Космонінічна лексика, Детальна інформація

3.1. Астронім М і с я ц ь в поезіях Ліни Костенко.

Небесний Чабан, козацьке сонце, білолиций, срібноріг, молодик – це далеко не повний перелік варіантів іменування Місяця, супутника планети Земля, дуже популярного в поетичному мовленні.

Поява астроніма Місяць пов”язана з діалектною формою “месик” (рос. луна) і фіксує “… видимі зміни форми Місяця – зміни, що дозволили людям вимірювати час і розділити рік на дванадцять частин.”

В ідіолекті Л.Клстенко за частоністю вживання цей онім посідає друге місце, що, звичайно, свідчить про його популярність.

3.2. Традиційне функціонування астроніма Місяць в поетичному мовленні Ліни Костенко.

Випадки традиційного вживання оніма Місяць фиксуються на рівні мікроконтекстів у дієслівних, атрибутивних, субстантивних та деяких інших конструкціях. Треба зауважити, що вживання цього астроніма в прямому значенні не властиве поетичному мовленню Л.Костенко. Так, з 18 прикладів вживання, тільки в трьох випадках він ужитий в традиційному значенні. Це свідчить про пов”язанність його сприйняття із переважно міфологічним, “чаклунським”значенням.

У двох випадках вікористання в художноьму тексті цього оніма на позначення зміни дня і ночі, часових характеристик:

Кругле сонце опускається,

Круглий місяць піднімається.(КП;271),

А за нею – хлопці юрбою.

Гульк – найкращий сидить під вербою.

І під місяцем серед ночі

Іншій дівчині дивиться в очі.(КП;283)

В першому прикладі фіксується зміна дня і ночі за допомогою вживання онімів Сонце і Місяць в прямому значенні в дієслівних конструкціях, а в другому – часова характеристика (ніч), що легко встановити саме з факту присутності Місяця на небі.

В атрибутивному словосполученні:

І повен місяць сходить

Над нами, ніби щит.(КВ;86)

фіксується одна з стадій зміни форми, яка є однією з найважливіших властивостей нічного світила. Але окрім того в цьому прикладі онім в прямому значенні набуває ознак символу (символізується) подальшим порівнянням, вживаний у розгорнутій метафоричній конструкції. Слід зазначити, що таке вживання саме цього астроніма(на відміну від Сонця) в розгорнутих метафоричних конструкціях – досить часте явище, яке ми спостерігатимемо і надалі. Якщо для космоніма Сонце властива позитивна емотивна оцінність в ідіолекті Л.Костенко (і в українській поезії взагалі),то для Місяця властива амбівалентність сприйняття.

В одному прикладі астронім Місяць вживаний як елемент нічного пейзажа:

І що воно, гадаю, за проява –

Дві тіні, млин і місяць на воді. (КМЧ;11)

Нетрадиційне функціонування астроніма Місяць в поетичному мовленні Ліни Костенко.

Нетрадиційне вживання цього оніма ми розглядатимемо в субстантивних, атрибутивних і дієслівних конструкціях.

В іменникових словосполученнях перше місце посідає метафоризація, пов”язана з феноменом змін форми фізичного денотата оніма. Л.Костенко зібрала майже весь “арсенал” якісних перевтілень Місяця:

А місяць все ж такий: і молодик,і повен,

І серпик, і рогалик, і місяць, як діжа.(КН;72)

В цьому прикладі є тільки один прикметник (повен), який надає оніму прямого значення.

В інших субстантивних сполученнях відбуваєтьмя метафоризація лише за одним з наведених якісних перевтілень:

Неправда,є! Бо хто у небесах

На дощ поверне місяця рогами?(КВ;49)