Космонінічна лексика, Детальна інформація

Ти, певно, ще була тоді малою,

Як пролітала зірка із мітлою. (КМЧ;146)

Вживання цього апелятива в складі порівняльного звороту, коли він сам продукує значення за якимись з своїх ознак, є досить частотним явищем. У Л.Костенко порівняння з зіркою відбувається за такими ознаками , як:

А). Властивість випромінювати світло:

А вранці вийшов – туга моя степом

Аж ген за обрій, чорна, як рілля.

І я пішов, бо я ішов до тебе,

Бо ти мені світила, як зоря.(КМЧ;77)

Б).Характер руху:

Солодке слово обережно кружить,

Мов спрага зірка, над вінцем відра.(КП;234)

В двох випадках спостерігаємо персоніфікацію :

Ти побувала зіркою, людина?

Хто ж має право людство погасить?(КП;172),

Зорі стозорі, ви що – телепати?

Чого ж ви так дивитесь в душу мою?(КП;219)

В одному прикладі лексема зірка вживається в складі прикладки, де їй надається смакова властивість і водночас флористичне переосмислення, а також реалізується додаткове значення катастрофічності:

Розбився корабель. Горять Галапагоси.

І сходить над Дніпром гірка зоря-полин.(КВ;7)

Як бачимо, апелятив зоря зустрічається в художньому мовленні поетеси досить часто. В прямому значенні зірка вживається в тексті як елемент пейзажа нічного неба як просторовий орієнтир; в дієслівних словосполученнях актуалізуються семи ознак за характером руху, за характером світіння. В прикметникових сполуках лексема вживається на позначення кольорової характеристики. Досить частим є негативне сприйняття цього апелятива через підтримку найближчого оточення.

При нетрадиційному вживанні означена лексема найчастіше зустрічається в дієслівних конструкціях, де вона, метафоризуючись, набуває антропоморфного переосмислення, “оживлення”, ознак речовинності або флористичного переосмислення.

В атрибутивних и дієприкметникових конструкціях при переносному вживанні цей апелятив може набувати значення “доля” або зіставлятися з людьми при актуалізації семи “часова й просторова характеристика”.

В словосполученнях з іменниками, які продукують переносні значення для апелятива, виникає ототожнення з людиною, долею (дитинством), кометою.

При вживанні апелятива в складі порівняльного звороту, він сам продукує значення за якимись з своїх ознак, наприклад, за властивістю випромінювати світло, за характером руху.

Окрім того існує два приклади вживання цієї лексеми в персоніфікації (тобто коли вона сама персоніфікується), і один приклад вживання в складі прикладки, коли відбувається надання апелятиву смакової властивості і флористичного переосмислення водночас, а все разом набуває додаткового значення катастрофічності.

2.Апелятив Всесвіт у художньому мовленні Л.Костенко.

Люди завжди захоплювались величчю Всесвіту, його незбагненністю, намагалися наблизитися до нього і зрозуміти. Але при всій обізнаності людства щодо кількості зірок на небі і відстані до них, Всесвіт все рівно ще довго лишатиметься загадкою. Феномен усвідомлення людиною Всесвіту впливає не лише на суб”єктивне осмислення свого місця на землі, але й на загострене відчуття необхідності родової єдності людства, яке виявилося таким самотнім в безкінечних просторах космосу. Чи не тому вживання цього апелятива в поетичному мовленні, в художніх текстах завжди носить ореол таїни і моторошності?

В поетичних текстах Л.Костенко цю лексему вживано 9 разів, з них лише один раз в прямому значенні, в значенні чогось неосяжно великого, але-таки поруч із субстантивною конструкцією, в якій іменник продукує теж саме значення, метафоризуючи онім:

Страждаю, мучусь, і живу, і гину,

Благословляю біль твоїх тенет.