А вони невмирущі, як фенікси

сьогодні усьому настане кінець.

Кремезний позволив

мені вийти надвір.

Облава загнала людей

у наш хлів.

З-під хати нової — в стару

бандит діда завів,

зв’язаного шнуром

від колін до шиї.

Так мали вести

його, як собаку,

аж до Коломиї,

оцього старого малого

зрадника Яцька,

щоб він показав:

хто хлопцям із лісу

давав одежу, лікарство,

печеного хліба і молока.

Затягли його у сіни

з енкаведе гади,

важко стогнав у зашморгу,

не просив пощади.

А мама не знала,

що то за Яць,

звідки він взявся,

це потвора якась.

Плюнула йому між очі,

ще й заприсяглась…

На цей час сестра Нуся

вже добігла до Кокоша-вуйка…