Доларові грошові потоки та монетарна політика в перехідних економіках, Детальна інформація

Доларові грошові потоки та монетарна політика в перехідних економіках
Тип документу: Курсова
Сторінок: 13
Предмет: Економіка
Автор: фелікс
Розмір: 72.9
Скачувань: 1271
4. Висновки

Вступ

Темою даної роботи є аналіз взаємодії монетарної політики та доларових грошових потоків. Щодо доларових грошових потоків, то економістами у пошуках шляхів виходу з трансформаційної кризи розглядається здебільше їх інвестиційна складова. Ішою популярною темою є відносини з міжнародними фінансовими організаціями, доцільність кредитів яких викликає жваві дискусії серед науковців. Менше згадуються доларові грошові потоки тіньової економіки. Частково через те, що їх важко оцінити, і через ті обмеження у будь-якому розповсюдженні інформації, що створюються колами, які пов’язані з перерозподілом цих потоків..

Факт присутності доларових грошових потоків в економіці країни не викликає заперечень, однак відношення науковців до нього неоднозначне. Представники пострадянської економічної школи демонструють консервативні комуністичні погляди. Вони пов’язують активізацію руху цих потоків з втратою економічною системою незалежності (у роботі міститься посилання на статтю доктора економічних наук Швайки). Складається враження, що залежність від рубля влаштувала б їх набагато більше. Другим типовим поглядом на доларові потоки є позитивне їх сприяйняття та пропозиції до подальшої лібералізації їх руху. Подібне ставлення обгрунтовується, як правило, за допомогою макроекономічних моделей розроблених у термінах західних економічних шкіл. Третій підхід поєднує попередні бачення. Його послідовники, з одного боку, наголошують на необхідності реформ, з іншого, - намагаються критично переосмислити надбання радянської економічної школи. Цей підхід є більш гнучкий за попердні, але водночас іноді містить певні протиріччя.

В рамках проблематики, що розглядається, у даній роботі зроблено спробу проаналізувати мікроекономічні моделі поведінки економічних агентів, що притаманні зокрема українській перехідній економічній системі (контарбанда, обіг доларів внутрі країни, заощадження в іноземній валюті тощо). Комплексний підходу до аналізу основних форм доларових потоків дозволяє розглядати долар як специфічний грошовий агергат на внутрішньому грошовому ринку. В роботі міститься аналіз саме цієї ролі долара та її співвідношення з іншими функціями доларових грошових потоків.

Аналіз доларових потоків здійснюється у призмі ефективності монетарної політики. В роботі аналізуються стандартні важелі монетарної політики та їх вживаність за умов перехідної економіки. Погляди вчених-економістів на цю проблему також дуже розрізняються. Та чи інша точка зору визначається тим, як її автор оцінює, по-перше, стан лібералізованості та досконалості економічної системи (головним чином інституціональні аспекти), по-друге, - доцільність того чи іншого монетарного заходу. Перший аспект торкається саме адекватності реакції економічної системи на певну монетарну політику, а другий проблематики нормативного аналізу. В якості ілюстрацій в роботі використані приклади вживання монетарних заходів в деяких перехідних економічних системах.

Теоретичним підгрунтям роботи є аналіз макроекономічних моделей Грегорі Менк’ю “Принципи економікс” [XIX], Дж. Долана “Гроші, банківська справа та кредитно-грошова політика” [XIII]. Практичні приклади та різні підходи у аналізі окремих аспектів проблеми взяті з публікацій вчених України, Росії та інших країн. У процесі аналіза проблеми використані матеріали офіційних веб-сторінок Міжнародного Валютного Фонду та Світового банку.

Структура роботи складається з трьох основних розділів:

Перший розділ містить характеристику монетарної політики в перехідній економіці, де за допомогою дедуктивного метода розглядається монетарна політика як феномен. Спочатку характеризуються самі моделі (1.1), а потім специфіка перехідних економічних систем (1.2). Серед моделей розглядаються моделі грошового ринку, сукупного попиту та пропозиції, IS-LM модель, цілі монетарної політики (вплив на фактори у моделях). Специфіка монетарної політики аналізується на прикладах Росії, Беларусі, України.

Другий розділ присвячено характеристиці доларових грошових потоків в економіці як явища, що існує внутрі кредитно-грошової системи. Виконано загальний індуктивний аналіз форм доларових грошових потоків, їх інституціонального розподілу і ролі у тіньовій економіці, розглянуто специфічні функції долара на внутрішньому грошовому ринку ( міри вартості, засобу обігу та заощадження). Завершується аналіз розглядом моделей доларових потоків з урахуванням вищезазначеної специфіки та оцінкою перспектив розвитку екстериторіальних грошових ринків.

В останньому розділі розкривається дуалістична природа впливу доларових потоків на перехідну економічну систему (вплив доларових потоків на ефективність монетраної політики, девальвація та монетарна політика, порівняльний аналіз моделей ринку обміну іноземної валюти та внутрішнього грошового ринку).

