертованих акцій АТ), а також у формі переважного права на купівлю нових акцій корпорації.

Представницька форма управління реальним капіталом АТ, персоніфікована найманим менеджером, реалізується у ряді форм його доходу, насамперед — заробітній платі. Й. Шумпетер зазначав: «...праця по управлінню займає щодо праці, якою управляють, панівне становище: в ієрархії виробництва вона стоїть вище,, ...утворює третій фактор виробництва» 5. Власність менеджера на свою робочу силу реалізується в таких основних формах його доходу: заробітній платі, преміях (бонусах), опціонах на акції, доходах від участі у виконанні функцій управління в інших компаніях, пільгових позичках, дивідендах.

Функціонально особливу роль у реалізації корпоративної власності відіграє діяльність АТ на ринку ЦП (РЦП). Виступаючи на РЦП в ролі інвестора, АТ формує власний портфель ЦП, який складається з різних фондових інструментів — акцій, облігацій, сертифікатів тощо. Доходи по портфелю ЦП у формі проценті», дивідендів належать усій корпорації і включаються до П прибутку.

На відміну від операцій чисто інвестиційного характеру, які обслуговують функ-

4 Дивіденд у формі акцій за своїм економічним змістом істотно відрізняється від звичайного дивіденду: якщо звичайний дивіденд—це частка вже отриманого АТ при бу-гку, то дивіденд у формі акцій—це зобов'язання, своєрідний вексель корпор:щії ті «це і:-1 отриманий прибуток.

5 Див.: Шумпетер Й. Теория зконоліического ра^витин. .\\., ^11ригрес<. , 1^62, с. 79—80.

ціонування реального капіталу, ряд операцій АТ на РЦП своїм результатом мають спекулятивні форми доходів, що є особливими формами реалізації акціонерної власності. Певною мірою такою економічною формою є засновницький прибуток, природа якого двоїста: з одного боку, це форма реалізації реального, а з другого — фіктивного капіталу, через що вона с перехідною формою від першого до останнього. Але це означає, що прибуток АТ за своїм джерелом двоїстий: він формується як результат функціонування реального капіталу (виробництва) і як результат операцій, здійснюваних корпорацією на РЦП.

Механізм і структура економічних форм реалізації фіктивного капіталу

Механізм і форми реалізації фіктивного капіталу як особливого об'єкта акціонерної власності представлені економічними відносинами володіння, розпорядження і використання ЦП шляхом їх розміщення і обігу на РЦП. Основними суб'єктами даних відносин є акціонерні товариства, акціонери-інвестори, фінансові, кредитні та інші установи РЦП. Обіг ЦП між суб'єктами РЦП породжує особливі форми доходів, які привласнюються суб'єктами РЦП і є економічними формами реалізації фіктивного капіталу.

Розміщення ЦП на первинному РЦП здійснюється як шляхом прямого продажу емітентом своїх ЦП, так і при посередництві спеціальних фінансових інститутів — інвестиційних банків, брокерських фірм, ділерських компаній, інвестиційних домів. Останні беруть на себе функцію організації випуску ЦП і виступають гарантами їх розміщення (андеррайтерами). Один з варіантів андеррайтингу наділяє відповідні фінансові інститути тільки якістю посередника. Доход посередників набуває форми комісійних від загальної суми надходжень від продажу ЦП. Другий варіант передбачає, що фірми-посередники стають тимчасовими власниками ЦП корпорації-емітента: в даному випадку остання отримує повну гарантію того, що весь новіли випуск ЦП буде розміщений на основі андеррайтингу. Доход фірми-андеррайтера виступає у формі про цента за гарантію розміщення ЦП, а також прибутку, який утворює різниця цін купівлі і продажу ЦП. Ці доходи є самостійними формами реалізації фіктивного капіталу.

Особливим способом розміщення корпорацією нового випуску акцій є продаж варрантів. Цей фінансовий інструмент дає корпорації-емітенту можливість знижувати процент по цінних паперах, які випускаються (з варрантами), і, тим самим^ зменшувати ту частину прибутку, з якої здійснюються виплати процентів по облігаціях і дивідендів по привілейованих акціях. Власник варранта реалізує надані сертифікатом права кількома способами. В тому випадку, копи ринкова ціна акцій перевищує встановлену в договорі, він реалізує ці акції на ринку, отримуючи прибуток як різницю між ринковою ціною акцій і ціною, за якою варранти обмінюються на акції корпорації (ціною виконання договору по варранту). Даний прибуток є особливою формою реалізації фіктивного капіталу. В тому випадку, коли власник придбаних акцій утримує їх у себе, він стає суб'єктом належності, володіння, розпорядження і використання загального реального капіталу даної корпорації, і в цьому випадку його власність на фіктивний капітал (акції) реалізується у формах, притаманних реалізації реального капіталу.

Ще одним способом розміщення цінних паперів є торгівля опціонами і ф'ючерсами. Доход власника (покупця) опціону становить різниця між ринковою ціною акцій 1 ціною реалізації опціону (ціною, за якою власник опціону на купівлю може придбати, а власник опціону на продаж — продати акції). У такій самій формі привласнюють доходи власники ф'ючерсів6. Доходи власників опціонів і ф'ючерсів — це особливі форми реалізації фіктивного капіталу.

