Cтан системи оподаткування фізичних осіб в Україні, її переваги та недоліки, перспективи розвитку, Детальна інформація

економічної обгрунтованості рівня податків та обов'язкових зборів із урахуванням показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей держави, необхідності досягнення збалансованості витрат і доходів бюджету;

рівномірності сплати через встановлення таких строків сплати податків і зборів, які б забезпечили своєчасне надходження коштів до бюджету і фінансування запланованих потреб;

компетенції, тобто встановлення та скасування податків і зборів, податкових пільг їхнім платникам повинно здійснюватися відповідно до розмежування повноважень між Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими радами;

єдиного підходу в розробці податкових законів із чітким визначенням платника податку та збору, податкового періоду, ставок, строків та порядку сплати, підстав для надання пільг;

доступності, тобто забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

Класичні засади обкладання, а також принципи побудови національних систем оподаткування торкаються не лише справляння загальнодержавних податків, вони повинні "працювати" і в місцевому оподаткуванні. Органи місцевого самоврядування в багатьох країнах наділені правом запроваджувати власні податки, встановлювати ставки оподаткування чи надбавки до загальнодержавних податків. Тому діяльність місцевих властей повинна відповідати загальновизнаним критеріям оптимального оподаткування, а також основним пріоритетним напрямкам національної політики, спрямованої на розвиток економіки, забезпечення соціального захисту та підвищення життєвого рівня населення.

Оподаткування з доходів громадян має тисячолитню історію. Первісною примітивною формою прямих податків були повинності у вигляді безплатних послуг, які населення надавало державі. На українських землях податки, які вплачували фізичні особи,простежувалися ще задовго до застосування Київської Русі. Причинами, які привели до виникнення прямого оподаткування доходів населення, були гостра потреба держави в додаткових бюджетних надходженнях і забезпечення рівноспрямованності оподаткування на основі прямого визначення доходів платника. На сьогодні податок на доходи з фізичних осіб досяг своєї досконалості та завершеності. Він використокується в податкових системах майже всіх країнах світу. При визначенні його економічної сутності необхідно чітко розмежовувати об”єктивне існування податку з властивими йому функціями – мрбілізації фінансових ресурсів в роспоряження держави, регулювання доходів різних верств населення, а також стимулювання економічних і соціальних процесів в державі, та суб”єктивний процес його викорисиання в здійсненні фінансової політики.

Тому основне завдання поляає в тому, щоб зуміти його правильно використати: о”єктивно пристосувати до національного економічного простору, а суб”єктивно – поставити в рамки податкового законодавства. Прибутковий податок із доходів громадян є дуже дієвою формою взаємовідносин між державою та їїгромадянами, яка здійснюється на основі примусового обов”язкового вилучення частини їх доходу для створення централізованого грошового фонду держави з метою виконання її функцій. Рівень прибуткового оподаткування фізичних осіб безпосередньо впливає на реальні особисті доходи значної частини населення, особливо тих, хто отримує основні доходи у вигляді заробітної плати.

Важливим є призначення оподаткування доходів різних груп населення з метою досягнення економічного зростання й соціальної справедливості в суспільстві. Досягнення поставленної мети потребує досконалого податкового законодавства, яке повинно опиратися на науково обгрунтоване визначення бази оподаткування, ставок податку, пільг при оподаткуванні, а також урахування специфічних умов національної економіки, трудових і соціальних традицій населення. У податковому законодавстві щодо оподаткування доходів фізичних осіб повинна знайти своє відображення кінцева мета фінансової політики держави.

Що стосується мети, то безумовно це- соціальна справедливість та зростання добробуту як населення загалом, так і кожного громадянина зокрема.

Оподаткування доходів громадян в Україні було запроваджено 1991 році з прийняттям Закону Української РСР “ Про прибутковий податок з громадян Української РСР , іноземних громадян та осіб без громадянства”. З грудня 1992 року оподаткування доходів громадян здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “ Про прибутковий податок з громадян” , який зі змінами та доповненнями був чинним до кінця 2003 року. У Законі України “Про систему оподаткування” в редакції від 18.02.1997 року цей податок названо податком на доходи з фізичних осіб.

З точки зору економічної сутності цього податку, то точнішим був би термін “податок на доходи фізичних осіб”. В умовах ринку відбувається розвиток різних форм власності, що потребує перебудови системи оподаткування на демократичних засадах і, насамперед, забезпечення рівності всіх платників податків незалежно від того, з якою формою власності пов”язана їхня жіяльність , врахування всіх доходів , що отримує фізична особа з різних джерел. Однак слід зауважити, що чинний порядок оподаткування доходів фізичних осіб потребує подальшого удосконалення, насамперед в напрямку встановлення неоподатковуваного мінімуму, упорядкування пільг.



ІІ. Сучасний стан прямого опадаткування в Україні

На сьогодні справляння прямих податків з громадян в Україні здійснюється на основі таких законодавчо-нормативними актами:

- Закон України про податок з доходів фізичних осіб;

- Закон України про плату за землю;

-Закон України про податок з власників транспортних засобів;

- Єдиний податок;

До цього року діяв декрет кабінету міністрів України про прибутковий податок з громадян. Багато фахівців вважають прийняття нового закону прогресивним кроком , особливо це стосується розміром податкової ставки. Раніше доходи оподатковувалися за шкалою (від 10% - 40%), При чому податок за найвищою ставкою 40% стягувався з доходу від 1700 грн. що не завжди було справедливим по відношенню до платників, які офіційно отримують заробітну плату, і не можуть приховати свої доходи.

Зараз податок сплачується за єдиною податковою ставкою 13% ( з 1.01.2007 15%) але деякі науковці не вважають току зміну прогресивною наголошуючи на необхідності прогресивного оподаткування ( за прогресивною шкалою ставок). Я вважаю що застосування шкали оподаткування буде справедливим при зміні інтервалів.

Платники податку та об'єкт оподаткування

Платниками податку є фізичні особи — резиденти, які є громадянами України, або особами без громадянства, котрі постійно проживають в Україні й отримують доходи як із джерел походженням з території України, так і з-за кордону.

Платниками податку можуть бути й неризиденти, тобто особи, які є громадянами інших держав, але одержують доходи з джерел їх походження з території України.Резидентами і неризидентами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, проте при розгляді питань оподаткування доходів фізичних осіб ці терміни застосовуються лише щодо фізичних осіб.

Фізична особа є резидентом насамперед тоді, коли постійно проживає в Україні.Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має тісні особисті чи економічні зв'язки, тобто центр життєвих інтересів в Україні.

У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або Ті реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, то фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином .України.

Якщо всупереч закону фізична особа — громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого законом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України, або її реєстрація як самозайнятої особи.