1. Монетарна політика в країнах з перехідною економікою

1.1 Загальна характеристика моделей

Спочатку розглянемо сутність монетарної (або кредитно-грошової) політики, яка стосується саме сфери обігу грошей в окремій країні. Тож і вплив її на макроекономічний стан буде здійснюватися через структуру та обсяги грошових агрегатів.

Теорія грошово-кредитного регулювання традиційно розрізняє дві наукові школи: кейнсианську та монетаристську. Прихильники кейнсианської концепції розглядають процентну ставку, як показник, що врівноважує попит та пропозицію грошей. Відповідно до неї потреба в коштах залежить від суб’єктивних чинників і тому нестабільна, через що кейнсианці вважають безпосерднє регулювання маси грошей недоречним. Для країн з перехідною економікою подібна позиція у певній мірі втрачає сенс разом зі зміною функцій центрального банку. Якщо у дотрансформаційний період центральний банк був єдиним джерелом кредитів, то тепер на ринку кредитів активно працюють комерційні банки, які суб’єктивно встановлюють відсоток по кредитам. Центральний банк регулює лише облікову ставку або ставку рефінансування, за якою комерційні банки можуть у нього отримувати позики у національній валюті.

Виходячи з модернізованого варіанта кількісної теорії грошей, монетаристи, у свою чергу, вважають, що попит на гроші стабільний, а його динаміка передбачувана. Спираючись на це, вони справедливо вважають завданням кредитно-грошового регулювання підтримку стабільного зростання грошової маси відповідно до попиту на них. Слід зазначити, що, у зв’язку зі зменшенням прямого впливу держави на економіку цей різновид регулювання набуває дедалі більшого значення у перехідних економічних системах.

Монетариська модель макроекономічного регулювання і боротьби з інфляцією включає декілька елементів: обмеження прямих форм втручання держави у господарські процеси, відмову від короткострокового реформування економіки. Зменшення соціальних виплат, скорочення дефіциту бюджету, наголос на довгостроковій грошово-кредитній політиці з метою стабілізації грошового обігу та рівня цін.

Важелі монетарної політики впливають на стан моделі грошового ринку. Розглянемо особливості її побудови. Вона відбиває криві попиту та пропозиції на грошовому ринку в рамках взаємозалежності обсягів грошової маси та ставки відсотку. Фактично позичковий відсоток відображає вартість збергання касових залишків. Крива попиту має від’ємний нахил, тобто чим більше позичковий відсоток, тим менше попит на гроші (М1). Пропозиція грошей вважається фіксованою величиною, що визначається державою та не залежить від ставки позичкового відсотку. Щодо закону попиту на гроші, то в українській економічній системі як і в деяких інших перехідних економіках (Росія, Беларусь та інші) він спрацьовує, але щодо фіксованості обсягів пропозиції грошей, то тут можна зробити деякі зауваження. Так, наприклад в Україні протягом багатьох років підприємства накопичували борги (за зарплату, перед постачальниками, комунальні платежи тощо). Фактично частина відтворювального процесу забезпечувалась за рахунок накопичення боргів. Після виникнення такого виду бізнесу як торгівля боргами (взаємозаліки) зі стягенням за ці операції певного процента, можна казати про залежність між обсягами боргів та величиною цього процента. Фактично борги перетворилися на частину обігових коштів. Вона являється еластичною за нормою процента, що стягується за повернення боргів. Остання складється з премії фірми, що здійснює взаємозалік та тієї частки боргу, що взагалі не повертається, тому і пропозиція грошей на ринку (враховуючи боргові гроші) стає еластичною за часткою боргу, що не повертається. Іншим чинником, який впливає на еластичність грошовї пропозиції є капітальні валютні ін’єкції. Їх вплив буде розглянуто пізніше.

Отже у перехідних економіках окрім традиційних грошових агрегатів можна виділити наступні сурогати: прострочену заборгованість, бартерний обмін, натуральні розрахунки з бюджетом, іноземну валюту (здебільше у готівковій формі ).

Можна говорити про стихійне формування в грошовому обігу багатовалютної системи. Разом з національною валютою, частка якої постійно скорочується, використовуються долари, векселі та інші платіжні засоби, емітовані регіонами та підприємствами, неплатежі через договори цессії також виконують функцію грошей. У зв’язку з цим російський економіст Петро Родіонов навіть пропонує ввести другу валюту, що буде менш конвертована ніж рубль. Фактично це за законом Грешема-Коперника означатиме введення в обіг “поганих” грошей.

