Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) (28.08.2001), Детальна інформація

Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) (28.08.2001)
Тип документу: Реферат
Сторінок: 6
Предмет: Закони України
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 601
5. Згідно з положеннями Віденської конвенції визначення злочинних дій з відмивання грошей повинне поширюватись і на факти володіння інформацією про факти відмивання грошей, включаючи концепцію, що факт володіння такою інформацією встановлюється за об'єктивними фактичними обставинами.

6. Там, де це можливо, карна відповідальність повинна поширюватись і на корпорації, а не тільки на їхніх співробітників.

Превентивні заходи і конфіскація

7. Країни повинні здійснити аналогічні наведеним у Віденській конвенції усі ті заходи, включаючи законодавчі кроки, які можуть бути необхідними для надання компетентним органам цих країн повноваження на конфіскацію відмитих доходів, доходів, отриманих у результаті злочинних дій з відмивання грошей, засобів, що використовувались або існував намір їх використання для доручення операцій з відмивання грошей, так само як майна або відповідної вартості такого майна за умови, що не порушується право добровільної допомоги третіх сторін.

До таких заходів необхідно включити повноваження на:

1) установлення, виявлення та оцінку майна, яке підлягає конфіскації;

2) здійснення превентивних заходів, таких як заморожування і вилучення для того, щоб запобігти будь-яким операціям з майном, його передачі або позбавленню від нього;

3) здійснення будь-яких заходів з розслідування.

На додаток до конфіскації і карних санкцій країни повинні розглянути можливості застосування санкцій фінансового і цивільного характеру та/або проведення судових процесів, включаючи цивільну процедуру, з метою анулювання контрактів, укладених сторонами, які знали або повинні були знати про те, що у результаті виконання такі контракти зашкоджують можливостям держави отримати кошти за своїми фінансовими позовами, наприклад шляхом конфіскації або стягнення штрафів.

C. РОЛЬ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ У БОРОТЬБІ З ВІДМИВАННЯМ ГРОШЕЙ

8. Рекомендації з 10 по 29 повинні застосовуватись не тільки до банків, але також і до небанківських фінансових установ. Навіть по відношенню до таких небанківських фінансових установ, які в усіх країнах не підлягають режиму офіційного стандартного нагляду - як, наприклад, обмінні бюро - уряди країн повинні забезпечити підпорядкування таким самим законам або нормам, спрямованим проти відмивання грошей, яким підпорядковуються всі інші фінансові заклади, а також дієве практичне втілення цих законів або норм.

9. Відповідні органи державної влади повинні розглянути можливість застосування Рекомендацій з 10 по 21 і 23 до проведення фінансової діяльності як до комерційної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності або професійних установ, що не є фінансовими установами, у разі, якщо ведення такої діяльності дозволяється або не забороняється. До фінансової діяльності належать, крім іншого, види діяльності, перелічені у додатку до цього документа. Кожна країна має самостійно визначити, чи існує необхідність виділення окремих ситуацій, коли нема потреби застосовувати заходи протидії відмиванню грошей, наприклад у випадках, коли фінансова діяльність здійснюється періодично або обмежено.

Правила ідентифікації клієнта і ведення обліку

10. Фінансові установи не повинні вести анонімні рахунки або рахунки, відкриті на явно фіктивні прізвища: від цих установ необхідно вимагати (силою закону, норми, угоди між органами нагляду і фінансовими установами або угоди саморегулювання між фінансовими установами) ідентифікації їхніх клієнтів на основі офіційного ідентифікаційного документа, який заслуговує на довіру, і відповідного фіксування їх особи в усіх або у певних випадках установлення ділових стосунків чи проведення операцій (зокрема - відкриття рахунків або банківських розрахункових книжок, укладення угод про довірче ведення справ, оренда банківських сейфів, проведення операцій з великими сумами грошей).

