Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові, Детальна інформація

ком, а повинен стояти в кінці речення з прийменником to. Так,

до прикладу, не можна сказати :

I showed nobody this book

або

I send nobody a letter.

Неприродньо також буде :

I showed this book to nobody

або

I send a letter to nobody.

Але, коли ми перенесемо заперечення в дієслово і зробимо не-

прямий додаток невизначеним, то ми одержимо :

I did not show this book to anybody і

I did not send any letter to anybody.

Своєрідний випадок являє собою речення, яке відпо-

відає українському реченню У мене немає часу. Англійською

можна сказати I have no time або I have not time, причому

другий варіант більш вживаний. В цьому випадку при абстракт-

ному об’єкт, немає необхідності ставити перед додатком неозна-

чений займенник any, який необхідний при при конкретних об’єктах.

Структура речення при вживанні no поряд з прямим

додатком заслуговує особливої уваги. З формальної точки зору

заперечення тут входить в склад групи прямого додатка і нена-

че немає прямого відношення до присудка. Але семантично це,

звичайно, не так : коли дія напрямлена на «ніякий» або нульо-

вий об’єкт – це означає, що немає і самої дії. Тому з семантич-

ної точки зору правильні ті граматики, які розглядають звороти

типу ‘ I have no book ‘ як свого роду заперечну форму дієслова

I have, хоча ззовні займенник no і не пов’язаний безпосередньо

з дієсловом. ‘Я не має ніяку книгу ‘ фактично перетворюється

в ‘ Я не маю ніякої книги ‘ , або ‘ Я не маю книги ‘, тобто ‘ У