Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) (28.08.2001), Детальна інформація

(д) ф'ючерсними угодами про товари.

8. Участь у випуску цінних паперів і надання фінансових послуг, пов'язаних з їх випуском.

9. Управління індивідуальними і колективними інвестиціями клієнтів банків.

10. Утримання сейфів та адміністрування операцій з грошима або ліквідними цінними паперами від імені клієнтів.

11. Страхування життя та інші види страхування, пов'язані з інвестуванням коштів.

12. Грошовий обмін.

ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ТЛУМАЧЕННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ

Рекомендація 4

Країни повинні передбачити запровадження кримінальної відповідальності за відмивання грошей, отриманих в результаті скоєння будь-яких важких злочинів, або будь-яких злочинів, які приносять значні суми коштів.

Рекомендація 8

Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) слід застосовувати, зокрема, до страхування життя та інших інвестиційних продуктів, які пропонують страхові компанії, в той час як рекомендація 29 застосовується до всього страхового сектору.

Рекомендації 8 та 9 (пункти обміну валюти)

Вступ

Пункти обміну валюти є важливою ланкою у ланцюгу відмивання грошей, оскільки важко простежити походження грошей, якщо їх обміняли. Типологічні дослідження, проведені FATF, свідчать про зростання використання пунктів обміну валюти у операціях з відмивання грошей. Тому у цьому напрямі важливо вживати контрзаходи. У Зауваженнях щодо тлумачення рекомендацій дається роз'яснення застосування Рекомендацій FATF стосовно фінансового сектору, зокрема пунктів обміну валюти, і при можливості шляхи їх реалізації.

Визначення пунктів обміну валюти

Для цілей цих Зауважень пункти обміну валюти визначаються як установи, що здійснюють операції роздрібного обміну валюти (готівкою, чеками або по кредитних картках). Про операції з обміну грошей, які проводяться лише як додаткові до основної діяльності, йдеться в рекомендації 9. Тому ці операції не входять до цих Зауважень.

Необхідні контрзаходи щодо пунктів обміну валюти

Щоб протидіяти використанню пунктів обміну валюти для цілей відмивання грошей, відповідні органи повинні вжити заходи, щоб мати повну інформацію про всіх фізичних та юридичних осіб, які за своїми професійними обов'язками виконують операції з обміну валюти.

Мінімальна вимога полягає у тому, що члени FATF повинні мати ефективну систему, завдяки якій пункти обміну валюти стають відомі або декларуються у відповідних органах (чи то регуляторних, чи в органах примусового виконання законодавства). Один з методів, завдяки якому можна цього досягти, є вимога, згідно з якою пункти обміну валюти повинні надсилати до уповноваженого органу просту декларацію, яка містила адекватну інформацію про саму установу та її керівництво. Уповноважений орган може або надіслати повідомлення про отримання цієї декларації, або дати неявний дозвіл: відсутність відмови означає ухвалення.

Члени FATF можуть також передбачити запровадження формальної процедури надання повноважень. Особи, які прагнуть відкрити пункти обміну валюти, повинні будуть направити заяву до відповідного органу, уповноваженого надавати дозвіл щодо відкриття кожного окремого такого пункту. Прохання надати дозвіл повинне містити таку інформацію, яку визначить відповідний орган, але щонайменше повинне містити докладні дані про установу-заявника та її керівництво. Дозвіл надається залежно від того, наскільки пункт обміну валюти відповідає встановленим вимогам щодо його керівництва та акціонерів, включаючи результати застосування "тесту придатності."

Можна передбачити інший механізм, який включає і подання декларації, і процедуру отримання дозволу. Пункти обміну валюти повинні повідомляти про себе відповідні органи, але їм не потрібно отримувати дозвіл перш ніж вони розпочнуть свою діяльність. Відповідні органи повинні мати можливість у будь-який час застосувати "тест придатності" щодо керівництва пункту обміну валюти після того, як пункт обміну валюти розпочав свою діяльність, і, якщо вважатиме за необхідне, заборонити його діяльність.

Якщо від пунктів обміну валюти вимагається надсилати декларацію про свою діяльність або заяву про реєстрацію, відповідний орган (яким може бути або державний орган, або саморегульована організація) можуть мати повноваження публікувати перелік пунктів обміну валюти. Як мінімум, цей орган повинен вести (комп'ютеризований) облік пунктів обміну валюти. Мають бути також повноваження вживати заходів щодо пунктів обміну валюти, які функціонують, не подаючи декларацію про свою діяльність, або які не зареєстровані.

Як передбачено в рекомендаціях FATF 8 і 9, на пункти обміну валюти має поширюватися те ж регулювання у сфері боротьби з відмиванням грошей, що і на інші фінансові установи. Тому рекомендації FATF з фінансових питань повинні застосовуватися до пунктів обміну валюти. Особливо важливе значення мають рекомендації щодо ідентифікації клієнтів, підозрілих операцій, належного виконання операцій та ведення обліку.

З метою ефективного впровадження вимог щодо боротьби з відмиванням грошей щодо пунктів обміну валюти слід створити і забезпечити механізми контролю за їх виконанням. Якщо є орган, який здійснює реєстрацію пунктів обміну валюти, який отримує декларації про їхню діяльність, то він міг би виконувати й цю функцію. Але цей контроль можуть здійснювати інші уповноважені органи (або безпосередньо, або через установи третіх осіб - такі, як приватні аудиторські фірми). Щодо пунктів обміну валюти, які не виконують вимоги щодо боротьби проти відмивання грошей, необхідно буде вжити відповідних заходів.

Сектор пунктів обміну валюти, як правило, неструктурований, де (на відміну від банків) немає органів загальнонаціонального характеру, який міг би діяти як канал зв'язку між різними органами. Отже, важливо, щоб члени FATF запровадили ефективні шляхи повідомлення пунктів обміну валюти про їхні обов'язки у сфері боротьби з відмиванням грошей і передачі інформації, таку як директиви щодо підозрілої операції, фахівцям у відповідній сфері. У цьому відношенні було б корисно сприяти розвитку професійних асоціацій.

Рекомендації 11, 15-18

Якщо необхідно з метою встановлення ідентичності клієнта або забезпечення неможливості використання юридичних осіб фізичними особами для здійснення операцій за фактично анонімними рахунками, фінансові установи повинні, якщо інформацію неможливо отримати з державних реєстрів або з інших надійних джерел, звернутися з проханням надання інформації - та її поновлення - основних власників і бенефіціарів такого клієнта. Якщо вони не мають такої інформації, то фінансова установа повинна звернутися з таким проханням до клієнта далі по ієрархії, який має фактичний контроль над клієнтом, про якого йдеться.

Якщо адекватну інформацію неможливо отримати, фінансова установа повинна приділяти особливу увагу діловим стосункам і операціям з таким клієнтом.

Якщо на основі інформації, отриманої від клієнта або з інших джерел, фінансова установа має підстави вважати, що рахунок клієнта використовується для здійснення операцій з відмивання грошей, фінансова установа повинна виконувати відповідне законодавство, нормативно-правові акти, директиви або угоди стосовно повідомлення відповідних органів про підозрілі операції або про припинення ділових стосунків з такими клієнтами.

Рекомендація 11