Переваги і недоліки введеної в країні системи оподаткування, Детальна інформація

Серед підприємців викликає певну тривогу Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким запроваджено новий вид обліку — податковий, із якого не створено належних ні теоретичних, ні методологічних основ. Постає питання: як фінансовий (бухгалтерський) облік має ув'язуватися з податковим? Де методологія цієї узгодженості, де порядок їх перевірок? Так, відомо, є світові та європейські стандарти ведення фінансового обліку, але в Україні існують свої правила ведення бухгалтерського обліку, отже, слід узгодити ці питання.

Значно утруднені облік і звітність із нарахування та сплати податку на додану вартість. Він так ускладнює роботу бухгалтерів, фінансистів, економістів-плановиків, що у них майже не залишається часу на складання фінансових звітів, організацію обліку, аналізу результатів фінансово-економічної діяльності підприємства. Скажімо, раніше чинний податок з обороту мав чітку базу, ставки, звітність і обов'язки сплати. Нині ми маємо клопіт із посередниками, з відшкодуванням сум податку. Тут теж украй необхідне спрощення.

Є багато нарікань із боку платників податків на досить часті перевірки їхньої діяльності працівниками податкових органів та інших державних структур, наприклад, інспекції з контролю за цінами, управління із захисту прав споживачів, за час проведення яких керівники підприємств, бухгалтери та інші посадові особи багато часу витрачають на надання контролюючим' особам усіляких усних і письмових пояснень. Негативно впливають на якість роботи платників податків, а також працівників податкових служб, які контролюють правильність нарахування і сплати податків, наявні розбіжності, сумнівні тлумачення окремих термінів, положень, визначені у законах і під-законних актах. У цьому неважко переконатися, погортавши періодичні видання. Погано, що нові закони вводяться без достатнього попереднього обговорення й апробації їх на практиці. До того ж причетні до творення законів особи повинні досконало пам'ятати відповідні правила, за порушення яких вони несуть повну відповідальність.

Орієнтовно мало б бути так. Приймається відповідний проект закону, дається право на його впровадження у двох-трьох регіонах. Це обопільне правило для платників і податківців. У межах цього часу йде апробація визначених норм законопроекту (указу). Затим усі пропозиції і побажання щодо вдосконалення враховуються або не враховуються і приймається остаточне рішення, яке вже є обов'язковим до виконання. При цьому має бути зазначено, що з урахуванням практики застосування законопроекту вносяться відповідні зміни щодо впорядкування неврегульованих положень.

Усі мають бути впевнені, що держава (законодавча і виконавча влада) вболіває і хоче врегулювати актуальні й нагальні питання.

Чим викликані вади податкового законодавства і потреба їх відповідного вдосконалення? Найперше тим, що самі законотворці в силу об'єктивних причин не завжди спроможні детально вивчити усі ті фактори, від яких залежить прийняття ефективних законодавчих і підзаконних нормативних актів з оподаткування.

Досить згадати, що починаючи з 90-х років розв'язувалися й досі розв'язуються проблеми приватизації, земельної реформи, інвестиційної політики, від правильного вирішення яких значною мірою залежить правильне оподаткування, яке б задовольняло і державу, і платників податків. Однак індексація грошової оцінки землі не завершена. Використання земельних ресурсів лишається незадовільним. Звісно, поки що земля не є товаром, оцінка її символічна, та прийде час, коли ціна її стане реальною, а плата належною. Між іншим, українська земля завжди була в ціні.

Сьогодні Верховна Рада вже почала розглядати Податковий кодекс. Це має бути комплексний законодавчий акт, правові норми якого врегулюють взаємовідносини платників і податківців у процесі справляння податків, зборів (обов`язкових платежів) з усіх суб`єктів економічних відносин.

Хоч концепція і завдання майбутнього Податкового кодексу України визначає чимало основних положень податкового законодавства, вдосконалює і спрощує систему адміністрування податків і зборів (обов'язкових платежів), щодо ряду норм і аспектів є заперечення.

Зокрема, йдеться про те, що податки і збори (обов'язкові платежі) мають передусім слугувати всебічному розвитку і стимулюванню вітчизняного товаровиробника, в тому числі зайнятості трудового населення, нарощенню темпів виробництва, задоволенню попиту споживачів товарів (послуг), насиченню ринку споживання необхідними товарами тощо. На жаль, ці основні аспекти життєдіяльності держави у названому законопроекті знайти неможливо.