Для виконання вимог з ідентифікації стосовно суб'єктів підприємницької діяльності фінансові установи, якщо необхідно, повинні здійснювати такі заходи:

(i) перевіряти юридичний факт існування і юридичну форму клієнта шляхом отримання або з реєстраційних органів, або від клієнта, або від перших і від другого підтверджень офіційної реєстрації підприємства, включаючи інформацію щодо назви клієнта, юридичної форми, адреси, прізвищ директорів і їх повноважень від імені підприємства;

(ii) перевірити, чи є відповідні повноваження у особи, яка має намір діяти від імені клієнта, а також ідентифікувати цю особу.

11. Фінансові установи повинні здійснити розумно необхідні заходи для отримання дійсної інформації щодо особи, на чиє ім'я відкритий рахунок або від імені якої здійснюється операція у разі, якщо існують будь-які сумніви стосовно того, чи такі клієнти або замовники діють від свого власного імені, наприклад у випадках, коли місцеві компанії (тобто установи, корпорації, фонди і т. ін.) не ведуть жодних комерційних справ і не здійснюють виробництва та будь-які інших операцій у країні, де проголошена офіційна юридична адреса їхнього офісу.

12. Фінансові установи повинні зберігати протягом, принаймні, п'яти років усі облікові документи стосовно як внутрішніх, так і міжнародних операцій, на основі яких вони мають змогу оперативно відповідати на запити про інформацію, що надходять від компетентних органів. Обсяг цих документів має бути достатнім для того, щоб простежити хід окремої операції (включаючи суми і тип валюти, якщо таке мало місце), і таким чином надати за необхідності докази на допомогу органам карного переслідування осіб, що звинувачуються у кримінальних діях.

Фінансові установи повинні зберігати документи, які стосуються ідентифікації клієнта (як, наприклад, копії ідентифікаційних документів - паспортів, посвідчень особи, прав водія або аналогічних документів), облікові документи по банківських рахунках і ділову кореспонденцію протягом, принаймні, п'яти років після закриття відповідного рахунка.

Ці документи повинні надаватися, у ході карного переслідування та слідства, внутрішнім компетентним органам країни.

13. Особливу увагу країни повинні приділяти загрозі проведення операцій з відмивання грошей, яка існує завдяки появленню і розробці нових технологій, що сприяють анонімності; країни повинні у разі необхідності здійснювати заходи, спрямовані на запобігання використанню таких технологій у схемах відмивання грошей.

Підвищення відповідальності фінансових установ

14. Фінансові установи повинні звертати особливу увагу на будь-які складні, незвичайні великі операції, на будь-які незвичайні схеми проведення операцій, де не можна простежити очевидну законну кінцеву мету. Необхідно відстежувати, до можливої межі, зміст і цілі таких операцій, отримані висновки оформляти письмово і надавати їх як допоміжні документи наглядовим, аудиторським і правоохоронним органам.

15. У разі коли фінансова установа має підозри щодо кримінального походження певних коштів, вона повинна бути у готовності повідомити про свої підозри компетентні органи.

16. Фінансові установи, їх керівники, посадові особи та працівники повинні мати визначений нормативними актами юридичний захист від карної або цивільної відповідальності у зв'язку з порушенням будь-яких обмежень щодо розкриття інформації, обумовлених контрактом або будь-якими законодавчими, нормативними або адміністративними положеннями, в усіх випадках, коли вони добровільно доводять свої підозри до відома компетентних органів навіть за умови, що ці особи не знали точно, які саме кримінальні дії стоять за операцією, а також незалежно від того, чи такі кримінальні дії дійсно мали місце у цьому конкретному випадку.

17. Фінансові установи, їх директори, посадові особи і працівники не повинні повідомляти клієнтів про факти передання інформації, яка стосується цих клієнтів, до компетентних органів, і такі дії цих осіб не повинні санкціонуватися.

18. Фінансові установи, які довели свої підозри до відома компетентних органів, повинні виконувати вказівки цих органів.

19. Фінансові установи повинні розробляти програми протидії відмиванню грошей. Ці програми повинні включати у себе, як мінімум, наступне:

(i) розробка внутрішньої політики, процедур та важелів контролю, включаючи надання функцій забезпечення такого контролю особам на рівні керівництва, а також адекватних процедур перевірки для того, щоб упевнюватися у повній відповідності існуючим вимогам тієї особи, яка приймається на роботу до установи;

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes