Переваги і недоліки введеної в країні системи оподаткування, Детальна інформація

відрахування на обов'язкове соціальне страхування;

внески до Фонду сприяння зайнятості населення.

Запропонований склад податкової системи відображає встановлені у світі канони побудови податкових систем. Винятком є платежі за ресурси, однак їх спрямування до бюджету зумовлене загальнонародною власністю на землю та її надра, водні й лісові угіддя. При переході цих ресурсів у приватну власність поступово, на наш погляд, відімруть і ці платежі до бюджету.

З усіх запропонованих податків і платежів, за винятком податку на майно, в Україні накопичено певний досвід їх справляння. Тому основним завданням при впровадженні Податкового кодексу буде досягнення системності в оподаткуванні та спрощення механізму обчислення і сплати податків[5, 40].

2.2.Актуальні питання оподаткування в умовах перехідної економіки

У перехідний період при зниженні питомої ваги державного сектора в економіці податкова політика поряд із виконанням регулюючих функцій перетворилася на засіб забезпечення бездефіцитності бюджету, що повинно відбуватися не збільшенням податкового тягаря, а розширенням податкової бази при значному зниженні податкової межі. Нині оподаткування не привело до збільшення надходжень до бюджету, не стимулює зростання виробництва і розвитку оподатковуваної бази, а сприяє зміцненню спонукальних мотивів для приховувань прибутків і ухилення від податків. Це порушило основний принцип використання податків — на розвиток суспільства і в його інтересах. Щоб зробити новий крок до регульованого ринку, необхідно зняти або принаймні обмежити ці негативні тенденції.

У перехідний період держава може зменшити удари ринку по інтересах окремих галузей, але не настільки, щоб звести до мінімуму мотивацію до творчості, ініціативної праці й ризику в господарській діяльності. В умовах перехідної економіки ринок виявився нерозвиненим, ринкові відносини мають випадковий, здебільшого — бартерний характер, а відтворення постійно звужується через відсутність прибутків чи недоцільність розвитку у зв'язку із зменшенням попиту на продукцію окремих виробництв. Ці тенденції визначають об'єктивну необхідність пошуку нетрадиційних шляхів удосконалення оподаткування.

Підхід до вирішення цього питання можна проілюструвати на моделі "попит—пропозиція" (див. рис.). Використовуючи цю модель, слід мати на увазі, що всі так звані інші фактори ціноутворення, окрім податків, у період, що розглядається, залишаються незмінними.

Початковий стан "попиту—пропозиції" відповідає певному рівню податку і позначений індексом "0", а подальші — індексами "І", "2", "З", "4". Рівновага попиту D і пропозиції S спочатку встановилась у точці перетину кривих D0 і S0,- Точці ринкової рівноваги Е0 відповідають рівноважні — вартість Р0 і обсяг Q0. Збільшення податкових ставок (чи введення нових податків) призводить до збільшення витрат у виробників, що зміщує криву пропозиції в положення S1,, якому відповідає нова точка ринкової рівноваги E1 і рівноважна ціна P1 (що перевищує попередню ціну Р0) і попит Q1 (що зменшується у порівнянні з Q0).

Прибуток виробника може бути збереженим за умови реалізації товару на ринку за новою ціною, що дорівнює:



Рис. Вплив оподаткування на попит і пропозицію товарів на ринку.

Р1 = Р0 * Q0/Q1 + ^Н/Q1,

де ^Н — збільшення податку виробника.

Така ситуація дає змогу перенести податковий тягар на покупців, згодних заплатити за товар нову ціну р1, і характерна для вільного (чистого) ринку.

В умовах перехідного періоду, коли попит обмежений, на ринку складається інша сиуація. Крива пропозиції зміщується в положення S2. Зі свого боку, споживачі реагують на це зміщенням кривої попиту в положення D1, D2 чи D3. Першому варіанту відповідає точка рівноваги E2, рівноважна ціна Р2, а рівноважна величина попиту залишається незмінною: Q0=Q2.

Для збереження прибутку виробник встановлює нову ціну, що дорівнює:

Р2 = Р0 + ^Н/Q0,

перекладаючи податковий тягар на покупців товару.

Другому варіанту відповідає точка рівноваги Е3, рівноважна ціна Рз < P0 і рівноважний попит Q3
Третьому варіанту відповідає точка рівноваги E4, рівноважна ціна P4=P0 і зменшений обсяг попиту Q4
Зміщення кривих попиту спричиняє зменшення реалізації продукції, що в умовах нееластичного попиту призводить до втрати прибутку у виробників. Виробники втрачають прибуток у сумі, яка значно перевищує зростання оподаткування. У другому і третьому варіантах держава при високих ставках податку отримує менше податкових надходжень до державного бюджету у зв'язку із зменшенням податкової бази.

На механізм ринкового ціноутворення впливає діаметрально протилежне явище — зниження податкового тягаря. Цій ситуації відповідає точка рівноваги E5, нова рівноважна ціна P5Q0. Зниження податків зменшує витрати споживача і за незмінної ринкової ціни P0 збільшує його прибуток, що є джерелом оновлення виробничого апарату і сприяє виходу підприємства із кризового стану. Можливий варіант, коли виробник зменшує ціну реалізованого товару до рівня Р5, що дає можливість компенсувати втрати прибутку внаслідок зниження ринкової ціни (при еластичному попиті) зростанням обсягів реалізації продукції.

Такий підхід до оподаткування відповідає принципам податкового права, яке проголошує, що податки і збори повинні виходити з реальних можливостей платника і мати справедливий характер.

Щоб вийти із замкненого кола питань, яких не можна вирішити, у податковій політиці здається доцільним ширше використовувати заборонні податкові заходи, що встановлюють чіткі обмеження і роблять абсурдними будь-які дії, які змінюють оподатковуваний об'єкт у бік зменшення, й підштовхують до переходу до іншої, більш високої ставки оподаткування.

Викладена методика може сприяти трансформації функцій, які характерні для нерозвиненого ринку перехідного періоду, в функції, що характеризують сучасний регульований ринок, що діє у цивілізованих країнах з розвиненими ринковими відносинами[12, 123].

2.3. Деякі аспекти оподаткування в Україні

У сучасних умовах однією з найважливіших складових процесу відтворення є державне регулювання економіки. Залежно від наявної ситуації державне регулювання вирішує питання про стимулювання економічного зростання, коригування зайнятості, здійснення структурних змін в економіці, підтримку зовнішньоекономічної рівноваги тощо. При цьому використовуються різні вартісні важелі й інструменти, зокрема податкова політика.

Податкова політика — це сукупність заходів держави щодо впровадження системи податків і конкретних форм та методів їх справляння, що відповідають конкретним історичним умовам і враховують традиції й менталітет нації. Саме податкова політика визначає характер і мету податкової системи, яка передусім має забезпечити необхідними ресурсами фінансування видатків держави. Крім того, шляхом зміни податкових ставок, інших елементів податкових баз, надання або скорочення податкових пільг держава має можливість регулювати економічну поведінку суб'єктів господарювання, стримуючи або стимулюючи їх ділову активність. Тому врахування вимог податкової політики обов'язкове при формуванні системи податків.