Міжнародний міграційний рух населення: теорія, аналіз сучасної структури, Детальна інформація

Існують бази даних, які містять інформацію про потоки міжнародних мігрантів, особливо, щодо міграції з менш розвинених країн у більш розвинені. Враховуючи той факт, що більшість менш розвинених країн не володіють адекватною статистичною інформацією про потоки міжнародної міграції своїх же громадян, були зроблені спроби скласти загальну картину з даних про в’їзд іммігрантів у більш розвинені країни. База даних, за назвою South-to-North International Migration, містить дані про міжнародні потоки людей, класифікованих за країною походження або в’їзду, створено її вісьмома розвиненими країнами, а саме Австралією, Бельгією, Канадою, Німеччиною, Голландією, Швецією, Великобританією та США. В більшості випадків дані стосуються періоду з 1960 по 2000 рік. Крім всього іншого вибір цих країн пояснюється тим, що саме ці країни приймали найбільше міжнародних мігрантів. Ці міжнародні спроби статистичного обліку мають на меті в повноцінній і рівній мірі обчислити кількість осіб, що покидають та приїжджають до країн за рік. Однак, статистичні джерела і методи дослідження цих країн різняться між собою, чому завдячує своє існування специфіка статистичної похибки, відносно певного методу дослідження, кожного з джерел. Інформація черпається з прикордонної статистики (Австралія), реєстрів населення (Бельгія, Німеччина, Нідерланди), адміністративних записів про кількість дозволів на постійне проживання в країні (Канада, США) та опитувань подорожуючих (Великобританія).

Крім статистичної похибки, різні методи збору інформації створюють певні складнощі порівняння даних. Різні країни використовують різні критерії класифікації мігрантів. Також особливістю Канади та США є те, що вони не проводять моніторингу осіб, що покидають країну, тому оцінка еміграції з цих країн є неможливою.

Щодо міграційних процесів з країн з перехідними економіками, то ці країни ведуть облік лише довготермінових мігрантів.

Труднощі пов’язані із збором, групуванням і аналізом інформації з міжнародної міграції і розвитку є чисельними і значними. До них додаються ще проблеми доступності, якості і порівнюваності цих даних, а також інші питання стосовно координації та реалізації діяльності зі збору інформації.

Інформація стосовно поточної роботи інших організацій, що займаються збором даних про міжнародну міграцію є неповною. Багато неясностей залишається і з приводу того, яку саме інформацію збирають різні установи і для яких цілей. Було б доцільно з’ясувати до якої міри ця робота може дублюватись і як можна покращити співпрацю для того, щоб закрити «білі плями» міжнародної міграційної статистики. Необхідно знайти шляхи, якими слід забезпечити найбільшу достовірність і актуальність даних, якими користуються ці організації. Особливо важливою є вирішення проблеми з одного боку якості і повноти, а з іншого актуальності зібраної інформації та проведених статистичних досліджень*.

Причини та Наслідки Міграції.

Переміщення населення у просторі можливостей, або стимулів, є самоорганізований процес суспільної поведінки індивідів, скеровуваний системою вподобань. Просторова самоорганізація населення дістає вираження у вибірковому ставленні жителів до території їхнього проживання: їх концентрації в одних районах та розосередження в інших у результаті переміщення населення в просторі. Розміри чисельності населення (густота, або динаміка) - інтегральний показник, який відображає вплив багатьох чинників, що реально притягають людей у той чи інший регіон. І тому чисельність населення (його густоту, або динаміку) можна розглядати як індикатор привабливості цих районів для певних соціальних груп населення.

Територіальні переміщення населення здійснюються в певному соціально-просторовому континуумі, кожну точку якого характеризує певний набір життєвих благ, можливостей працевлаштування, отримання або придбання житла, отримання освіти, змістовного дозвілля, спілкування, відпочинку; різні екологічні параметри, рівень політичної стабільності та особистої безпеки.

Міграційна мотивація, або міграційні мотиви, - це психічний стан особистості, який спонукає її до досягнення особистих цілей економічного, соціального й психологічного характеру через зміну місця проживання. Економічні міграційні мотиви пов'язані з прагненням індивіда зміцнити свій економічний статус та матеріальний добробут своєї сім'ї. Соціальні міграційні мотиви сполучені з бажанням потенційного мігранта підвищити свій соціальний статус, суспільний авторитет та престиж. Психологічні міграційні мотиви пов'язані з потребою потенційного мігранта у наповненні свого життя сенсом, у самоповазі, бажанні пізнати невідомі аспекти життя, набути нового життєвого досвіду, розширити свої культурні обрії. На формування міграційних мотивів впливають особливості особистості потенційних переселенців, їхні інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, устремління та сподівання, характеризуються істотними відмінностями для осіб різної статі, віку, сімейного стану, освіти, культурного потенціалу та стану здоров'я.

