Космонінічна лексика, Детальна інформація

і Всесвіт крутить всю цю карусель.(КН;21)

За допомогою іменника брилик характеризується форма оніма.

Планетонім Нептун сполучається з дієсловом і вживаєтьмя в переносному значенні, в якому відбувається актуалізація семи “характер руху”:

Летить Нептун, і я з ним налітаюсь.

Не бійтесь, зорі, я не розіб”юсь.(КН;21)

Розглянувши всі оніми, які зустрічаються в поетичному мовленні Ліни Костенко, вважаємо за потрібне зробити висновки стосовно другого розділу нашої роботи:

1). Для ідіолекту Ліни Костенко є характерним використання космонімічної лексики для надання поетичному мовленню образності, сенсової насиченості, неповторності. Це підтведжує проведений частотний і функціональний аналіз космонімічних одиниць.

2). Найчисленнішу групу у її текстах становлять космонімічні одиниці, де найголовнішою є Сонце (завжди позитивно забарвлене) і Місяць (для якого характерним є його вживання у складних метафоричних комплексах і амбівалентність сприйняття). Ці два оніми є найчастотнішими в художньому мовленні поетеси, обидва вони в переважній більшості випадків вживаються в переносному значенні. Для обох цих онімів в переносному значенні характерне антроморфне, зооморфне, флористичне (для Сонця) и предметні переосмислення. При вживанні цих космонімів в прямому значенні актуалізуються семи “характеристика за спектральними ознаками”, “характеристика за формою” та деякі інші, у прямому ж значенні вони можуть бути введені до текста як елемент пейзажу. Характерним для обох цих онімів є також вживання їх у складі порівняльного звороту, коли вони продукують значення для сполучуваних з ними слів на основі своїх властивостей.

3). Наступною групою за частотністю вживання є галактоніми. У Л.Костенко зустрічаються дві основні власні назви галактик: Чумацький Шлях і туманність Андромеди. Характерним для поетеси є те, що галактонім Чумацький Шлях майже не вживається у власне прямому значенні, бо на перший план в контекстах завжди висуваються периферійні семи. Метафоризація цього оніма відбувається на основі предметного переосмислення за формою и кольоровими ознаками.

Для галактоніма туманність Андромеди характерною є метафоричність вживання. В обох випадках вживання цього оніма в поезіях Л.Костенко він вживаний нетрадиційно.

4). В третю групу ми об”єднали власні назви сузір”їв – констелоніми і зодіоніми. До найчастіше уживаних онімів цієї групи належать Чумацький Віз, Оріон і Плеяди.

Онім Чумацький Віз у власне прямому значенні вживано лише одного разу як елемент поетичного пейзажу у картині зоряного неба, коли один з компонентів цієї назви усунений з метою семантичної нейтралізації внутрішньої форми найменування, яка звичайно викликає дуже багаті асоціації. У всіх інших прикладах цей онім вживаний не у власне прямому значенні: відбувається накладання прямого значення на переносне і констелонім символізуеться через закріплену у художньому мовленні його "національну маркованість“. Для онімів Оріон і Плеяди характерне вживання в традиційному и нетрадиційному значеннях. При прямому вживанні сполучувані з констелонімами слова

подають характеристику спектральних особливостей, характеру світіння. В переносному значенні Оріон і Плеяди набувають предметного і антропоморфного переосмислення відповідно.

Всі інші власні назви сузір”їв вживаються поодиноко. Маловідомі космоніми найчастіше вживаються з родовим терміном, як, наприклад, сузір”я Саламандри або сузір”я Ліри. За виключенням таких констелонімів, як Саламандра, Ліра, Дракон, всі інші поодиноко уживані оніми цієї групи зібрані в одній спільній картині космічного цирку, де деякі з них (меншість) уживані в прямому значенні, а більшість – нетрадиційно, набуваючи антропоморфних і зооморфних рис.

5). Найменшу групу становлять власні назви – планетоніми. Л.Костенко вживає лише три таких оніма: Земля, Сатурн, Нептун. Всі вони вживаються, в основному, в переносному значенні.









Р о з д і л 3.

Лексико-семантичне поле “небесні тіла”.

Назви–апелятиви небесної сфери.

Згідно із “Словником”, “апелятив – загальна назва (в протилежність власній назві)”. Апелятивні назви і конструкції є дуже важливим фактором для характеристики ономастикому, “онімного простору твору” письменника, вони належать до “номінацій” – своєрідного лексичного шару, в якому найяскравіше виявляються особливості художнього письма; “апелятиви не можна відокремлити від номінаційного поля, не порушивши цілісного уявлення про мікросвіт художнього тексту, не збіднивши його”.

Назви-апелятиви небесної сфери в художньому мовленнї Л.Костенко посідають не дуже велике місце – лише 79 назв (близько 39,5% від усього лексико-семантичного поля “небесні тіла”), але при цьому не можна сказати, що вони є менш образними або менш асоціативно та емоційно навантаженими.

Нами була зроблена спроба класифікувати певним чином апелятивні назви реалій зоряного неба.

В основу першого класифікаційного розподілу була покладена характеристика об”єктів (згідно з якою назви були розташовані за розміром від найбільшого до найменшого реального денотата цих назв): Всесвіт - космос – галактика – сузір”я – зоря (зірка)- планета – комета – астероїд. Але у такого розподілу є певні недоліки: по-перше, він не розкриватиме всіх особливостей художнього мовлення поетеси, що є нашим завданням, по-друге, в ньому не відбиваються особливості реальних об”ектів небесної сфери (так, наприклад, при зіставленні зоря – планета ми не враховуємо можливості існування зірок, менших за деякі планети, а сузір”я взагалі реально не існують – це об”єдннання в групу зірок, в реальності розташованих далеко одна від одної, які об”єднуються лише земним спостерігачем і т.д.). Тому класифікація ця, хоч і цікава, але дуже приблизна й умовна.

Більш суттєвим для нашої роботи є іншій класіфікаційний розподіл, в якому апелятиви розташовані в залежності від частотності їхнього вживання в поезіях Л.Костенко. Про такому розподілі ми маємо такі результати:

зоря – 50

Всесвіт – 8

комета – 5