Другою макроекономічною моделлю, яка важлива для розуміння монетарних процесів у країні є модель агрегованого ринку товарів та послуг. На попит безпосередньо впливає грошовий агрегат М1 обігу. Тож динаміка обсягів грошової маси відбиває і динаміку попиту на товари та послуги. Розглянемо модель сукупного попиту та пропозиції. Попит на товари та послуги є еластичним відносно їх вартості, однак зв’язок носить зворотній характер. Сукупна пропозиція відображає певний природній обсяг виробництва, що є відносно сталим у довготривалій перспективі. В короткотривалій - обсяг виробництва може збільшуватись або зменшуватись. Це може бути спричинене, наприклад неочікуваним збільшенням грошової пропозиції, але з часом за рахунок інфляції обсяг виробництва повертається до природнього. За умов частого застосування подібних заходів для підтримки високих обсягів виробництва “розкручується” інфляційна спіраль. Фактично вступає в дію принцип супернейтральності грошей, або класична дихотомія. Економічні агенти пристосовуються до постійної інфляції через постійне підвищення цін на ресурси та продукцію з боку виробників та вимог до збільшення зарплати з боку найманих робітників. В умовах, коли офіційна зарплата (особливо державних службовців) не встигає за гіперінфляцією вони змушені вдаватися до зловживань та хабарництва аби вижити (хабарі в багатьох випадках також беруться саме в іноземній валюті). Таким чином розкручення інфляційної спиралі стимулює розростання тіньової економіки. Разом з цим поширюється вживання долару на внутрішньому грошовому ринку.

Для ефективного впливу на грошовий ринок та опосередкованого на ринок товарів та послуг національний банк встановлює певні цілі, що в економічній теорії дістали назву монетарного таргетування. Головною передумовою використання даної концепції є стабільність попиту на гроші. Тому викликає здивування, що монетарні підходи пропонуються для країн з перехідною економікою, де стабільність попиту на гроші є мало ймовірною.

Незважаючи на це, проаналізуємо основні цілі кредитно-грошової політики. Необхідно окреслити механізми, до яких вдавались центральні банки деяких країн під час застосування монетарних заходів. Серед основних цілей, що може ставити собі на меті кредитно-грошова або монетарна політика, можна виділити наступні: підтримка темпу зростання грошової маси, номінальний обсяг виробництва, рівень цін. Розглянемо засоби досягнення цих цілей окремо.

Основним заходом, до якого вдаються монетристів є постійний темп зростання грошової маси. Вважається, що зростання реального обсягу виробництва повинно підкриплюватися відповідним зростанням грошової маси (змінами на грошовому ринку). В перехідній економіці, коли виробництво зі стану стагнації переходить до зростання, питання нарощування обсягів грошової маси стає досить актуальним. У той же час виникає небезпека розкручення інфляційної спіралі по лінії зарплатня-ціни (ринок товарів та послуг), що загрожує стагфляцією. Тому саме виробниче зростання має бути підставою до збільшення грошової маси, а не навпаки.

Іншою метою монетарної політики може бути номінальний обсяг виробнцтва. Економічна політика, що грунтується на зростанні грошової маси, стикається з проблемами, коли швидкість грошей змінюється важкопередбачуваним образом, або попит на гроші за відстотком стає досить еластичним. Альтернативною до вище викладеної є кредитно-грошова політика, що має на меті постійність темпів зростання номінального ВНП.

Третьою потенційною метою може бути постіний рівень цін. Забезпечення його на практиці здійснюється на практиці наступним чином: при зменшенні цін нижче певного рівня у банківську ситему вливаються додаткові резерви, що стимулюють сукупний попит, і навпаки - при збільшенні цін відбувається часткове вилучення резервів з банківської системи. Крива попиту на ринку товарів та послуг за умов застосування цієї моделі має горизонтальний характер. Антиінфляційна політика стала дуже важливим чинником макроекономічної стабілізації в країнах з перехідною економікою.

1.2 Окремі заходи монетарної політики в країнах з перехідною економікою

Першим об’єктом дослідження буде перехідна економіка України. Як й інші знов створені незалежні держави – колишні республіки СРСР (окрім Росії, що виступила спадкоємницею зони карбованця) вона не мала власної грошової одиниці. Тому важливою передумовою застосування монетарної політики взагалі стало створення саме власної кредитно-грошової системи.

Стисло розглянемо основні етапи еволюції національної валюти в Україні та макроекономічну політику, що застосовувалась у ці періоди. Першим етапом став запуск в обіг у січні 1992 року тимчасової перехідної валюти - купоно-карбованця. Період з 1990 по 1992 рік характеризувався надзвичайними темпами інфляції, що супроводжувалося не меншими темпами девальвації. Відхід від економічного простору рубля додав до економічної незалежності, але нездатність стримувати інфляцію призвела до виникнення нової залежності від долара.

Другий етап – з листопаду 1992 відзначився введенням купоно-карбованця в сферу безготівкових розрахунків. За допомогою цього заходу Україна вийшла з рубльової зони. Але в той же час вимивання національного багатства у вигляді грошового капіталу у доларовому еквіваленті склало близько 8 мільярдів украінських національних ресурсів. Щодо марокекономічного регулювання, то 1992-1995 роки характерізувалися м’якою фіскальною та монетарною політикою. За умов нестачі надходжень у вигляді реальних податків, дефіцит покривався насамперед інфляційно через додаткову емісію. Цей період характеризувався надзвичайними темпами інфляції, що супроводжувалася не меншими темпами девальвації.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes