Доларові грошові потоки та монетарна політика в перехідних економіках, Детальна інформація

h¤

h¤

h¤

h¤

h¤

h¤

h¤

h¤

h¤

1/4

\x00BA

1/4

h¤

h¤

h¤

h¤

h¤

h¤

h¤

h¤

h¤

h¤

h¤

>ї. Великі підприємства, оскільки вони перебували під пильним державним наглядом (велика частка їх повністю залишалась у державній власності), не могли доларізувати власні грошово-товарні потоки і опинились на грані банкрутства.

Тут виникає парадокс, з одного боку, обмеження використання долара позбавляє деякі підприємства можливості створювати стійкі до інфляції активи, з іншого, - збільшення доларової готівки в обігу стимулює зростання грошової маси та в кінцевому рахунку – інфляцію. За цих умов долар витискує з обігу національну валюту.

Україна знаходиться у значній залежності від імпорту, зокерма з країн зони обігу рубля. Це, у свою чергу, обумовлює залежність економічної ситуації від можливих змін курсу рубля. Отже макроекономічна модель держави отримала нову змінну, що додалась до багатьох інших ускладнюючи мароекономічну політику. Вихід із зони обігу рубля однозначно ускладнив розрахунки з партнерами з колишніх республік СРСР і ниша, що з’явилась внаслідок цих процесів, частково заповнилася партнерами з країн так званого “дальнього зарубіжжя”. Розрахунки з ними мали вестися виключно за допомогою доларів, тож це був ще один чинник, що сприяв поширенню доларів в обігу.

На думку деяких вчених, використання таких грошових сурогатів як, наприклад, долар, має велике значення для отримання національною системою незалежності від зовнішніх впливів та, особливо, від впливів фінансових криз, які в свою чергу є результатом прив’язування національної грошової системи до світової. З переходом до використання чужих грошей - доларів, ми передали вирішення важливих питань в інші руки. Все це особливо підтвержує фінансова криза в Росії у 1998 році. При виникненні нових держав політична економічна незалежність зумовила економічну, то втрата економічної незалежності згодом може призвести і до втрати політичної.

2.2.4 Долар як засіб заощадження

В умовах трансформації, коли політика уряду погано передбачувана, перед кожним економічним агентом постає проблема вибору засобу заощадження. У часи Великої жовтневої революції та Громадянської війни на території майбутнього СРСР знаходилося в обігу декілька різних валют і зберігання однієї з них протягом тривалого часу було недоцільно через їх нестабільність. Тоді золото брало насебе роль засобу заощадження у загальному грошовому обігу. Трансформація здійснюється не революційним шляхом, але достатньо радикальним для того, щоб дестабілізувати грошовий обіг. До того ж, як і в вищезгадані часи з’являються на мапі нові держави, що починають емітувати власну валюту реально підкріплену лише результатами референдуму про незалежність. Золото вже не є загальним еквівалентом і тому розвиток економічної системи відбувається за сценарієм країн, в грошовому обігу яких під час великих економічних криз серед грошових агрегатів з’являвся долар.

Введення в 1992 в обіг купоно-карбованця не сприяло витісненню долара з внутрішнього грошового ринку, навпаки, беручи до уваги закон Грешема-Коперника, купоно-карбованець став в обігу поганими грошами, а долари закріпили за собою функцію засобу заощадження. То ж можна сказати, що недовіра до нової національної валюти була додатковим стимулом до використання готівкових доларів як засобу заощадження, в готівці - для домогосподарств та на рахунках в офшорних зонах - для підприємницького сектору. Введення в обіг гривні в 1996 році сприяло макроекономічній стабілізації. Нова валюта не була спроможна витіснити долар як засіб заощадження, оскільки попит на грошові агрегати в такій якості залежить саме від стабільності банківської системи та довіри до неї, чого нажаль не спостерігається й досі.