Міжнародний міграційний рух населення: теорія, аналіз сучасної структури, Детальна інформація

Західно-африканці в Північну Америку, на поч. 19 ст.

З Індії у Великобританію

З Туреччини в Німеччину, починаючи з Другої Світової Війни

Південно-американці в США

Центрально-Європейці в Ізраїль

З Руанди в Заїр

За даними звітів ООН, після періоду значного зменшення рівня міграції в 1990-х, чиста міграція в країни ЄС в 2002 році зросла до 1 260 000 чол. За цих умов, Іспанія, Італія, Великобританія та Німеччина разом прийняли близько 70% всієї європейської імміграції. Найбільших приріст населення у відсотковому значенні за рахунок імміграції очікується в Ірландії. А Франція, Німеччина і Великобританія, в силу величини свого поточного населення не відчує значного збільшення того ж показника. Загалом розподіл імміграційного потоку за конкретними країнами ЄС можна оцінити за наступною діаграмою:

Висновки і Пропозиції:

За останні кілька років широкий спектр діяльності, пов’язаної з міжнародної міграцією та розвитком було здійснено відповідними установами, агентствами, фондами і програмами системи ООН, як і іншими організаціями, які працюють на міжнародному рівні. Уроки, засвоєні в процесі еволюції поглядів на політику стосовно міграції, а також поради стосовно створення правових актів з питань міграції, і їх призначення, допомогли почати керувати наслідками міжнародної міграції і її впливом на розвиток країн. Це допомогло, в міру можливостей, зрозуміти як саме можна максимізувати вигоду від міжнародної міграції, хоча конкретних кроків з боку розвинених країн, які найбільше виграють від міжнародної міграції не спостерігається (менш розвинені країни також отримують вигоду у вигляді грошових переказів іммігрантів, але ця сума є дуже мізерною, оскільки є лише часткою тої крихітної платні, за яку треба прохарчуватись, і винайняти житло, яке, як відомо, є одним з найдорожчих благ в розвинених країнах. Цю платню, яку юридично, фінансово, морально дискриміновані іммігранти, і отримують у вигляді послуг-подачок). Таким чином всі люди планети раді за глобалізацію та її наслідки, за те, що і вони можуть відчути полегшення у власному житті на “чорних”, примітивних роботах часто шкідливих для здоровя; майже завжди без користування соціальними благами країни, без безпечних умов праці. А саме в них (йдеться про розвинені країни) зосереджені всі найважливіші важелі впливу на прийняття рішень, що допомогли б полегшити, чи навіть зберегти життя, деяких мігрантів, серед яких жінки і діти. Слід зазначити, що якщо всередині країн “першого світу”, для їхніх громадян, реалії робітничого життя ХХ століття вже позаду, то на міжнародній міграційнійній арені, все лише починається. І починається воно з “дикого заходу” без правил, без рівності можливостей, не без байдужості до людського життя і долі.

Для впровадження змін, необхідні серйозні зміни в світовій торгівельній і міграційній політиці необхідні для того, щоб бідні теж змогли скористатись перевагами глобалізації, згідно з Світовою Комісією Соціального Виміру Глобалізації. За даними звіту “існує глибокий дисбаланс в теперішній роботі світової економіки, який є етично і політично неприйнятний, говориться в звіті вищезгаданої Комісії. В звіті також зазначається, що лише жменька країн, що розвиваються відчувають вигоди поглиблення інтеграції в світову економіку. Глобальні ринки розрослися дуже інтенсивно, без паралельної організації економічних та соціальних інститутів, необхідних для їх гладкої та ефективної роботи. Ті, хто залишився “за бортом” – це найбідніші, неграмотні люди без будь-яких виробничих можливостей, а також низькокваліфіковані працівники.

Більше того президент Танзанії, Бенджамін Мкапа, заявив, що країни з всеохоплюючою бідністю серед “забутого” всіма, рішучого до дій населення, є ґрунтом для вирощування майбутніх терористів. Закликавши до більшого балансу між глобалізмом заради прибутку і глобалізмом заради людей, Мкапа просив всі країни прийняти і слідувати принципу загального поширення грамотності серед населення, як найпершої передумови подальшого розвитку країни.

Найважливішими змінами до яких закликала комісія є:

Міжнародна Угода з Міграції(!);

Справедливіші торгівельні угоди, які відкрили б західні ринки для сільськогосподарської продукції;

Угода про “збалансовані основи” для реалізації прямих іноземних інвестицій, які б гарантували, що і країни, які розвиваються матимуть якусь вигоду з них;

Виконання положень робітничого законодавства і забезпечення дієвості прав торгівельних союзів, особливо в зонах переробки експортної продукції;

Покращення координації між Міжнародним Валютним Фондом, Світовим Банком, Міжнародною Організацією Праці, Світовою Організацією Торгівлі і забезпечення належної важливості і уваги питанню створення робочих місць;

Цікавим положенням є й те, що необхідно дозволити вільний рух робочої сили, на зразок вільного руху капіталу. Досягнення міжнародної угоди з міграції буде досить складним завданням, з огляду на “чутливість до цих питань” в багатих і бідних країнах, а особливо й через “егоцентричний” підхід ЄС. Впорядкована та керована міжнародна міграція була б вигідна всім країнам, на відміну від сучасної міграційної системи, яка заохочує нелегальну міграції та експлуатаційну практику. Згідно зі звітом, найбільшою проблемою є те, що міжнародні ринки розвинулись надзвичайно швидко, а необхідні для їх регулювання економічні та соціальні інститути відсутні. Таким чином існує серйозний дефіцит демократії в основі існуючої системи. Звіт закликає до збільшення впливу країн, що розвиваються і бідних, на міжнародні установи глобального керівництва, як Світовий Банк та МВФ. В найбільш конструктивних абзацах, що стосуються вирішення проблеми, автори озвучують ідею глобального податку, який би більш справедливо розподіляв вигоди глобалізації між бідними і багатими. З огляду на статистику збільшення доходів громадян бідних і багатих країн, можна стверджувати, що ця пропозиція є доцільною. Тим більше вона пропонує вдатись до вже тисячоліттями перевірених практик збирання податку, наприклад з міжнародних торгівельних операцій, або з доходу з продажу транснаціональних корпорацій. Таким чином заохочувалось би міжнародне співробітництво, зменшувалась би прогалина між бідними і багатими. Життя на Землі ставало б кращим.



Література

Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – ч.1 Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – М.: 1997. – с.328-330.

Прибиткова І.М. Основи демографії. – К., 1997. – с.231-247.

International Migration Report 2002, Department of Economic and Social Affairs

Population Division, джерело: HYPERLINK http://www.unpopulation.org www.unpopulation.org ;

Measuring International Migration: Many Questions, Few Answers”, United Nations Co-ordination Meeting on International Migration, New York, 2002.

International migration and development: Report of the Secretary-General, джерело: HYPERLINK http://www.unpopulation.org www.unpopulation.org ;

Statistics in Focus: Population and Social Conditions, THEME 3 –1/2004, HYPERLINK "http://europa.eu.int/comm/eurostat/" http://europa.eu.int/comm/eurostat/

Wall Chart on International Migration 2002 of the United Nations Population Division, HYPERLINK http://www.unpopulation.org; www.unpopulation.org;

“Replacement Migration: Is it a Solution to Declining and Ageing Populations?” (United Nations, 2001c)., September 2001, HYPERLINK http://www.unpopulation.org www.unpopulation.org ;

R. Ehrenberg and R. Smith. Modern Labor Economics. New York: Harper-Collins, 1997. Seventh edition