Доларові грошові потоки та монетарна політика в перехідних економіках, Детальна інформація

Третій етап грошової реформи в Україні відзначився заміною у загальному обігу у вересні 1996 року тимчасової валюти на постійну національну валюту – гривню. Водночас було здійснено деномінацію шляхом зменшення у 10 тис. разів усіх цінових показників, складових грошової маси та її загальної величини. Українська гривня залишається “замкненою”, хоч і вважається конвертованою валютою. Потреба у переміщенні її за кордон існує лише у невеликоїй кількості суб’єктів господарських операцій. Гривня не є валютою, що бере участь у міжнародних розрахунках. Вона не є валютою ціни та валютою платежів у зовнішньоторгівельних контрактах. Крім того, банки розвинених західних країн не мають гривневих рахунків на своїй території. Гривня не є повністю конвертованою валютою навіть у внутрішньому обігу, хоч її грошові функції значно розширені порівняно з купоно-карбованцем. Введення національної грошової одиниці охарактерізувалося також переходом до жорсткої монетарної політики, що мала на меті цінову стабілізацію.

Таким чином за допомогою створення власної кредитно-грошової системи українська держава отримала нові важелі впливу на економічну систему внутрі країни, але їх ефективність відчутно зменшується через зростаючу роль долара на внутрішньому грошовому ринку, що детальніше розглядатиметься в розділі 2.3.

Проаналізуємо макроекномічні наслідки процесів, враховуючи окрім монетарної, також і бюджетну політику. Проведення м’якої бюджетної політики протягом сьоми років незалежності разом із м’якою та жорсткою монетарною політикою призвело до хронічного економічного спаду, створення у фінансовій системі своєрідних “тромбів”. З метою забезпечення тривалого економічного зростання виникла нагальна потреба у переході до жорсткої бюджетної політики й одночасного обережного пом’якшення монетарної.

Типовою країною з перехідною економікою є Беларусь. Вона також пережила введення в обіг власної грошової одиниці, гіперінфляцію, та її економіка продовжує залишатись у кризовому стані. Одна з причин тяжкої кризи економіки в Беларусі полягає в низькій ефективності грошово-кредитної політики. Значні обсяги кредитної емісії національного банку стали основною причиною швидкого зростання грошової маси в країні. В результаті у 1998 році рентабельність промисловості (основого одержувача кредиту) спочатку стабілізувалася, а потім почала знижуватись. Уряд намагався стимулювати зростання грошових агрегатів вищих порядків через державне кредитування, що фактично мало збільшити сукупну пропозицію. В короткостроковій перспективі така політика спрацювала, але у тривалій призвела лише до зменшення рентабельності і физичного скорочення пропозиції (фактично – інфляції витрат).

Росія, що залишилася спадкоємницею зони обігу рубля не мала проблем з емісією нової грошової одиниці, але економічна стагнація та гіперінфляція (стагфляція) примусили центральний банк здійснити деномінацію грошової одиниці.

Країни колишнього соцтабору (Польща, Чехія, Словакія тощо) перед початком трасформації вже мали власні валюти, а банківська система була готова до лібералізації. Ці фактори суттєво спростили початок застосування важелів монетарної політики. Потенціал для економічного зростання тут був зумовлений перш за все станом реального сектора економіки (а саме промисловості). В той час як країни – колишні республіки СРСР змушені були витрачати багато зусиль на розбудову кредитно-грошової системи.

2. Доларові грошові потоки в країнах з перехідною економікою

2.1 Міжнародні доларові потоки

2.1.1 Інституціональний розподіл

Надходження доларів в Україну здійснюється двома основними шляхами: “традиційними”, що є загальноприйнятою базою для побудови моделей міжнародного руху капіталу, та такими, що зазвичай вважаються невпливовими або взагалі не розглядаються, оскільки не є притаманними для розвинутих країн. Традиційні канали можна аналізувати в рамках руху коштів на рахунках капітальних засобів та поточних рахунках зовнішньоторгівельних операцій. Перший напрямок руху коштів пов’язаний з інвестуванням в економіку України, а другий - з розрахунками за експортно-імпортні операції.

Для країн з перехідною економікою умовно можна виділити п’ять традиційних джерел доларових надходжень: міжнародні фінансові організації (МВФ, Світовий банк тощо), прямі зарубіжні інвестиції, надходження від чистого експорту, дохід зароблений за кордоном та спожитий в Україні, валютна приватизація національного майна.

Так з 1994 року Україна регулярно отримувала кредити від міжнародного валютного фонду та лише у 1998 почала їх повертати. Польща отримувала кредити МВФ у 1990-91 та 94-му роках. При чому, порівняно з Україною, вони у сумі були у два три рази менші. Російські позики - у 4-5 разів більше українських. Це не дивно, враховуючи розміри економічної системи, що відповідно вимагає й більших обсягів інвестицій для забезпечення трансформаційних процесів. Кредитування Росії розпочалося у 1992 році та триває досі. Виплати по боргах розпочалися у 1996 р. Як бачимо, хоча країни – колишні республіки СРСР у набагато більше користуються допомогою фонду ніж інші країни з перехідною економікою та продовжують залишатися у важкій економічній ситуації.

Щодо інвестиційних надходжень, то найбільш вдалим буде наведення прикладу Китая. Ця країна також зараз переживає економічну трансформацію. Незважаючи на те, що політичний устрій залишається більше менш сталим, в країні визнається необхідність економічних реформ, зокрема валютної політики. Розроблюячи принципивалютної політики, китайській уряд намагався врахувати, як рекомендації МВФ та інтереси іноземних інвесорів, так і вплив нових заходів у валютній політиці на вітчизняне виробництво й ринок. З останні 15 років китайська економічна ситема пережила тривалу нестачу кредитних ресурсів та імпортозалежність наприкінці 80-х. Але економічна реформа, що торкнулася усіх ланок фінансово-кредитної системи дозволила залучити іноземний капітал до країни та ефективно його використовувати. Наприкінці 1995 році в країні було зареєстровано інвестицій на суму 395,7 млрд доларів

Тож що специфіки китайського перехідного періоду, то він зумовлений економічними причинами, на відміну від республік колишнього СРСР, де існвали ще й політичні. Китайці зберігають дуже жорсткий державний устрій, що дозволяє їм пройти через лібералізацію економічних відносин без великих втрат, що притаманні анархії початку державності нашої країни. Капітальні інозмені потоки пішли на інвестування, а не споживання, що зумовило успіх трансформації.

Експортні можливості у різних країн дуже розрізняються. Російський платіжний баланс має сильну залежність від нафтових світових цін. Їх підвищення у 1999 році забезпечило зростання ВВП на декілька відсотків. Україна не має таких ресурсних запасів, але агропромисловий потенціал здатний забезпечити певні валютні надходження (що нажаль концентруються в тіньовому секторі). Певні досягнення мають країни колишнього соцтабору (Польща, Словакія, Китай тощо), що залучили своєчасно до своїх економік значні інозмені інвестиції та зараз є експортерами до менш розвинутих країн з перехідною економікої (Україна, Росія, Беларусь). Хоча з часом вітчизняні товари витісняють імпорт на внутрішніх ринках.

Іншим джерелом валютних коштів на ринку України може бути дохід отриманий громадянами України, що працюють за кордоном та ввезений ними на її територію. Але дуже важко оцінити скільки громадян України виїхали за кордон саме працювати і ще важче з’сувати яку частину своєї зарплатні вони ввезли. Хоча те, що подібне явище є масовим не має сумніву. Чоловіки працюють на виробничих фірмах Польщі, Великобританії інших країн. Дуже часто друкуються статті про бізнес пов’язаний з торгівлею українськими жінками або залучення їх до непристойних занять по всій Європі. Багато з них йдуть на таку роботу, бо втратили останню надію в рідній країні, намагаються заробити на майбутнє життя, але одночасно не мають планів залишатися за кордном назавжди. В цьому випадку вони можуть виступити імпортерами капіталу.В даному випадку працює теорема Хекшера-Оліна. З країн з великим трудовим потенціалом відбувається перетік робочої сили в країни, де існує надлишковий капітал. Це може перетік робочої сили з країни з перехідною економікою до розвинутої країни (наприклад, з України до Великобританії), або з менш розвинутої країни з перехідною економікою до більш розвинутих. (з України до Польщі або Росії, Туреччини).

