Космонінічна лексика, Детальна інформація

Отже, як бачимо, вживання лексеми Всесвіт в прямому значенні не є продуктивним, навпаки, пряме значення ще додатково підсилюється переносним в субстантивній конструкції.Серед субстантивних сполучень з онімом особливо цікавим є таке, в якому іменник, протиставляючись означеній лексемі , продукує значення “майбутнє-минуле”. В усіх дієслівних конструкціях з апелятивом Всесвіт і в одній субстантивній відбувається антропоморфне переосмислення оніма, наділення його людськими рисами, а підсилення цього переносного значення спостерігаємо в контексті.

3. Пряме і переносне вживання апелятива к о м е т а у Ліни Костенко.

Ця апелятивна назва реалії зоряного неба зустрічається у Л.Костенко лише п”ять разів.

В прямому значенні ії уживано в дієслівній конструкції, де актуалізується сема “характер руху”:

Летить комета.Бавиться дитя.

Цветуть обличчя, острахом не стерті. (КВ%7),

і в атрибутивному словосполученні, де реалізується ознака за розміром:

А тут ще та комета велетенська,

Що наче в небі схрещені мечі.(КМЧ;132).

При метафоричному вживанні в дієслівній конструкції комета набуває антропоморфних рис:

З півдороги вернутись – погана прикмета,

Лихоліття криваві віщуе комета (КМС, 45).

Появу в небі цього небесного об”єкта люди здавнини сприймали як поганий знак, з появою його людство починало готуватися до усіляких лих і бід. Саме тому словосполучення “зловісна комета” мало хто вважає ужитим в переносному значенні:

Може будуть колись

не фатальні коти, не зловісні комети? (КМС;45)

Одного разу апелятив зустрічаеться в складі порівняльного звороту, коли лексема комета продукує переносне значення на основі харатеристики свого руху:

Ото десь по містечку як пройдуть, мов комети,-

Там щезне кріль, там курка, там глечик на тину.(КН;206)

Взагалі – то ця реалія небесної сфери в поетичному мовленні Ліни Костенко має дещо негативну оцінність.

Функціонування апелятива сузір”я.

В традиційному значенні ця апелятивна назва вживана Ліною Костенко лише одного разу:

Ще й телескоп – дивитись на сузір”я,

Домову книгу і малу печать. (КП;69)

як елемент пейзажу зоряного неба.

Відомо, що люди завжди хотіли знати свою долю, своє майбутнє, тому часто звертались до гороскопів. На нашу думку апелятив вжитий в сполученні з прикметником в такому прикладі –

Доброзичливі звірі й ласкаві сузір”я (КМС;45)-

це немов би збірний образ усіх гороскопів, зірок і сузір”їв, які “відповідають” за долю людини, а прикметник ласкаві продукує для апелятива значення “щасливі”, “які несуть щастя”.

В сполученні із дієприкметником апелятив сузір”я має переносне значення “зміна дня і ночі”:

Щоранку йде в холонучі сузір”я

Одвічний дим одвічних димарів. (КВ:63)