Космонінічна лексика, Детальна інформація

Вживання космоніму Сонце в прямому значенні не є актуальним для поезій Л.Костенко;

Нйчастіше означений онім в прямому значенні зустрічається в дієслівних конструкціях, рідше – в атрібутивних і субстантивних;

Сонце в прямому значенні в сполученні з іншими словами може вживатися на позначення:

а) просторових характеристик,

б)спектральних характеристик,

в)часових характеристик.

Окрім того, в одному прикладі поряд із часовою характеристикою подано характеристику за формою.Ці просторові,спектральні і часові характеристики (а також характеристику за формою) проукує не сам онім, а ті слова, в конструкції з якими він уживаний, а саме значення зрозуміле з мікроконтексту.

2.4. Онім С о н ц е в нетрадиційному вживанні.

Переносне вживання оніма Сонце характеризується, в основному, метафоричним типом.

Аналіз функціонування у межах мікроконтекстів дозволяє виділити найбільш характерні текстові комбінації, що роблять можливою метафоризацію оніма. Ми розглядаємо субстантивні, дієслівні та атрибутивні конструкції.

В іменникових (або субстантивних) словосполученнях особливості семантичної орієнації іменника та закріплена за його внутрішньою структурою оцінність зумовлюють метафоризацію оніма Сонце. Ми виділили такі основні типи його трансформацій:

Антропоморфне переосмислення, яке взагалі наближає світило до людини, створює ілюзію дружнього спілкування з ним.Але в нашому прикладі таке надання Сонцю антропоморфних ознак дещо негативно забарвлене:

Грім ударив особисто в мене,

око сонця кров”ю налилось.(КН;69);

Метафоричне значення в цьому випадку продукується не онімом, а сполучуваним з ним іменником.

2. Предметні переосмислення, утворення яких зумовлене здебільшого усталеністю зорових зближень, пов”язаних з якісними ознаками денотата:

а) за формою:

1. Даруй мені над шляхом тополиним

Важкого сонця древню булаву.(КВ;35),

2.Чому ліси чекають мене знову,

на щит піднявши сонце и зорю.(КВ;50),

3. Сидить просмолена ворона

в береті сонця набакир.(КВ;112),

4. Планета й ми, такі маленькі – ми.

У лупі сонця ледве щось мигтіло.(КН;33)

б). За спектральними ознаками:

Вже в стільниках стерні

немає меду сонця.(КН;84),

2. І по-чаклунські, ніби воском ярим,

хтось вилив сонце в небозвід Карпат.(КП;21)