Космонінічна лексика, Детальна інформація

На матеріалі багатьох досліджень творчості Ліни Костенко у літературзнавчому аспекті, які ми докладно вивчили і зіставили, можна зробити такі висновки:

всі дослідники творчої спадщини поетеси визначають надзвичайну образність, музичність, велику асоціативність поезій Ліни Костенко, розгалуженість, барвистість і цікавість образної системи;

багато хто з дослідників, вказуючи на особливість мови творів поетеси, а саме на неперевершені індівідуальні особливості її мови, цікаве трактування багатьох навіть загальновживаних слів, наголошують на необхідності глибоких мовознавчих досліджень її творчості.

2. Мовознавчі дослідження творчості Ліни Костенко.

Треба відзначити існування великої кількості мовознавчих праць, у якіх досліджується творчість поетеси. І це, на наш погляд, цілком природно, бо її спадщина – невичерпне джерело для вивчення і цікавих спостережень, знахідок.

У статті Л.А.Семененко зібрані спостереження над творчим використанням гнучкої структури граматичної категорїї числа абстрактних іменниківв ідіолектиі Ліни Костенко.

“До абстрактних відносяться такі іменники, денотати яких мають референти, котрі не можуть бути просторово окреслені та тактильно сприйняти. В данному випадку ім”я називає щось таке, шо як субстанція реально не існує. Семантика абстрактних іменників робить ідею множинності надмірною, й тому парадигма форм множини не має (крім випадків конкретизації значення деякіх абстрактних імен, наприклад, біль, висота, глибина тощо).

Процес утворення плюративів абстрактних іменників у творчості Ліни Костенко – активний процес, а художнє переосмислення граматичного значення і форми слововживання пов”язані з тим, що писменниця перетворює мову, щоб зробити придатною для вираження сугубо індивідуальної думки, тобто афективного й естетичного змісту.(17; 51).”

В праці наведені цікаві вживання абстрактних іменників в плюративі (множині): “насій собі клопіт і гризот і т.ін. (17; 52).

“Меншою кількістю представлений протилежний процес – коли іменникі в нормі є pluralia tantum , а авторка утворює ненормативну форму однини:



А та трава, що в пальцях розім”яти,

то буде пахощ дивний і терпкий…”

Також дослідниця спостерігає засіб контрастивного вживання словоформ однини і множини абстрактних іменників, і зустрічає цей засіб не тільки в межах абстрактних іменників, а й серед інших лексико-семантичних розрядів іменників.

В своїй роботі Л.А.Семененко за допомогою аналізу

багатьох прикладів і наукового їх обгрунтування доходить такого вистновку: “Для поетичного ідіолекту Ліни Костенко характерним є активне використання експресивно-конотативного потенціалу морфології для передачі найбільш доцільним способом ідейно-художнього задуму, семантичної компресії тексту, уточнення його експресивних і емоційних параметрів, а маркована граматична одиниця є експресивно-емотивною

домінантою поетичного дискурсу”. (17; 54). Ця робота, безперечно, дуже грунтовна і цікава, вона відкриває і демонструє цікавий і великий, важливий шар для дослідження творчості Ліни Костенко.

“Система стилістичних засобів художнього твору містить в своєму складі палітру фарб, або живописних елементів, на тлі яких проходять події зображуваного, Як і в живописі, палітра має кольори, які є основними для інших, менш важливих у творі.

Естетично-філософська функція, притаманна живописним елементам мови, на жаль, у мовознавчій літературі висвітлена досить однобоко – дослідники багато уваги приділяють першій частині названої функції”. В ролі вступного зауваження ми використали початок статті Т.В.Іванової “Символіка трьох кольорів в романі Ліни Костенко “Маруся Чурай” для того, щоб певною мірою окреслити коло питань, розглянутих в роботі.

В статті подаються спостереження над нашаруваннями назв кольорів в історичних творах Ліни Костенко. Сематичне наповнення символів грунтується на етимологічій спорідненності назв елементів, наводяться докази єдності походження символів із одного давнього слова. Розкриваються нові відтінки значень у сучасних поетичних творах.

“Дослідженням мови поетичних творів історичної тематики встановлено, що основу палітри фарб складають живописні означення чорний - червоний – білий.

Спробуємо розкрити їхні специфічні особливості, естетично-філософську роль на матеріалі двох історичніх творів Ліни Костенко – роману у віршах “Маруся Чурай” та “Думи про братів неазовських”. (19;65).

Дослідниця розглядає етимологію назв кольорів, порівнюючи етимологічні основи назв багатьох мов і робить такий висновок: “Комплекс основних живописних елементів чорний – червоний - білий можна розглядати як щось до деякої міри неподільне [бо раніше доведена етимологічна спорідненість назв кольорів – авт.], що з різних точок зору має чітко окреслену специфіку (оскільки мова йде про історичні твори).Можливо давня мова мала єдине означення, яке вміщувало в собі семантичні відтінки всіх трьох кольорів або два означення із чорним/червоним і червоним /білим, які з часом розпалися на кілька чуттєвих образів. (19;67).

Усі випадки вживання зазначених живописних елементів Л.Костенко в історичних творах розполілимо на дві великі сфери: сферу війскових дій і психологічну сферу. (19;67).

Палітра кольорів першої сфери вживання вражає своєю багатоплановістю.

Символічним образом, який концентрує в собі чорно-червоні барви, тобто горе народу, стає Замкова гора, на якій жив Ярема Вишневецький.

Ліна Костенко характеризує Ярему Вишневецького

епітетом страшний,який стає в один синонімічний ряд із кривавим; навіть символ “зірки”, який супроводжує людину з першої хвилини життя на землі, має означення темної(19;68).”

“Образ “смерті” у досліджуваних творах персоніфікується, живе власним життям. Оскільки всі жахливі події трапляються у Л.Костенко в основному взимку, то й сама “смерть” створюеться за подобою фольклорних зимових страхіть. У мікроконтекстах шодо “смерті” яскраво проступають усі три кольори, причому перевага надається білому, який створює тло для розгортання основного змісту лексемами сніг, хуртовина.

Подібно до “Слова о полку Ігоревім”,учасниками воєнних подій стають не лише явища природи (сонце, зірка, гора), а й звичайні предмети, які у сполученні з означеннями чорний, кривавий, багряний створюють мовну картину очікування боїв, що незабаром відбудуться.