Колористичний контраст і засоби його реалізації у російських поетичних текстах 70?80?х рр. ХХ ст. (белый - черный), Детальна інформація
Колористичний контраст і засоби його реалізації у російських поетичних текстах 70?80?х рр. ХХ ст. (белый - черный)
Колористичний контраст і засоби його реалізації у російських поетичних текстах 70-80-х рр. ХХ ст. (белый — черный)
Контраст – одна з найяскравіших характеристик поетичної стилістики – пронизує усю творчість письменників, які відображали дійсність 70-80-х рр. ХХ ст.: Б.Окуджави, Н.Матвєєвої, Л.Татьяничевої, М.Дудіна, С.Орлова та ін.
Колористичні означення белый і черный у поетиці контрасту відзначаються великими інформативними і функціональними можливостями і, як зазначає І.Бабій, “завдяки складній семантичній структурі, широкій сполучуваності, великим естетичним можливостям характеризуються багатством семантичної наповненості та виконуваних функцій у контексті твору” [2, 188].
Лексико-семантичні поля белого і черного кольорів мають відмінні семантичні ознаки. Основне значення белый – “имеющий цвет снега, молока, мела” [10, т. 1]; черный – кольору “сажи, угля, самый темный из всех цветов” [10, т. 17]. Визначальним є те, що БАС [10] наголошує на прямому протиставленні цих кольорів. Обидва колірних прикметники мають широкі лексико-семантичні поля не тільки в прямому, але й у переносному значенні.
Природно, що антонімічність створюється найповніше і найяскравіше завдяки колірним означенням у прямому значенні, тобто за допомогою ядерних компонентів колористичного поля:
О Володе Высоцком я песню придумать хотел,
но дрожала рука и мотив со стихом не сходился...
Белый аист московский на белое небо взлетел,
черный аист московский на черную землю спустился.
(Б.Окуджава)
Ходит белая ворона —
Очень странная персона:
Почему-то не черна...
К черной стае не прибиться
Этой грустной белой птице —
Не похожа на других.
(Ю.Друнина)
Тісний зв’язок між прямим значенням слова і темою художнього твору був охарактеризований Г.О.Винокуром при розгляді поетичної мови в її художній фунції, мови як матеріалу мистецтва: “Установление тех конечных значений, которые как бы просвечивают сквозь прямые значения слова в поэтическом языке, — задача для самого языковедения непосильная: это есть задача толкования поэзии. Но, несомненно, в задачу лингвистического исследования входит установление отношений между обоими типами значений слова — прямым и поэтическим” [5, 53-54].
Емоційно-образні ускладнення виявляються в таких випадках у наявності персоніфікаційного ефекту, який щоразу формується індивідуально у різних поетів. Якщо Б.Окуджава вже у першій строфі, певно, вказує на особистість, постать якої опоетизовуватиметься у вірші, то Ю.Друніна створює ефект персоніфікації завдяки “втручанню” означень іншої парадигматичної групи — слів, які називають психологічний стан людини (персона, грустный). МАС [9, т. 1] фіксує словосполучення белая ворона як фразеологізм, що стосується людини, яка різко виділяється серед інших, є несхожою на оточуючих [9, т. 1].
Варіативне зіставлення виникає й завдяки накладенню або поєднанню наведених номінацій. Воно може здійснюватись об’єднанням слів-основ у структурі складного прикметника або ж на синтаксичному рівні, в тричленних конструкціях, іменні компоненти яких зв’язуються за посередництвом дієслова:
Станет мир черно-белым,
Как в старом кино.
(Л.Татьяничева)
Поистине, я знаю, трясогузка,
Была бы до суровости серьезна
Твоя из черно-белых нитей блузка,
Не будь ты так резва и грациозна!
(Н.Матвеева)
або:
Мне грустно. Но черное спаяно с белым
Контраст – одна з найяскравіших характеристик поетичної стилістики – пронизує усю творчість письменників, які відображали дійсність 70-80-х рр. ХХ ст.: Б.Окуджави, Н.Матвєєвої, Л.Татьяничевої, М.Дудіна, С.Орлова та ін.
Колористичні означення белый і черный у поетиці контрасту відзначаються великими інформативними і функціональними можливостями і, як зазначає І.Бабій, “завдяки складній семантичній структурі, широкій сполучуваності, великим естетичним можливостям характеризуються багатством семантичної наповненості та виконуваних функцій у контексті твору” [2, 188].
Лексико-семантичні поля белого і черного кольорів мають відмінні семантичні ознаки. Основне значення белый – “имеющий цвет снега, молока, мела” [10, т. 1]; черный – кольору “сажи, угля, самый темный из всех цветов” [10, т. 17]. Визначальним є те, що БАС [10] наголошує на прямому протиставленні цих кольорів. Обидва колірних прикметники мають широкі лексико-семантичні поля не тільки в прямому, але й у переносному значенні.
Природно, що антонімічність створюється найповніше і найяскравіше завдяки колірним означенням у прямому значенні, тобто за допомогою ядерних компонентів колористичного поля:
О Володе Высоцком я песню придумать хотел,
но дрожала рука и мотив со стихом не сходился...
Белый аист московский на белое небо взлетел,
черный аист московский на черную землю спустился.
(Б.Окуджава)
Ходит белая ворона —
Очень странная персона:
Почему-то не черна...
К черной стае не прибиться
Этой грустной белой птице —
Не похожа на других.
(Ю.Друнина)
Тісний зв’язок між прямим значенням слова і темою художнього твору був охарактеризований Г.О.Винокуром при розгляді поетичної мови в її художній фунції, мови як матеріалу мистецтва: “Установление тех конечных значений, которые как бы просвечивают сквозь прямые значения слова в поэтическом языке, — задача для самого языковедения непосильная: это есть задача толкования поэзии. Но, несомненно, в задачу лингвистического исследования входит установление отношений между обоими типами значений слова — прямым и поэтическим” [5, 53-54].
Емоційно-образні ускладнення виявляються в таких випадках у наявності персоніфікаційного ефекту, який щоразу формується індивідуально у різних поетів. Якщо Б.Окуджава вже у першій строфі, певно, вказує на особистість, постать якої опоетизовуватиметься у вірші, то Ю.Друніна створює ефект персоніфікації завдяки “втручанню” означень іншої парадигматичної групи — слів, які називають психологічний стан людини (персона, грустный). МАС [9, т. 1] фіксує словосполучення белая ворона як фразеологізм, що стосується людини, яка різко виділяється серед інших, є несхожою на оточуючих [9, т. 1].
Варіативне зіставлення виникає й завдяки накладенню або поєднанню наведених номінацій. Воно може здійснюватись об’єднанням слів-основ у структурі складного прикметника або ж на синтаксичному рівні, в тричленних конструкціях, іменні компоненти яких зв’язуються за посередництвом дієслова:
Станет мир черно-белым,
Как в старом кино.
(Л.Татьяничева)
Поистине, я знаю, трясогузка,
Была бы до суровости серьезна
Твоя из черно-белых нитей блузка,
Не будь ты так резва и грациозна!
(Н.Матвеева)
або:
Мне грустно. Но черное спаяно с белым
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021