Хочеться також сказати про те, що використання наявних (справді досить значних) сировинних ресурсів держави надто слабо враховується у податковій законодавчій базі. Цілющі й лікувально важливі мінеральні води Закарпаття фактично оплачуються в копійках, а продаються споживачам за гривні — хіба це державний підхід до справи збереження національного багатства?

Або таке: законом про державний бюджет на відповідний рік визначаються відповідні податки і збори. Приміром, плата за транзит газу, за використання радіочастот і т. ін. Важливо було б встановити порядок, за яким на п'ять, а може, й на 10 років визначався б єдиний перелік усіх податків, зборів і відрахувань.

Є необхідність висловитися і з приводу економічних зон. Є вони в Закарпатті, на Київщині, Луганщині, Донеччині, в Автономній Республіці Крим і т. д. А може, в Податковому кодексі доцільно зазначити, що зони, які звільняються від оподаткування або яким надаються пільги, не повинні перевищувати 50% території України?

Україна як держава переживає період становлення. Ми самі повинні визначати теорію і практику свого існування. Тому шкода, що такий важливий законопроект, як Податковий кодекс, не винесено на загальнонародне обговорення. То кодекс для народу — платників чи тільки для чиновників — збирачів податків?

В Україні є Науково-дослідний фінансовий інститут. У його компетенції вивчення на практичному досвіді ефективності впровадження основних норм і положень Податкового кодексу.

Немає нічого лихого і в тому, аби з основними положеннями Податкового кодексу ознайомилися всілякі асоціації і спілки (підприємців, платників тощо). Їхні конструктивні пропозиції теж могли б слугувати вдосконаленню податкового законодавства.

У разі прийняття Податкового кодексу слід було б передбачити час на його всебічне обговорення щодо зменшення кількості податків і зборів, їх спрощення, порядку обчислення і сплати, уникнення різнотлумачень тощо[2, 120].

4. Порівняльний аналіз податкової системи України і податкових систем інших країн

Встановлення, розподіл, стягнення і використання податків становлять одну із функцій держави. Тому податкова система як елемент господарського механізму відповідає економічному ладу країни, рівню розвитку продуктивних сил, системі державного регулювання економічних процесів і основним завданням існування держави. Є багато цікавих прикладів державного регулювання економіки через систему оподаткування. Так, у Швеції в роки піднесення стягувався особливий податок на інвестиції з метою затримки їх зростання, в періоди економічних спадів він знижувався або скасовувався для заохочення надходжень капіталів. У цій країні застосовувалася також система інвестиційних резервів: монополіям дозволялося до 40% комерційних доходів відкладати в інвестиційні резерви, які не підлягали оподаткуванню. У періоди спадів ці резерви залучалися для розширення капіталовкладень. Щоб прискорити концентрацію капіталу в США при злитті компаній, новостворена компанія звільнялася від податків протягом року, якщо хоч би одна з об'єднаних компаній була збитковою. У Франції для компаній, які злилися чи реорганізувалися, давалася відстрочка на сплату податків, деякі види акцій звільнялися від оподаткування. Свого часу в багатьох країнах широкого розвитку набула система протекціонізму — шляхом встановлення високих митних податків на імпорт держави підтримувалися високі ціни на внутрішньому ринку, розвивався демпінг як один із засобів економічної боротьби за переділ ринків. Складність розуміння природи податків зумовлена ще й тим, що податок — це одночасно економічне, господарське і політичне явище реального життя. На підтвердження політичного характеру податків можна навести як приклад конфіскацію майна багатих громадян, що широко практикувалася в Англії та Франції в XIII — XVII сторіччях.

Сучасні прогресивні співвідношення податкової системи відтворюють державне регулювання наступних економічних процесів:

— соціальний аспект — надання пільг малозабезпеченим верствам населення та утриманцям, звільнення від оподатковування доходів юридичних та фізичних осіб, які спрямовуються на соціальне значимі заходи та благодійність;

— забезпечення необхідних темпів економічного зростання та стабілізації прогресивних економічних процесів — підтримка інвестицій, спрямованих на оновлення виробничого потенціалу шляхом поетапного зниження ставок оподаткування фізичних та юридичних осіб, надання пільг прискореній амортизації, розвиток холдингової та лізингової форм участі держави в фінансуванні витрат на розвиток базових науково-технічних і енергетичних галузей, використання активної кредитної політики з регулювання обсягу вкладень на розвиток виробництва (підприємства);

— перебудова податкової системи з урахуванням вимог розвитку світового господарства, створення єдиної європейської системи оподаткування в країнах—членах ЄЕС.

Податкова система, адекватна високому рівню розвитку економіки, повинна відповідати певним вимогам. Зокрема, забезпечити рівність по горизонталі, тобто однакові доходи залежно від джерел їх отримання повинні оподатковуватися за однаковою ставкою. Крім того, більш високі доходи повинні обкладатися за прогресивними ставками, щоб забезпечити так звану вертикальну рівність. Важливо також, щоб податкова система відповідала вимогам суспільства в плані соціальної справедливості і перерозподілу доходів. Вона повинна бути простою й ефективною, до певної міри стабільною і передбачуваною. Платникам податків слід мати чітке уявлення про те, які доходи підлягають оподаткуванню, хто саме повинен їх платити, які строки сплати податків. Правильна комбінація різних податків повинна утворити систему, яка б враховувала наслідки та умови обкладання податками.

Податкову систему регулюють також акти міжнародного права, до яких входять угоди про уникнення подвійного оподаткування, правові положення, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки, інші міжнародно-правові документи, що містять податкові питання, зокрема Договір про створення ЄЕС.

Аналіз податкової системи України засвідчує її фіскальний характер, який стимулює затратні методи виробничо-комерційної діяльності підприємств, стримує економічний розвиток країни. У законах слабо виписана роль регіонів. До того ж суттєвим недоліком податкового законодавства є його нестабільність: часті зміни в правилах стягнення податків, скасування пільг або, навпаки, внесення нових.

Організація Об'єднаних Націй надає підтримку країнам, що стали на шлях осучаснення своєї економіки, сприяючи тим самим їх участі в міжнародному розподілі праці. Одним із напрямків надання допомоги є сприяння створенню податкової системи — відносно простої, доступної для розуміння і виконання і разом з тим такої, що покращує взаємовідносини з країнами світового співтовариства.

У зв'язку з цим 00Н підготувала та опублікувала в 1993 р. пакет документів "Основи світового податкового кодексу" — рекомендації для створення національних фінансове ефективних податкових систем. У даному документі — всі види податків, конкретні ставки податків і акцизів, неоподатковуваний мінімум, розміри пільг тощо, які розроблені на основі вивчення досвіду податкових систем розвинутих країн світу і наближені до реальних. Зрозуміло, що, готуючи національне податкове законодавство, слід виходити із конкретних історичних та економічних особливостей кожної країни.

Одним із основних податків, що формують бюджет, є податок на додану вартість. Він розповсюджується як на юридичних, так і на фізичних осіб, які здійснюють операції, що підлягають оподаткуванню, а також на майно, залишене у спадок. Пропонується оподатковувати ПДВ продаж товарів і надання послуг в країні, імпорт і експорт товарів. Не оподатковувати: послуги громадської пошти, лікарень, у тому числі лікарів, а також продаж медичних товарів, необхідних для надання таких послуг; перевезення громадським транспортом у межах країни; інші види діяльності, які не мають на меті отримання прибутку та здійснюються в інтересах суспільства; імпорт товарів, звільнених від митних податків на основі розширеного максимуму на безмитне ввезення пасажирами чи для подальшого реекспорту. Не оподатковуються малі підприємства, валовий дохід яких у податковому році не перевищив 50000 у національній грошовій одиниці. Ставка податку пропонується в розмірі 15% оподатковуваної сумид

Чинна система стягнення податку на додану вартість у розвинутих країнах має гнучкий характер. Так, у Німеччині основна ставка становить 14%, діє також пільгова — 7%, зокрема для продуктів харчування (крім спиртних напоїв та обігових коштів кафе, ресторанів), громадського транспорту, засобів інформації (книги, газети, журнали) та творів мистецтва.