Економічні наслідки.

Одним з найзначніших видів економічного впливу мігрантів на країни їх походження є грошові перекази на батьківщину. Значення цього явища не варто недооцінювати. Вже сьогодні перекази мігрантів становлять 72,3 більйони доларів США, що в два рази перевищує допомогу, яку надають розвинені країни менш розвиненим.

(Ліва таблиця: країни за найбільшою величиною отриманих грошових переказів

Права таблиця: країни , в яких перекази їх емігрантів становлять найбільшу частку ВВП)*



Дохід на душу населення в 20 найбідніших країнах світу, майже не змінився за останні 40 (!!!) років, з $212 у 1960-62 рр. до $267 у 2000-2002 рр., поки той же показник в розвинених країнах зріс майже в тричі (!!!), з $11 417 до $32 339. Тобто потенціал для позитивних змін – величезний, але вигода – надто примарна, а ризики – надто реальні.

Соціальні наслідки.

“Приживаність” новоселів.

Термін "приживаність" з'явився наприкінці XIX - на початку XX сторіччя й пов'язаний з російським переселенським рухом. Аналогів у західноєвропейських мовах цей термін не має. В останні 15-20 років у вітчизняній літературі дістав поширення інший термін - адаптація. Хоча адаптація і є засадовою стосовно приживаності, проте перша не вичерпує повністю феномен переходу новоселів до складу постійного населення району вселення.

Приживаність новоселів - це остання стадія міграційного процесу, їх адаптація до різних компонентів умов та способу життя населення в районах вселення перебігає нерівномірно. У деяких своїх формах вона завершується швидко, особливо якщо відмінності в умовах та способі життя у місцях виходу та районах вселення незначні або в останніх кращі, ніж у перших; в інших формах - це доволі тривалий процес. У низці випадків він триває й після того, як новосел стає старожилом. Це пояснюється тим, що приживаність, крім адаптації переселенців до умов та способу життя у місцях вселення, має й інший бік - пристосування цих умов до потреб самих переселенців. Останній процес часто-густо буває більш важливим для приживаності новоселів. Пристосування матеріальних умов до своїх потреб переселенська література називала в минулому "облаштуванням новоселів".

Отже, і адаптація, і облаштування являють собою взаємодію суб'єктивного та об'єктивного, проте адаптація - це пристосування суб'єкта до об'єктивних умов довколишнього середовища, а облаштування - перебудова зовнішніх умов відповідно до потреб суб'єкта. Без поєднання цих двох процесів приживаність новоселів не може бути остаточною.

Але адаптується не лише сам іммігрант. Часом суспільству набагато важче прийняти і адаптуватись до нього. Такого роду питання стосуються суспільних наслідків міграції. Серед них несприйняття іммігрантів громадянами країни, зростання расового/етнічного, а відтак і суспільного напруження. Часом доходить до парадоксів, які цілком можна зрозуміти з позиції першовартісної самооцінки пов’язаної з приналежністю людей до “розвинених” країн, які багато іммігрантів мали можливість відчути на власній шкірі, як от неприйняття іммігрантів тими, хто ще в недалекому минулому самі були такими ж іммігрантами. За даними Інтернет опитування ВВС про міжрасові відносини у 2002 році, чверть респондентів африканського чи азійського походження відповіли, що нові іммігранти ані інтегруються, ані вносять будь-який позитивний внесок в суспільство (!!!).



Інші детермінанти міграції населення і її вплив на відтворення населення.

Міграції та відтворення населення тісно пов'язані одне з одним, їх взаємодія та взаємовплив мають обопільний, двосторонній характер. Міграційна рухливість детермінована певними подіями життєвого циклу людини, наприклад, закінченням навчального закладу, початком або завершенням трудової діяльності, службою в армії тощо. Демографічний цикл - укладання шлюбу, народження дітей, припинення шлюбу та інші події - становить важливу частину життєвого циклу. Тому демографічні параметри - статево-вікова структура, шлюбний стан, кількість дітей у сім'ї та їх вік, серед інших - помітно впливають на міграційні процеси й є одним з істотних критеріїв виокремлення груп населення при вивченні міграцій.

Рухливість різних груп населення - статево-вікових, соціальних, професійних, етнічних - не є однаковою. Міграцію, яку вивчають з точки зору диференціації показників її інтенсивності по різних групах населення, називають диференційною міграцією, її вивчення дає розуміння тих відмінностей, якими позначені міграційні взаємодії населень різних регіонів, окремих соціально-професійних, етнічних, вікових та інших груп.

\x00B8

\x00BA

B

oe

6