Щодо валютних надходжень від приватизації національного майна, то у комбінації з загальною доларізацією, цей захід майже повністю спростовує роль держави у перехідних економічних системах. Догляд за виконанням зобов’язань стратегічними інвесторами підтримує економічну безпеку держави на належному рівні.

Розглядаючи джерела доларових коштів, слід зазначити ще й шляхи їх використання. Особливістю перехідних економік є велика частка критичного імпорту, що поглинає доларові надходження та навіть частково інвестиції. Імпортозаміщувальні заходи макроекномічної політики покликані зменшити цю залежність.

2.1.2 Тіньова економіка та доларові потоки

Присутність долара на внутрішньому грошовому ринку в багатьох випадках, як вже заначалось, пов’язане з тіньовою економікою. Тому для оцінки ролі долара або іншої валюти в економічній системі України потрібно брати до уваги і тіньовий сектор. Хоча, навіть його розрахунок через присутність долара на внутрішньому ринку значно ускладнюється.

Так за дослідженнями західних вчених в економіці діє припущення, що тіньові операції здійснюються в основному за допомогою готівкових грошей. Так у ряді досліджень, проведених у Норвегії, встановлено, що понад 80% розрахунків між учасниками нелегальних операцій здійснювались готівкою. При використанні монетарних методів припускається, що для офіційної економіки співвідношення позабанківського і банківського обігу грошей є потсійною величиною. Тому зростання цього співідношення слугує індикатором тіньової економіки. Впереше цей підхід був запропонований Ф. Каганом у 1958 році і дістав подальшого розвитку у працях Гутмана і Файге.

Але для перехідних економік, в умовах великої залежності одночасно від іноземних інвестицій та імпорту, долари заповнюють внутрішній грошовий ринок, обслуговуючи одночасно і тіньовий сектор. Тому при оцінці рівня тіньозації економіки слід додавати до готівки в обігу ще й доларову готівку. Цей феномен ускладнює як застосування монетарних заходів щодо розтіньозації економіки, та і розрахунку обсягів тіньової економіки взагалі. В звичайній ситуації Центральний банк, що контролює обсяги готівки в обігу та кредитних грошей, через певні заходи може змінювати спввідношення різних грошових агрегатів, але в умовах поширення обігу долара ФРС США буде мати більший плив та можливість проаналізувати рух грошових каптілів в країні ніж державні кредитні та фіскальні установи внутрі країни.

Щоб довести актуальність проблеми тіньової сектора слід зазначити, що наприклад у 1995 році за оцінками експертів частка тіньової економіки в Україні становила понад 40% від реального ВНП (у розвинутих країнах 5-15%), а обсяг капіталів вивезених за країни за останні п’ять років 15-20 млрд доларів Значними є ці обсяги й для інших країн з перехідною економікою, особливо для тих, що тільки-но починають розбудовувати власну державність.

Працює тіньовий каптіал перш за все у здійсненні експортно-імпортних операцій. Їх особливістю є те, що вони в більшості випадків виникають внаслідок контрабанди товарів. Незалежно від того буде це імпорт або експорт, розрахунки є сенс проводити у доларах. У випадку експорту (і цей приклад є більш типовим) за кордон вивозиться готівка у доларах для придбання товару. У випадку нелегального імпорту за нелегально вивезений український товар отримується готівка у доларах за кордоном. Показником сальдо рахунку нелегальних експортно-імпортних операіцій в даному випадку може бути попит на долар як засіб обігу. Чим більше буде незбалансованість у бік експортних операцій, тим більше постачальників будуть намагатись продати власний товар на українському ринку саме за доларову готівку. Але не завжди експорт може здійснуватись саме за рахунок готівки. Можливий також бартер, але він ускладнюється неконкурентноспроможністю українського виробника, і тоді працює схема ресурс на товар (наприклад українська пшениця або металобрухт на японські телевізори), хоча в деяких випадках через відсутність обігових коштів схема може діяти й в протилежному напрямку (роботу на давальницькій сировині), але це вже стосується зазвичай легального сектора економіки.

Іншим шляхом платежів у ескпортно-імпортному бізнесі можуть бути якісь перерахування за фіктивними цілями, або перерахування через рахунки фізичних осіб (один з легальних шляхів подолання митних обмежень щодо ввезення, вивезення валюти).Лібералізація валютного ринка, розширення мережі кореспондентських відносин українських банків з нерезидентськими банківськими структурами та включення їх в систему електроних міжбанківських міжнародних розрахунків використовується злочинцями для формування мережі підставних фірм, що займаються конвертацією безготівкової гривні в готівку, для створення систем переказу резидентами України валютних засобів за допомогою Лоро-рахунків на неконтрольовані державою рахунки в закордонних банках під прикриттям зовнішньоекономічної діяльності. В Україні таких фірм вже розкрито чимало, по цих випадках порушено кримінальні справи, але надприбутковість деяких з цих операцій перекреслює фактор ризику для підприємців, що їх здійснюють.

Однією з причин тіньозації економіки є жорсткі кредитно-грошові відносини, причиною яких стала необрунтована довга та занадо жорстка політика ородоксальної монетарной стабілізації економіки. Дефіцит та дороговізна кредитних ресурсів, податковий прес. Але зумовлювати тіньозацію більше 50% економіки в Україні лише жорсткістю монетарної політики невірно. Суттєвим чинником є також відсутність податкової дисципліни з боку підприємств, значна корумпованість влади.

2.2 Роль долара на внутрішньому грошовому ринку

2.2.1 Долар як грошовий агрегат на внутрішньому грошовому ринку

Ще за часів СРСР долар вже мав досить велике розповсюдження на внеутрішньому грошовому ринку. Інфляції в країні ще не було, але загальний дефіцит товарів народного споживання, спричинений нездатністю вітчизняних виробників забезпечити належну пропозицію сприяв глобальному розширенню тіньового сектору економіки вже незалежних країн колишньої Радянської імперії. Через неможливість розвитку виробничих галузей тіньового сектору (організатори підпільних виробництв несли карну відповідальність та вироки сягали 10 і більше років), масового розповсюдження набули челноцькі мережі дрібних нелегальних імпортерів. Зменшення ризиковості цього бізнесу забезпечило поширення корупції серед державних чиновників (зокрема митниць). Тож для подібних підприємців, долар був тією грошовою одиницею, яка в основному забезпечує діяльність. Після колапсу Радянського Союзу долар ввійшов в нову економічну систему як безперечний показник міри вартості. В країнах соцтабору, що не входили в склад СРСР, економічна система з самого початку трансформації була більш лібералізованою: долар теж відгравав на внутрішньому ринку значну роль і переважна більшість доларових трансакцій не переслідувалася законом.

Використання долару на внутрішньому ринку притаманна не лише перехідним економікам країн колишнього СРСР. Аргентина, встановивши фіксований курс песо до долара та знявши будь-які бар’єри для руху капіталів, фактично визнала за доларом право другої грошової одиниці на внутрішньому грошовому ринку. В результаті уряд віддав майже всі важелі макроекономічного регулюванння в обмін на закордонні інвестиції. У стадії прийняття долара як основної національної грошової одиниці знаходиться Єквадор. Перспектива втрати економічної незалежності поки що зовсім не лякає уряд цієї країни.