Якщо функцією первинного РЦП є мобілізація грошових ресурсів шляхом про-

6 На відміну від угод з опціонами, ф'ючерсні контракти мають обов'язкошій характер і не є в повному розумінні актами купівлі-продажу До каси біржі сплачується певний процент від вартості ф'ючерсного контракту, що називається гарантійним внеском (маржею). Даний процент є ще однією формою реалізації фіктивного капіталу.

дажу ЦП, то функція вторинного ринку полягає у створенні механізму для швидкого переміщення цих ресурсів від одного власника до другого. Провідним структурним елементом вторинного РЦП є фондова біржа (ФБ). Джерелами доходів фондової біржі є: вступні внески і передбачені статутом обов'язкові платежі членів біржі; плата за «місце»; акциз (податок на угоду) за кожне замовлення, виконане в торговельному залі ФБ; внески на покриття поточних збитків і створення необхідних резервів для ТТ безперебійного функціонування; плата (біржовий збір) корпорацій за включення ЦП у біржовий список, зміни в лістингу (пов'язані, наприклад, із змінами а структурі акціонерного капіталу), а також комісійні відрахування учасників РЦП за надання послуг консультаційного, інформаційного та правового змісту. Оскільки характерною особливістю фондової біржі с її не комерційна й характер, остільки всі названі її доходи ми розглядаємо як похідні форми реалізації фіктивного капіталу.

Доходи членів фондової біржі — брокерів, ділерів і спеціалістів — також с особливими формами реалізації фіктивного капіталу. Брокерська винагорода становить процент (звичайно 6—8 %) від суми угоди. Ділери, укладаючи угоди від свого імені і виключно за свій рахунок, отримують прибуток як різницю цін купівлі-продажу ЦП. А спеціалісти діють на власний розсуд то як брокери, то як ділери, отримуючи, відповідно, доход у формі комісійної винагороди або прибутку від перепродажу ЦП.

Друга складова вторинного РЦП представлена позабіржовим оборотом ЦП. На позабіржовому ринку діють як ділерські і брокерські фірми, так і самостійні ділери та брокери (фізичні особи). Брокери, як і на фондовій біржі, виступають на «вуличному» ринку як посередники між покупцями та продавцями ЦП, отримуючи за угоду комісійну винагороду. Ділери, будучи безпосередньо продавцями-покупцями ЦП, отримують прибуток у формі націнки при їх реалізації. Доходи ділерів і брокерів вторинного РЦП є самостійними формами реалізації фіктивного капіталу.

У функціонуванні РЦП важливе місце належить діяльності фінансово-посередницьких структур — траст-відділам комерційних банків, спеціалізованим інвестиційним банкам, фінансовим відділам акціонерних товариств тощо. Тільки посередницькі функції на фондовому ринку виконують довірчі товариства (ДТ), інвестиційні фонди (1Ф) та інвестиційні компанії (ІК). Доход ДТ складається з комісійних за надані послуги та прибутку, отриманого в результаті інвестування траст фондів, і є ще однією формою реалізації акціонерної власності. На відміну від довірчих товариств 1Ф та ІК мають виключне право емісії інвестиційних сертифікатів (ІС), що надають право їх власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів, процентів та ренти по ЦП, які придбаються компанією (фондом). Інвестиційні сертифікати є свого роду «проміжними» цінними паперами, представниками інших цінних паперів, за якими реальні права володіння, розпорядження і використання належать інвестиційному фонду (компанії). Доходи 1Ф та ІК — це також особливі форми реалізації акціонерної власності. Вони складаються з дивідендів, процентів по портфелю цінних паперів, а також прибутку, отриманого в результаті операцій щодо купівлі-продажу ЦП на фондовому ріинку

Активними суб'єктами РЦП є пенсійні фонди, страхові компанії, доми селенгу, ломбарди, іпотечні установи, товариства взаємного кредитування. За масштабами операцій з цінними паперами особливе місце серед них займають пенсійні фонди та страхові компанії. Останні, інвестуючи вільні грошові ресурси у довгострокові високодоходні цінні папери, привласнюють як частину прибутку корпорації у вигляді процентів і дивідендів по портфелю цінних паперів, так і функцію управління по придбаних акціях. А індивідуальні інвестори, чиї кошти є джерелом інвестиційного капіталу зазначених структур, отримують частину нагромаджених коштів у вигляді пенсійних виплат, страхових сум або страхового відшкодування залежно від видів пенсійних фондів, форм страхування та умов договору. Названі доходи колективних та індивідуальних інвесторів—це також особливі форми реалізації акціонерної власності.

Специфічними суб'єктами РЦП с установи, що надають різного роду послуги учасникам операцій з фондовими цінностями: депозитарії ЦП, консультанти, клірингові доми (розрахункові палати), фірми — реєстратори ЦП та ряд інших. Більшість із зазначених структур не має права на здійснення операцій з ЦП. їх доход становить

Сторінки 1   2   3   4   5   6  
Коментарі до даного документу
Додати коментар