РПС Східно-поліського району (Житомирська, Київська, Чернігівська області) і характеристика Південно-Західної залізниці, Детальна інформація

РПС Східно-поліського району (Житомирська, Київська, Чернігівська області) і характеристика Південно-Західної залізниці
Тип документу: Курсова
Сторінок: 8
Предмет: Менеджмент
Автор: фелікс
Розмір: 39.1
Скачувань: 1657
3.1 Історія розвитку залізниці.

У цей складний час, коли економіка України знаходиться на низькому рівні, коли її народ бореться за фізичне виживання, у критичному стані знаходиться і залізниця. Багато промислових підприємств не працюють зовсім або частково. Зупиняється виробництво, зменшується й обсяг перевезень. Через фінансово-економічну кризу в країні залізниця позбавлена можливості займатися відновленням власного капіталу. Значно уповільнено рух поїздів.

7 червня 1870 року від Київського вокзалу відійшов перший пасажирський поїзд до станції Бирзула, цим було покладено початок існуванню Південно-Західної залізниці. Пізніше, як свідчать історичні джерела, до складу Південно-Західних залізниць увійшла Бендеро-Галицька залізниця, побудована на початку турецької кампанії.

Товариством Південно-Західних залізниць побудовано такі лінії:

Уманська, Шполянська, Новоселицька, Могилівська, а також гілки – Тростянецька, Луцька, Біловезька.

З 1 січня 1895 року Південно-Західні залізниці стали казенними. Управлінням було закінчено будівництво Біловезької гілки, побудовано гілки: Кременецька, Мизоцька, Лебединська.

З 1 січня 1897 року до Південно-Західних залізниць приєднана Фастівська лінія, а з 6 жовтня 1902 року - Волинська лінія.

Після об'єднання під єдиним управлінням всіх ліній і гілок загальна експлуатаційна довжина Південно-Західних залізниць у 1905 році склала 4404 кілометра.

До січня 1921 року межі Південно-Західної магістралі істотно змінилися. Частина її залізничних ліній відійшла до Румунії і Польщі, а Подільська, Житомирська і деякі інші були до неї приєднані. Південно-Західна, як і раніше, була самою значною магістраллю всієї мережі доріг.

Фактично весь період 1920-1930 років був періодом відновлення, модернізації і розвитку Південно-Західної залізниці. Так, у 1925 році була побудована нова лінія Чернігів-Ніжин протяжністю 83 км, а в 1927 році вступила в дію лінія Погребище-Жашків (77 км). 7 листопада 1928 року відбулося закладення будинку Київського вокзалу, що зводився п'ять років.

Будівництво нових ділянок Південно-Західної залізниці продовжувалося й у наступні роки:

1928 рік – Чернігів - Овруч (157 км);

1929 рік – Чернігів - Ново-Білицька (106 км);

1930 рік – Прилуки - Ніжин (65 км).

У 1934 році в складі Південно-Західної залізниці були Київський, Козятинський, Жмеринський, Бобринський, Одеський, Чернігівський райони.

Дорога з кожним днем нарощувала сили і перевізні можливості.

Так за роки війни 1941-1945 роки воїни-залізничники і спецформування НКПС відновили більше 11500 км головних і станційних шляхів, 76984 комплекту стрілочних переходів, 2756 великих і середніх мостів загальною протяжністю 272150 метрів, 13022 малих моста і труби, 46 тунелів загальною протяжністю 23230 метрів, 71172 км стовпового зв'язку, 7990 станцій і роз'їздів, 182 паровозних депо і 2545 пунктів водопостачання. Деякі лінії відновлялися двічі і навіть тричі. Поряд із відновленням зруйнованого господарства споруджувалися нова залізниця. Усього було введено в дію 9845 км нових ліній. Продовжувалася електрифікація залізничних ліній. За період війни на електричну тягу було переведено біля 400 км шляху.

На дорозі розгорнувся рух за збільшення вантажопотоку. Вже до кінця 1945 року оборот вагону був прискорений у чотири рази в порівнянні з першими місяцями після звільнення. Обсяг перевезень швидко наближався до довоєнного. Колектив станції Дарниця до кінця 1945 року провів величезну роботу - і станція була практично оснащена не гірше, ніж у 1940 році. Виросли корпуси паровозного і вагонного депо, вступила в дію механізована гірка, діяли великі станційні парки.

Заново будувалися на Південно-Західної залізниці вокзали. Чудовий вокзал у Чернігові. Добротні вокзали в Житомирі, Фастові, Миронівці, Вінниці. Із збірного залізобетону був побудований через Дніпро надійний двоколійний міст.

У п’ятдесяті роки продовжувалися роботи по посиленню технічної озброєності Південно-Західної залізниці. Якщо в 1940 році рейки Р50 і Р65 тут ледь складали 9,1% до загальної довжини шляху, то 1958 року їх було вже 28%.

Збільшилася довжина шляху, покладеного на щебеневому баласті, із 0,3% до 36,7%. У передвоєнному 1940 році на дорозі взагалі не було залізобетонних шпал, а в 1958 році вони були покладені більш ніж на 120 км.

Стрілочне господарство багатьох вузлових станцій перекладалося на електричну централізацію, а прилягаючі до них ділянки - на автоматичне і напівавтоматичне блокування.

В 1953 році були об'єднані Південно-Західна і Вінницька магістралі.

В 1956 році зріс обсяг пасажирських перевезень. Збільшилася інтенсивність руху пасажирських поїздів.

В 1957 році Південно-Західна залізниця виконала об‘єм вантажообігу, передбачений на 1960 рік.

В 1959 році до складу Південно-Західної увійшло Конотопське відділення залізниці.

В 1962-1964 роках були електрифіковані на змінному струмі лінії:

Миронівка - Фастів - Козятин - Здолбунів. До початку 1965 року загальна протяжність електрифікованих ділянок Південно-Західної досягла 573 км. До кінця 1965 року на Південно-Західній залізниці тепловози уже виконували 63%, а електровози змінного струму - 27% перевезень. Паровози залишилися в основному на малозавантажених ділянках.

З 1959 по 1965 р. три чверті залізничних колій були покладені на щебеневу основу, що замінила піщаний баласт, який не відповідав експлуатаційним можливостям нових локомотивів

До 1965 року станції Київ-Товарний, Київ-Петрівка, Дарниця, Хмельницький, Вінниця, Чернігів, Житомир, Біла Церква, Ніжин, Шепетівка і ряд інших стали значними, високомеханізованими, добре організованими вантажними комплексами.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes