Переваги і недоліки введеної в країні системи оподаткування, Детальна інформація

Особливість розбудови податкової системи в Україні полягає в тому, що вона відбувається не еволюційним шляхом, як у більшості країн із традиційно ринковою економікою, а в процесі революційного зламу централізованої системи планового перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Податковий тиск на основного суб'єкта оподаткування — підприємця, відродження якого щойно починалося, виявився таким надмірним, що став одним із чинників подальшого загострення економічної кризи. До цього виявилися не готовими ні підприємці, ні держава. Поспішні спроби виправити ситуацію коригуванням чинного податкового законодавства спричинили втрату довіри платників податків до уряду, масове ухилення від сплати податків і, як наслідок, подальше зниження фіскального ефекту податкової системи.

Так, за даними Державного комітету статистики, у 1997 році державний бюджет за доходами виконано лише на 72,4%. Майже наполовину доходи було сформовано за рахунок податку на додану вартість (48,5% усіх доходів). Із 23 дохідних джерел бюджету залишилися невиконаними 16. У цілому за рік по платежах і зборах не надійшло 5970,5 млн. грн.'. Дещо зросли доходи зведеного бюджету України у першому півріччі 1998 року порівняно з відповідним періодом минулого року (у цілому на 4,2%, за податковими надходженнями — на 1,3% ). Але це підвищення досягнуто переважно за рахунок виконання місцевих бюджетів.

Аналіз структури надходжень платежів у розрізі форм власності (рис. 1) засвідчив, що найбільшу питому вагу становили надходження від підприємств колективної форми власності ( 5,4 млрд., або 55% загальної суми). Проте порівняно з відповідним періодом минулого року вони зменшилися на 57% .

Підприємства колективної

Держівні підприємства власності

Приватні підприємства

Рис. 1. Структура надходжень платежів до зведеного бюджету України за І півріччя 1998 р. у розрізі форм власності.

Зниження платоспроможного попиту, бартеризація господарських зв'язків призвели до зростання недоїмки з платежів до бюджету. Загальне зростання її у першому півріччі 1998 року порівняно з початком року становило 3,5 млрд. грн., або 1/3 усіх надходжень. Структуру недоїмки з платежів до зведеного бюджету України станом на 01.07.98 р. в розрізі форм власності наведено на рис. 2. Як бачимо, найбільше заборгували також колективні підприємства (4 млрд. грн., або 68 %).

Державні підприємства Підприємства колективної власності

Приватні підприємства

Підприємства, засновані на власності

міжнародних організіцій

Рис. 2. Структура недоїмки з платежів до зведеного бюджету України станом на 01.07.98 р. у розрізі форм власності.

У загальній сумі доходів бюджету в розрізі видів податкових надходжень податок на додану вартість становив 25%, податок на прибуток — 19%, прибутковий податок із громадян — 13%\ Тому зрозуміло, що саме ці податки стали полігоном для подальших експериментів держави щодо залучення додаткових коштів до бюджету.

Проте не всі з ужитих заходів дали бажаний результат. Так, законодавче визнання й визначення механізму відшкодування із державного бюджету сум від'ємного сальдо, скасування авансових платежів протягом місяця щодо податку на додану вартість (позитивно сприйняті платниками податків) закономірно призвели до зниження обсягів надходження податку: у третьому кварталі 1997 року надійшло 1049 млн. грн.

Це зменшення не було компенсоване зростанням загальних надходжень, бо спад виробництва тривав, бажаної стабілізації не відбулося. Тому законодавець, посилаючись на брак коштів у бюджеті для вирішення соціальних програм та на недобросовісну діяльність окремих підприємців, пішов шляхом подовження строків очікування платниками відшкодування (Закон України від 04.03.98 р., Указ Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.03.98 р.).

Таким чином, усупереч проголошеним принципам і напрямкам реформування податкової системи відбувається підвищення її фіскальної спрямованості.

Розширення надходжень планується не за рахунок забезпечення зростання дохідності господарства і доходів громадян, а за рахунок розширення кола платників та бази оподаткування. Прикладом може бути політика щодо джерел формування державних цільових фондів. Загальний проголошений напрямок удосконалення системи цих платежів — зниження податкового навантаження на фонд оплати праці.

Слід зазначити, що певних заходів було вжито: так, із 01.07.98 р. ставку збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення знижено до 5%, а з 01.01.99 р. узагалі знято. Проте через незадовільний стан надходжень до Пенсійного фонду та з метою забезпечення погашення заборгованості з виплат пенсій розширено склад платників, зокрема відрахунки запроваджено з операцій із купівлі-продажу валют, із торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння тощо[8, 107].

3. Україні потрібна ефективна система оподаткування

Серед численних економічних проблем, які постали перед нашою країною у період переходу її від командно-адміністративної до ринкової форми ведення господарства, одне з чільних місць посідає створення ефективної системи оподаткування юридичних і фізичних осіб. У цьому зацікавлена як держава, податкові органи, так і платники податків — юридичні та фізичні особи, власне, кожний громадянин.

Держава повинна забезпечити суверенітет і оборону країни, її внутрішню безпеку, а також соціальні потреби суспільства: охорону здоров'я, розвиток освіти, культури, пенсійного забезпечення, управління регіонами. Фінансування цих заходів забезпечується переважно за рахунок податків і зборів, надходження яких до бюджету значною мірою залежить від ефективності системи оподаткування.

Для платників податків така система має сприяти розвитку виробництва, інвестиційної активності, захисту вітчизняного виробника, забезпеченню матеріальних потреб працівників підприємств і організацій. Ефективна система оподаткування позначається на житті кожного громадянина, оскільки переважна більшість непрямих податків включається у ціну товарів, яка залежить і від величини цих податків. Воднораз своєчасне надходження податків до бюджету має забезпечити своєчасну і повну оплату праці співробітників бюджетної сфери, виплату пенсій та інших соціальних витрат.

За сім років незалежності нашої країни постійно велася значна робота зі створення ефективної системи оподаткування. Верховна Рада за ці роки прийняла чимало законів із питань оподаткування. Використовуючи свої конституційні права, і Президент України за останні півроку видав низку указів із питань оподаткування. Слід зауважити, що у прийняті закони, декрети систематично вносилися необхідні зміни, уточнення тощо.

Не викликає сумніву, що законотворці, розробляючи нові законопроекти з питань оподаткування, мали намір удосконалити систему оподаткування, а отже, сприяти поліпшенню соціально-економічного становища країни, яке, на жаль, не можна назвати задовільним. Однак, незважаючи на проведену роботу з удосконалення системи оподаткування, остання ще не повністю відповідає вимогам сьогодення і найближчої перспективи.

Ми є свідками того, що систематично не виконуються прогнозні плани надходжень сум податків до бюджету, а результат — зростання соціального невдоволення через несвоєчасні виплати пенсій, допомог, заробітної плати, недофінансування потреб оборони, науки, освіти тощо. Платники податку нарікають на високий рівень податкового навантаження, що зумовлює серйозні негативні фінансово-економічні наслідки, зокрема те, що 60% підприємств збиткові. Навіть прибуткові не в змозі забезпечити розширеного відтворення виробництва, отже, чимало підприємств стають неплатоспроможними у розрахунках із бюджетом та відповідними юридичними і фізичними особами. Непоодинокі випадки, коли такі підприємства та організації стають банкрутами.

Звісно, негаразди у фінансово-економічному становищі підприємств і організацій не сприяють залученню інвесторів до розвитку вітчизняного виробництва. Серйозне невдоволення у платників податків викликає те, що держава зобов'язала їх обчислювати, обліковувати і сплачувати в різні бюджети кілька десятків усіляких податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових доходів.

Указ Президента України від 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", згідно з яким підприємства нараховують і сплачують єдиний податок замість дванадцяти, перераховують цю суму в Державне казначейство України, яке й виконує розподільчі функції, — це наочний приклад того, що ця функція не властива підприємствам.

Очевидно, є необхідність у тому, щоб будь-яке підприємство (юридична особа) сплатило відповідний податок чи збір, а державні органи мають самі розподіляти, що має бути зараховано до державного, а що до регіонального бюджету. Хіба так важливо конкретному платникові знати ці специфічні особливості? Він сплатив — і проблема вичерпана.